6.Структура фінансової системи.

Центральною ланкою фінансової системи, через яку здійснюється вплив фінансів на економічний і соціальний розвиток країни, є фінансова категорія державних фінансів.

Державні фінанси — сукупність економічних відносин стосовно розподілу та перерозподілу ВВП і НД, що виникають під час формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

У сучасній фінансовій науці, крім державних фінансів, фінансів на рівні підприємств, виділяють фінансову категорію — фінанси домашнього господарства.

Фінанси домашнього господарства (домогосподарства), як і фінанси суспільства загалом, є економічними грошовими відносинами стосовно формування і використання фондів грошових коштів з метою забезпечення матеріальних і соціальних умов життя членів домогосподарства та їх відтворення.

Під сутністю поняття домашнього господарства розуміють господарство, яке веде одна або декілька осіб, котрі проживають разом і мають загальний бюджет. Домогосподарство об'єднує всіх найнятих робітників, власників великих і дрібних капіталів, землі, цінних паперів, які зайняті і не зайняті в суспільному виробництві.

Самостійною ланкою фінансової системи є державні цільові фонди. Державні цільові фонди як фінансова категорія — фонди фінансових ресурсів, створені державою з метою задоволення соціальних та економічних потреб населення, витрат на розширене виробництво, розвитку науково-технічного потенціалу держави тощо. Щоб надавати певні соціальні гарантії населенню в разі досягнення непрацездатного віку, у випадку хвороби, інвалідності, втрати годувальника, роботи та ін. в Україні створено такі цільові фонди: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України з тимчасової втрати непрацездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Складовою категорії фінансів є страхування — сукупність економічних відносин, що виникають стосовно формування страхового фонду і його використання для відшкодування можливого збитку, завданого фізичним та юридичним особам у результаті непередбачених несприятливих подій.

Отже, фінансові категорії відображають різноманітні функції фінансів та фінансової системи.

Тема 2. Генезис і еволюція фінансів План

1. Сутність фінансів, передумови їх виникнення.

2. Основні риси та етапи історичного розвитку фінансів.

3.Фінанси Київської Русі, Російської Імперії та України до 1917 р..

4.Фінанси України в 1917-1991 рр.

1. Сутність фінансів, передумови їх виникнення.

З метою пізнання суспільних явищ і правильного розуміння їх сутності потрібно звернутися до генезису — моменту зародження і подальшого процесу розвитку, який зумовив певний стан, вид, вияв того чи іншого явища.

Історичному розвиткові фінансів присвячено багато праць вітчизняних і зарубіжних учених. При цьому як у сучасній літературі, так і у роботах учених стародавніх часів, питання розвитку фінансів розглядаються переважно в описовому аспекті. У такому разі генезис фінансів нас цікавить за тих умов, коли можна сформулювати закономірності розвитку певної категорії, встановити відому спільність в їх змісті та суттєві відмінності між закономірностями розвитку в різних суспільно-економічних формаціях.

Слід зазначити важливі методологічні аспекти дослідження будь-яких суспільних явищ, у тому числі фінансів, а саме:

— потреба історичного підходу під час вивчення явищ;

— відображення при цьому часового зв'язку, відомої "спадкоємності" у змісті того чи іншого явища;

— "етапність" розвитку явища, що впливає на зміст останнього.

Фінанси — історична категорія, зміст якої суттєво змінюється, якщо змінювати загальні умови суспільного устрою. Термін "фінанси" походить від лат. finis, тобто кінець, фініш. Це поняття використовувалося у грошових відносинах, що виникали між державою (в особі монарха, судді та інших представників влади) та населенням, і трактувалося як завершення грошового платежу. Після закінчення грошового розрахунку особа, яка сплатила внесок на користь представника державної влади, отримувала документ — fine. Назва такого документа і була підставою виникнення терміна financia.

Термін financia виник у XII—ХІП ст. у торгових містах Італії, що в перекладі з лат. означав "фініш, кінець грошового платежу", при цьому термін уже означав будь-який грошовий платіж, тобто грошові відносини між суб'єктами.

У подальшому термін "фінанси" отримав міжнародне поширення та почав використовуватися як поняття, пов'язане із системою грошових відносин між населенням і державою, що виникають у процесі створення державних фондів грошових коштів.

Ще до виникнення поняття "фінанси" людство вже мало гроші, товарно-грошові відносини, розвиток яких відповідав особливостям державного устрою, але тільки у Середньовіччі виникли ці явище і термін, що пояснюється формуванням певних історичних передумов.

Перша передумова. У Середньовіччі в Центральній Європі у результаті перших буржуазних революцій ще зберігалися монархічні режими, але влада монархів була значно обмеженою і, головне — голову держави (монарха) позбавили права керувати казною. Виник загальнодержавний фонд грошових коштів — бюджет, яким монарх не міг особисто розпоряджатися.

Друга передумова. Формування та використання бюджету мало системний характер, тобто виникли законодавчо закріплені системи державних доходів та витрат із визначеними складом і структурою (особливістю бюджету було те, що основні групи витратної частини бюджету майже не змінювалися протягом багатьох століть).

Третя передумова. Податки у грошовій формі набули переважного характеру, тоді як доходи держави формувалися здебільшого за рахунок натуральних податей і трудових повинностей. Отже, тільки на цьому етапі розвитку державності та грошових відносин можливим був розподіл створеного продукту у вартісному вираженні^*1.

*1: {Этапы развития мировых финансов}

Історичному аналізу будь-якого явища має передувати виділення певних Його характеристик. Тому варто звернути увагу на характерні ознаки категорії "фінанси", що дають змогу зробити предметнішим її генезис.

Досить часто в повсякденному житті фінанси ототожнюють з грошима, але це дві різні економічні категорії з різним суспільним призначенням. Гроші — категорія, що виникла на початковому етапі розвитку людства як товар і відіграє роль загального еквівалента, визначає витрати праці виробників. Фінанси виникли з появою держави, для існування якої були потрібні певні ресурси — спочатку у вигляді натуральних податей і трудових повинностей, а потім — у грошовій формі. Тому фінанси — це завжди грошові відносини, а грошовий характер фінансових відносин є першою ознакою фінансів як специфічної вартісної категорії.

Із виникненням держави й розвитком товарно-грошових відносин у суспільстві з'являється об'єктивна потреба формування системи перерозподільних грошових відносин, якими є фінанси.

Отже, фінанси — грошові відносини, одним із суб'єктів яких є держава, причому гроші відіграють роль матеріальної основи існування і функціонування фінансів. Фінанси можуть бути тільки за наявності держави. Це друга ознака такої специфічної вартісної категорії.

З усієї сукупності грошових відносин фінанси вирізняються ще за однією властивістю — для них характерний рух грошових коштів, що не виходить за межі розподільного процесу. Слід зазначити, що такий рух є нееквівалентним, за винятком придбання цінних паперів, емітованих державою. Тобто відбувається розподіл і перерозподіл вартості суспільного продукту за цільовим призначенням і суб'єктам господарювання, при цьому кожен одержує свою частину виробленого продукту. Цей рух набуває особливої форми фінансових ресурсів, що є матеріальними носіями фінансових відносин.

Формування фінансових ресурсів починається на стадії розподілу, а основними джерелами їх формування виступають податки та інші доходи бюджетів, кошти позабюджетних фондів, ресурси підприємств (прибуток, амортизаційні відрахування, стійкі пасиви та ін.).

Звичайно, наука не припускає категоричності й не визнає жорстких меж поділу, що пропонує теорія. Йдеться про прямий і непрямий вплив фінансів на всі стадії процесу відтворення. Справді, від обсягу податків і методів їх стягнення залежать як обсяги споживання (виробничого й особистого), так і темпи збільшення виробництва та споживання. Чим більша частина додаткового продукту справлятиметься державою, тим вужчими будуть межі розширеного відтворення і, навпаки, ширшими межі позавиробничого споживання. Більше того, фінанси не беруть безпосередньої участі у виробництві й обміні (крім участі в обміні бюджетної сфери), адже ґрунтуються саме на доході, створеному у виробничий сфері.

Розвиток суспільних відносин зумовив витіснення натуральних відносин грошовими. Головна складова державних фінансів — податки — набули грошового характеру, змінилися об'єкти оподаткування, ввелася диференціація ставок податку, обов'язковою стала сплата податку, тобто набула розвитку система оподаткування. При цьому на формування системи оподаткування кожної держави завжди впливають соціальні, політичні, військові, економічні, технічні, природні, демографічні та інші фактори, характерні для країни.

Таким чином, фінанси — система грошових відносин стосовно формування та використання грошових фондів, необхідних для існування держави.

Розвиток держави та товарно-грошових відносин зумовив історичне формування таких характерних ознак фінансів: