Байзалам

Якщо ж виробнику потрібно профінансувати випуск певного товару, він шукає можливості укласти угоду байзалам. Згідно з угодою такого типу, банк викуповує цей товар зі знижкою ще до того, як він почне продаватися або ще до його виготовлення. Власне, це нагадує акцептаційне (вексельне) фінансування, практиковане на Заході. Байзалам передбачає виплату авансу за вироби, які будуть надані пізніше. Якщо ж вироби на час виплати вже існують, то продаж їх дозволяється лише обумовленими партіями і у зазначений термін. Це вже нагадує ф'ючерсну торгівлю з грою на різниці товарних цін. Головною умовою тут залишається внесення авансу, а, окрім того, сторони не мають можливості розірвати даний контракт. Це можливо лише у випадку неналежної якості товару. Як правило, байзалам використовують для фінансування сільськогосподарського виробництва, що надає фермерам можливість закупити посівний матеріал і розрахуватися часткою урожаю, який потім буде реалізовано за ринковими цінами.

«Сертифікати продажу»

Купуючи товари в кредит, споживачі можуть виписати так звані "сертифікати продажу", своєрідні акредитиви, які потім можуть бути перепродані продавцем товару певному банку з обумовленою знижкою. Дана структура доволі нагадує функціонування байзалам.

Призи та преміальні

Іран та Пакистан зробили спробу остаточно ісламізувати свої банківські системи. Іран оголосив про перехід на ісламську банківську систему в 1983 році, запровадивши з цією метою трирічний перехідний період. У цій країні банки приймають поточні та ощадні депозити, не нараховуючи на них жодних відсотків. Втім, банкам дозволено час від часу призначати призи та премії вкладникам, що дуже нагадує принцип дії британських безвідсоткових преміальних бондів. Звісно ж, такі операції не розцінюються іранськими банками як "азартні ігри". Цікаво відзначити, що у 1999 році британський банк Alliance & Leicester започаткував подібну практику. Кожен, хто відкривав тут рахунок упродовж червня-липня 1999 року, ставав учасником лотереї з шансами подвоїти обсяг свого депозиту. Проте потрібно остерігатися механічних запозичень, які можуть суперечити законам власної держави. Деякі операції знаходяться в монопольному віданні держави, а на інші потрібно отримати ліцензійний дозвіл.

Рахунки без комісійних

У Південно-Африканській Республіці є значна частка мусульманського населення, яке обслуговується двома невеликими ісламськими банками. Найбільш поширеною послугою є поточний рахунок без комісійних, який, уклавши відповідний договір, можна отримати і у звичайному банку. Ісламські банки нічого не беруть з клієнтів за свої послуги, але й не виплачують відсотків. Звичайні банки, звісно ж, нараховують відсотки.

«Подарунки»

Подарунки вкладникам надаються винятково з доброї волі ісламського банку і залежно від величини депозиту клієнта. Такі подарунки можуть бути грошовими і негрошовими, а їхній обсяг пропорційний рентабельності банку. Серед інших ісламських фінансових інструментів — товарні депозитні та інвестиційні сертифікати, а також пайові прибуткові облігації.

Безвідсотковість

Фінансові структури, які лише зовні намагаються виглядати ісламськими, всіляко намагаються обійти цей принцип. Часто виплату відсотків перетворюють на зростання вартості самого активу, шукаючи виправдання таким маніпуляціям у Корані. Проте останнім часом правила контролю за приховуванням відсоткових нарахувань стали більш суворими, як свого часу, це сталося з нормами відсоткового оподаткування.

Пов’язаність з торгівлею

Не варто критикувати механізми перетворення відсоткових нарахувань на зростання вартості капіталу — такі операції повинні засвідчити зв'язок банківської справи з торгівлею і наблизити її до приписів ісламу. Певні види західних цінних паперів також пов'язані з торгівлею. На багатьох молодих ринках зустрічається вимога прив'язки всіх закордонних фінансових та обмінних операцій до торгових угод.

Пов’язаність з частковою передачею власності

Вже зазначалося, що "правовірний ісламський банківський бізнес" передбачає пайову участь у прибутках та витратах, набуття частки власності партнера згідно з принципами мудараба та мушарака. Власник наданої позики чи інвестор не можуть розраховувати на нарахування їм визначеного наперед відсотка. Рентабельність інвестиції залишається непевною. Виглядає непогано — це саме той тип "венчурного" бізнесу, якого так багато клієнтів вимагають від своїх нерішучих на ризик західних банків. Пригадуються британські "позики 233-го параграфу", що набули чинності у 1979 році. Назва пояснюється їх зв'язком із 233-ім параграфом британського податкового кодексу, де, зокрема, сказано, що борговий платіж, який не є фіксованим, а залежить від обсягів поточних прибутків фірми, вважається не "відсотковим платежем", а "дивідендом". Трактування дивідендів та відсотків у Великій Британії залишається відмінним до сьогодні. Британські банки завжди більше давали гроші в позику, ніж інвестували в операції з цінними паперами. Тому виокремлення дивідендного прибутку надавало можливість заощадити на виплаті дивідендів власним акціонерам. Подібно до цього, існували компанії-боржники, що не приносили прибутку в Британії, проте були вельми прибутковими за кордоном. Конвертувавши свої відсоткові зобов'язання перед британськими банками у дивідендні, вони отримали змогу компенсувати їх дивідендними надходженнями від своїх закордонних філій. Тоді банк розробив ідею специфічних "привілейованих акцій", випускаючи які, компанія отримувала фінансування, а свій борг сплачувала за звичайною ринковою відсотковою ставкою плюс невеликим відсотком з власного прибутку. Решта належить історії. Треба було покласти проект до шухляди, аж поки британська податкова інспекція не змінила деякі пункти своїх правил. Чи міг такий інструмент бути адаптований в ісламську фінансову систему? Що ж, можливо й так. Тобто існують численні способи перетворити визначений наперед "відсотковий платіж" у визначене наперед зростання обсягу капіталу. Можна додати у цю схему й трохи непевності. Втім, залишається ще вимога уникати експлуатації. А що як скористатися для цього принципом пайової участі в прибутках? Скажімо так: бідний боржник отримає 5 % зі свого прибутку, а багатий банк-монополіст забере решту 95 %. Чи можна таку схему визнати правомірно ісламською? Можливо, адже ставок справедливого поділу прибутків, наразі, не існує.