Висновки

Хоча ісламські банкіри намагаються за допомогою мурабаха, іджара та байзалам уникнути зайвого ризику, незаперечним є зв'язок всіх цих інструментів з давньою торговельною традицією. Таким чином, клієнти-мусульмани ще більше, ніж ми на Заході, узалежнюють себе від банків і мають можливість отримати фінансування лише на невелике коло проектів. Ще важче скористатися інструментами мушарака та мудараба. Фірми та приватні клієнти не можуть взяти позику аби заплатити борг іншому банку. Дрібне кредитування покупців споживчих товарів, овердрафти, кредитування на змінних умовах в мусульманських країнах не існують. Незважаючи на все це, ісламські банки є більш ризиковими, ніж західні фінансові інституції, хоча ризик перших стосується, передусім, коливань ринкової ціни активу та стану фінансової галузі загалом. Не рятує навіть менеджмент ризику та різноманітні ґарантійні зобов'язання. Найважливішим у ісламській банківській справі залишається вміння оцінювати майбутній потенціал змін вартості тих чи інших активів. Фінансово-інвестиційна діяльність у мусульманських країнах потребує наявності значно більших обсягів резервного капіталу, більшої різноманітності активів для уникнення збитків, ширшого діапазону дебіторських зобов'язань для кращої ліквідності. За допомогою інструменту мудараба можна в кілька разів збільшити інвестований капітал, тим часом, найбільш суворі послідовники законів шаріату пропонують запровадити обов'язкове правило резервування суми, еквівалентної 100 % суми інвестиції. Такий вид "ісламського" бізнесу на Заході не новий. Ця інвестиційна стратегія потребує жорсткого управління активами та зобов'язаннями. Серед західних фінансових інструментів можна знайти відповідники майже всім ісламським інструментам. Існують ісламські версії повторного фінансування, лізингу, трасту, купівлі через посередника, інвестування в цінні папери та інші активи, венчурного та некомпенсованого фінансування. Аналізувати ісламську банківську систему варто, щоб краще зрозуміти сам принцип функціонування фінансових інструментів. Головним принципом банківської справи в мусульманських країнах є спрямованість на економічний розвиток, а не на отримання "надлишкових" прибутків. А звідси випливає принцип рівності між кредитором та підприємцем — обидва повинні докладати зусиль для спільного розвитку, хоча б у теорії, якщо не на практиці, скорочуючи різницю між багатим та бідним. Це дещо нагадує проголошувану "рівність" акціонерів у західних компаніях. * Продовження публікації матеріалів, присвячених мусульманському фінансовому світу, розпочатої у бюлетені «Фінансовий ринок України» №3(41), 2007 р.