Ісламські деривативи

Між всіма дослідниками давно погоджено, що словосполука "ісламські деривативи" містить нерозв'язну суперечність. На перший погляд, умови проведення деривативних операцій та закони шаріату є настільки протилежними речами, що всі деривативи мали б визнаватись харам. Це фінансовий інструмент, що походить від іншого фінансового інструменту або їх комбінації. Дето скаже, що деривативи "поза всіляким сумнівом" вміщують відсоткову ставку або інструменти, що її використовують, а тому в мусульманському світі є "нечистими" і повинні бути заборонені. Але ж деривативи передбачають нарахування й сплату відсотків лише у випадках, коли одна зі сторін чи й обидві сторони хочуть певний дериватив хеджувати. Можна довести, що мурабаха може містити відсотковий компонент, якщо сторони намагатимуться дорівняти рентабельність своєї операції до операції, де такий відсоток нараховуватиметься. В Малайзії застосовується подвійна фінансова система. Ісламський банківський бізнес сусідить зі звичайним, в якому відсотки нараховуються. Проте повністю ісламським є лише один банк, а інші 26 здійснюють за ісламськими правилами лише окремі фінансові операції. Банки, що перебувають одночасно у двох системах, не відокремлюють свої ісламські підрозділи від решти відділів, а тому неминуче мають певні накладки дії деривативних інструментів у обох системах. Саме тому більшість досліджень щодо прийнятності деривативних інструментів у ісламському банківському бізнесі було проведено в Малайзії. Деякі пошуки велися також у Бахрейні. Візьмуся твердити, що байзалам, який передбачає попередню оплату товару, є справжнім ісламським деривативом і може бути прирівняний до форвардного контракту. Фактично, він зводиться до угоди про наміри. Іслам забороняє вживання алкоголю, проте останній застосовується в медицині для дезінфекції, а також в автомобільній галузі як компонент антифризу. А ф'ючерсні контракти на купівлю пшениці можна використовувати як засіб для азартної гри. З іншого боку, перший-ліпший фермер чи видобувач нафти може скористатися зерновими чи нафтовими ф'ючерсами для згладжування коливань цін на ринку. А от срібло та золото завжди вважалися грошовими еквівалентами, і тому сама торгівля ними вважається харам. Опціони, як відомо, є страховими інструментами. Ісламські правила дозволяють існування лише страхового інструменту такафул, що є угодою-зобов'язанням про майбутню поставку певного виду товару. Можна також визнати правомірними в ісламській системі ще й форварди та опціони на укладання визнаних шаріатом, інструментів. Здається, що тестом на правомірність того чи іншого деривативу є присутність або відсутність в його базовому інструменті торгової трансакції. Без сумніву, поступово виникатимуть такі ісламські деривативи, що матимуть вигляд недеривативних контрактів. Це дуже нагадує ранні етапи існування деривативів у західному світі. Тоді були проблеми з оподаткуванням форвардних відсоткових угод — і ми мусили розробити синтетичну форвардну угоду, аби їх уникнути. Щось подібне можна створити і в царині ісламського банківського бізнесу. Банківським функціонерам, податківцям та аудиторам довелося звикати до розвитку деривативів не один десяток років, так само довго доведеться чекати, доки ісламські деривативні інструменти набудуть чинності, їх розвиток, схоже, повторюватиме траєкторію змін на західних фінансових ринках в кінці 70-х. Тому винахідники ісламських деривативів, скоріш за все, будуть уважними істориками, а не космічними інженерами.