Оператори
В Excel існують такі оператори:
арифметичні (“ + ”, ” - ”, ” * ”, ” / ”, ” ^ ”). Результат — числове значення.
операції над текстом (“&” — конкатенація). Результат — об’єднання двох текстових рядків.
логічні (“ = ” — логічне порівняння на дорівнює, “ > ” — логічне порівняння на більше, “ < ”— логічне порівняння на менше, ” >= ” — логічне порівняння на більше чи дорівнює, ” <= ” — логічне порівняння на менше чи дорівнює, ” < > ” — логічне порівняння на не дорівнює). Результат — значення істина (true) або хибність (false).
Перелік операторів в порядку їх пріоритету при виконанні:
” ^ ” ;
” * ”, ” / ” ;
“ + ”, ” - ” ;
“&” ;
“ = ”, “ > ”, “ < ”, ” >= ”, ” <= ” , ” < > ”.
Порядок виконання операторів в формулі визначається їх пріоритетом. Для зміни природного порядку виконання дій використовуються дужки. Значення виразу, замкненого в дужки, визначається першим. В формулах можуть використовуватись вкладені дужки, причому, першими виконуються оператори, що знаходяться у внутрішніх дужках.
Вбудовані функції Excel (загальні уявлення)
Excel має велику кількість вбудованих функцій робочого листка, які можна використовувати в формулах. Сюди входять як і достатньо розповсюджені функції (СУММ (SUM), СРЗНАЧ (AVERAGE), КОРЕНЬ (SQRT)), так і функції, спеціально призначені для певних цілей, наприклад, статистичні або прикладні. Функції суттєво підвищують ефективність формул, спрощуючи їх і роблячи більш зрозумілими. В Excel є можливість створювати власні функції за допомогою VBA. Більш детально про функції Excel мова буде далі.
Введення та редагування формул
Формула повинна починатись із знаку “=”. Існують два способи введення формул — введення адрес даних вручну або вказуючи адреси використовуваних в них даних безпосередньо в робочому листку.
Введення формул вручну. Набирається знак “ = ” і сама формула. По мірі набору символи будуть з’являтись як у комірці, так і в рядку формул.
Введення формул шляхом зазначення (посилання). Зазначення стосуються адрес комірок та імен.
Для введення адреси комірки (діапазону) у формулу табличний курсор необхідно перемістити у комірку (діапазон), адреса якої фігурує в формулі як операнд, клацнути по ній (при цьому лінії рамки курсора будуть мати вигляд бігучих ліній) і набрати наступний у формулі оператор. Адреса потрібної комірки (діапазону) автоматично з’явиться у формулі.
В формулі замість адреси комірки (діапазону) можна використовувати її ім’я. Імена можна набирати замість адрес або вибирати їх із списку, щоб програма Excel автоматично вставила імена у формулу. Способи вставки імен у формулу:
виконати команду “Вставка Ім’я Вставити” (Insert Name Paste) і в діалоговому вікні “Вставка імені” (Paste Name), яке містить перелік всіх імен, визначених в даній книзі, клацнути на потрібному імені. Подвійне клацання приведе і до закриття діалогового вікна.
натиснути клавішу < F3 >, що також призведе до відкриття діалогового вікна “Вставка імені”.
Посилання на комірки (діапазони), що знаходяться за межами поточного робочого листка. В формулах можуть бути посилання на комірки з інших робочих листків, причому ці робочі листки можуть знаходитись навіть в іншій робочій книзі. Для вживання таких посилань в Excel використовуються спеціальні формати запису посилання:
формат запису адреси комірки з іншого робочого листка, який належить до цієї ж робочої книги —
< ім’я листка > ! < Адреса комірки>
Якщо в імені листка є один чи кілька пропусків, то в посиланні це ім’я розміщується в одинарних лапках —
‘< ім’я листка >‘.
формат запису адреси комірки з іншої робочої книги —
[< ім’я робочої книги >] < ім’я листка > ! < Адреса комірки > .
Якщо в імені робочої книги є один чи кілька пропусків, то в посиланні ім’я книги і ім’я листка розміщуються в одинарних лапках —
‘[< ім’я робочої книги >] < ім’я листка >‘.
Якщо в формулі використовується посилання на комірку з іншої невідкритої робочої книги, то до імені книги треба додати повний шлях для визначення її місцезнаходження —
‘c : \ < ім’я папки > \ … \ < ім’я папки > \ [< ім’я робочої книги >] < ім’я листка >‘ ! < Адреса комірки >.
Абсолютні, відносні та змішані посилання. По умовчанню Excel створює у формулі відносні посилання. Це означає, що при копіюванні формули з одної комірки в іншу, з новою адресою, відбувається зміна адрес комірок, які входять до формули, і адреси місцезнаходження формули. Інакше кажучи, Excel змінює посилання на комірку відповідно новому розташуванню формули.
(При переміщенні формули зміна адрес комірок, що входять до формули, не відбувається.)
У випадках, коли необхідно, щоб координати адрес комірок не змінювались, застосовується абсолютне посилання — перед буквою стовпчика і номером рядка ставиться символ “ $ ”.
У випадках, коли необхідно зафіксувати тільки одну з координат, застосовуються змішані посилання — символ “ $ ” ставиться тільки перед тією координатою, яка неповинна змінюватись. Приклади:
Адреса |
Тип |
A1 |
Відносне посилання |
$A$1 |
Абсолютне посилання |
$A1 |
Змішане посилання (абсолютною є координата стовпчика) |
A$1 |
Змішане посилання (абсолютною є координата рядка) |
При ручному введенні у формулі невідносних посилань можна в потрібних місцях ввести символ “ $ ” або після введення відносної адреси кілька разів натиснути клавішу < F4 >, змінюючи цим тип посилання.
Якщо комірці або діапазону привласнюється ім’я, то по умовчанню використовується абсолютне посилання на це ім’я, тобто при копіюванні формули, яка містить поіменовані посилання, в скопійованій формулі ці посилання зостануться без змін.
Редагування формул. Формула редагується так же, як і інший вміст комірки. Існують різні способи переходу в режим редагування вмісту комірки:
двічі клацнути на комірці і відредагувати формулу безпосередньо у комірці;
виділити комірку, натиснути клавішу < F2 > і відредагувати вміст у комірці або в рядку формул;
активізувати комірку, клацнути на рядку формул і внести зміни в рядку формул;
за певними установками команд “Правка Очистити”;
виділити комірку з формулою, клацнути на кнопці “Змінити формулу” (Edit Formula)
,
яка знаходиться в рядку редагування,
щоб отримати доступ до засобу “Палітра
формул” (Formula
Palette).
Перетворення формули у значення. Якщо є формули, які завжди дають один і той же результат (так звані “мертві формули”), то можна перетворити їх у значення. Для цього необхідно застосувати команду “Правка Спеціальна вставка” (Edit Paste Special), в діалоговому вікні “Спеціальна вставка“ (Paste Special) встановити перемикач “Значення” (Values) і клацнути на кнопці “ОК”. Щоб відмінити режим вставки, треба натиснути клавішу <Enter> або <Esc>.