Мурабаха (морабаха)

Переважна більшість ісламських фінансових трансакцій передбачає не отримання частки прибутку, а зростання вартості основної суми із наперед заданою рентабельністю. Принципами мудараба та мушарака користуються, головним чином, для виконання зобов'язань банків перед роздрібними клієнтами. З іншого боку, організація прибуткового обороту активів є справою куди більш ризикованою. Найпоширенішим з-поміж фінансових інструментів, які застосовуються з цією метою, є структура з вкладеною функцією зростання вартості, відома під назвою мурабаха. Ії звучання дещо нагадує англійський термін "repo", що позначає на Заході угоду продажу-викупу. Згідно з угодою мурабаха банк купує своєму клієнту, і від його імені, певний актив. Передаючи актив клієнту, банк нараховує до його ціни надбавку, яку клієнт сплачує з обумовленим відстроченням, "Надбавлена вартість" перепродуваного активу нагадує західні маніпуляції щодо "внесення відсотка в ціну активу" з метою уникнення оподаткування. Ісламські банки піддають себе безпрецедентному ризику протягом терміну перебування в них активу, замовленого для когось іншого. Банк перебуває між замовником та постачальником, але в разі виникнення труднощів опиниться "крайнім". У строгій формі мурабаха банки надають замовникам певну гарантію якості замовленого для них товару. Залежно від виду активу, він передається клієнту на умовах негайної або відстроченої оплати. Як бачимо, послуги, які надають ісламські банки, суттєво відрізняються від простого, звичного нам, позичання грошей. Між іншим, багато ісламських фінансових організацій для розрахунку надбавок для фірм з невеликими обсягами прибутку використовують ставку LIBOR Чи відповідає це мусульманським принципам? Більшість учасників ринку, схоже, вважають, що так. Відповідно, LIBOR є найпоширенішим критерієм оцінки майбутніх трансакцій.

Баймуаджал

Також виправданим з точки зору ісламських фінансистів, є призначення вищих комісійних за відстрочення платежів. Адже такі операції трактуються як торгівля, а не надання позики. Фінансування купівлі певного майна з відстроченим платежем називається баймуаджал. У цьому випадку банк купує нерухоме майно або інший товар для клієнта і передає їх останньому безпосередньо або через свої філії. Клієнт зобов'язується оплатити таку купівлю за ціною вищою, ніж ціна цього активу на ринку, отримуючи, натомість, відстрочення платежу, який може вноситися поступово або однією сумою по завершенні контракту. Фінансова організація, таким чином, отримує наперед визначений фіксований прибуток, ніяк при цьому не ризикуючи. Така практика не поширена при фінансуванні виробництва, а тому дехто зневажливо оцінює її як "фінансову інженерію". Якщо точно дотримуватись ісламських принципів, надбавок за відстрочення платежів бути не повинно.

Іджара

Ісламська форма лізингу називається іджара. Банки купують станки чи інше обладнання і віддають їх у користування замовникам, які зобов'язуються поступово викупити їх у свою власність. Як і в західних лізингових контрактах, для клієнта завжди можливо викупити замовлення одразу. Якщо ж його вартість сплачується поступово, то, окрім виплати повної ціни замовлення, клієнт вноситиме ще й певну ренту за прокат. А за умовами іджара ва іктіна користувач спочатку сплачує лише ренту, а в кінці орендного періоду — передає банку всю вартість замовлення одразу.