Фінансові інструменти та особливості ісламського бізнесу*

У. Едвардес Аналіз ісламських фінансових інструментів засвідчує шість основних рис бізнесу в мусульманських країнах: (а) тут немає поняття нарахування відсотків; (б) всі інструменти пов'язані з торгівлею і задовольняють безпосередню потребу у фінансуванні; (в) у своєму найпростішому вигляді вони пов'язані з частковою передачею власності; (г) вони спрямовані на уникання експлуатації та лихварства: (д) кошти інвестуються згідно з етичними нормами; (є) існують окремі інструменти для роздрібних та гуртових клієнтів.

Мудараба

За принципом "без страху то й без прибутку" ніхто не повинен отримувати надбавок до основної суми, якщо він не бере участі у ризику всієї операції. Власник капіталу (рабулмал) може інвестувати кошти через підприємця (мударіб), звідки й походить назва інструменту. Прибутки діляться у пропорціях, відповідно до попередньої угоди, але збитки, якщо такі трапляються, повністю лягають на плечі рабулмал. Вся структура має назву мудараба і нагадує фінансовий проект без права компенсації. Загалом, мудараба позначає пасивне "спляче" партнерство. Згідно законів шаріату, прибутки можуть бути поділені між обома учасниками мудараба у будь-якій пропорції, яка повинна була обумовлюватися на етапі підписання контракту, а від втрат страждатиме тільки фінансист. Мудараба ідентична до операції Шірка.

Шірка

Шірка — це партнерський договір між двома або більшою кількістю сіб. Існують два види цього інструменту: шіркааль-мілк (безконтрактна) та шіркауль-укуд (контрактна). У випадку контрактної шірки підприємець, який виходить за межі дії контракту, несе відповідальність за втрати.

Мушарака

Так називають фінансування через безвідсоткові цінні папери. Це слово нагадує англійське "share" (акція). У випадку мушарака два фінансові партнери акціонують свій капітал у спільне підприємство для отримання певного прибутку. Всі прибутки і збитки діляться між обома партнерами відповідно до заздалегідь обумовленої пропорції, яка може відображати, але не обов'язково відображає, частку їхньої участі у капіталовкладенні. Фіксованих правил щодо цього немає, проте поділ повинен вважатися сторонами справедливим. Знову ж, фінальна частка участі в прибутку повинна враховувати не лише фінансову пропорцію інвестиції, але й такі вкладення у спільну справу як досвід та експертна допомога. Мудараба та мушарака — це дві ідеальні форми ісламського банківського бізнесу, хоча застосування їх зараз не надто поширене. Клієнти, довіряючи свої кошти ісламському банку, діють на правах рабулмал. Банк стосовно своїх клієнтів виступає як мударіб і діє згідно з принципами мудараба та мушарака, або згідно з іншими дозволеними принципами, шукаючи можливостей для капіталовкладень. Тепер уже банк перетворюється на рабулмал у відношенні до користувачів його позик. У такому випадку банк, зрозуміло ж, є головною ланкою. Він може також проводити позабалансні операції, як вільний агент третьої сторони, або ж мати частку в інвестиційних пакетах за контрактами типу мушарака.