5.Теоритичні основи побудови фінансової системи

Фінансові категорії є основними в системі пізнання фінансових відносин у їх нерозривному зв'язку з економічним розвитком суб'єктів господарювання і держави. Фінансові категорії відображають явища економічного життя і закономірності фінансових процесів, тому їх потрібно використовувати з метою збільшення економічної ефективності господарювання. Фінансові категорії пов'язані з функціями фінансів.

Отже, фінансові категорії слід розглядати як інструменти, за допомогою яких створюються, розподіляються і використовуються фонди фінансових ресурсів для задоволення потреб розвитку суб'єктів господарювання та держави.

Фінансові ресурси утворюються в процесі матеріального виробництва, за рахунок створення нової вартості, внаслідок чого виникає валовий внутрішній продукт.

Важливою фінансовою категорією є фінанси підприємницьких структур, які відображають різноманітні фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються для виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг у різних галузях економіки. Процеси організації та функціонування фінансів підприємницьких структур ґрунтуються на відповідних принципах, до яких належать: комерційний розрахунок, господарська і фінансова незалежності, фінансова відповідальність, матеріальна зацікавленість тощо.

Головним фінансовим ресурсом підприємства, основою його діяльності є сформований ним власний капітал.

Власний капітал підприємства — це фінансові ресурси, залучені у розпорядження від власників чи акціонерів без обмежень у часі (на постійній основі), призначені для забезпечення розвитку підприємства та збереження його економічної стабільності. Величину власного капіталу підприємства можна визначити тільки за допомогою розрахунку на основі даних балансу як різниці між загальною сумою активів та сумою зовнішніх зобов'язань підприємства (позиковим капіталом). Власний капітал підприємства складається із статутного капіталу, додаткового та резервного капіталу, нерозподіленого прибутку. Для більшості підприємств основним компонентом власного капіталу є статутний капітал.

Крім власного капіталу, підприємство має позиковий капітал — частина активів підприємства, профінансована кредиторами всіх видів.

Підприємство використовує власний і позиковий капітали на формування основних засобів й оборотного капіталу, що перебувають у процесі безперервного руху, приймаючи різні форми залежно від стадії кругообігу. Формування основних засобів та оборотного капіталу — об'єктивна передумова для початку підприємницької діяльності.

Основні засоби — це матеріальні активи, їх очікуваний термін використання становить понад один рік, або їх застосовують у процесі виробничого циклу, що триває більше одного року.

Основні виробничі засоби є частиною основних засобів, що беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму.

Діяльність підприємницьких структур, спрямована на створення та реалізацію продукції, здійснюється під час поєднання основних виробничих засобів, оборотних засобів та праці.

У процесі виробництва вартість основних фондів розподіляється таким чином: одна її частинка, що дорівнює зношуванню, переноситься на готову продукцію, інша — відображає залишкову вартість наявних основних фондів. Шляхом вирахування з початкової вартості основних засобів суми зношування визначають залишкову вартість основних засобів. Сума нарахованої амортизації визначається як вартість фізичного зношування основних засобів з початку їх використання.

Отже, амортизація — це систематичний розподіл вартості основних засобів протягом терміну їх експлуатації. Зношена частка вартості основних засобів, перенесена на готову продукцію, в міру реалізації останньої поступово нагромаджується у грошовій формі в амортизаційному фонді, який використовується з метою відтворення основних засобів.

Сума амортизаційних відрахувань залежить від:

— балансової вартості основних засобів;

— структури основних виробничих засобів;

— норм і методів нарахування амортизації.

Обігові кошти (капітал) — кошти, авансовані в обігові виробничі фонди (виробничі запаси сировини, матеріалів, палива, тари, залишки незавершеного виробництва та витрати майбутніх періодів) і фонди обігу (готова продукція та кошти за продукцію). Обігові фонди споживаються в одному виробничому циклі, їхня вартість переноситься на вартість виготовленої продукції. Щоб забезпечити безперервний процес виробництва, реалізації продукції й отримання прибутку, підприємству потрібно одночасно й обігові виробничі фонди, і фонди обігу.

Важливою фінансовою категорією, без якої неможливо підрахувати фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства, є собівартість. Собівартість продукції — це грошове вираження безпосередніх витрат підприємства, пов'язаних із виробництвом та реалізацією продукції. До собівартості належать матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування в централізовані цільові фонди, амортизація основних засобів і нематеріальних активів тощо.

На основі собівартості продукції визначається ціна продукції (робіт, послуг) й обсяг чистого доходу у вигляді прибутку.

Виручка від реалізації продукції є основною складовою грошових заощаджень підприємств. Це сума коштів, які отримали на поточному рахунку в банку підприємства або його касі, від продажу продукції та надання послуг. Таким чином, виручка від реалізації — фінансова категорія, що відображає фінансові відносини між постачальниками та споживачами товару.

Під час первинного розподілу виручки від реалізації продукції, виконаних робіт та наданих послуг здійснюється внутрішньовиробниче відшкодування витрат, формування прибутку, своєчасність і повнота сплачених податків, погашення банківських кредитів. Головними відрахуваннями підприємства у бюджет є податок на додану вартість, податок на прибуток, платежі до цільових централізованих фондів тощо.

Обов'язкова умова для отримання прибутку — переважання виручки від реалізації продукції (виконання робіт, наданих послуг) над витратами.

Отже, прибуток — одна з основних фінансових категорій, що виражає грошову вартість реалізованого чистого доходу, є основною формою грошових заощаджень суб'єктів господарювання. Прибуток характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності підприємства, це показник, що найповніше відображає ефективність виробництва, обсяг та якість реалізованої продукції, рівень її собівартості. Прибуток — джерело фінансування різних за економічним змістом потреб: сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств. За рахунок прибутку здійснюється формування в значному обсязі бюджетних коштів держави, фінансування подальшого розвитку підприємств, матеріальне заохочення і соціальні виплати працівникам та ін.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю, поточними витратами, обсягом реалізації продукції тощо характеризує поняття рентабельності. На відміну від прибутку підприємства, що має позитивний результат підприємницької діяльності, рентабельність визначає ефективність цієї діяльності.

У ринковій економіці є система показників рентабельності: рентабельність продукції, рентабельність продажу, рентабельність активів, рентабельність інвестицій, рентабельність власного капіталу та ін. Показники рентабельності використовуються в процесі аналізу фінансово-господарської діяльності, ухвалення управлінських рішень, рішень потенційних інвесторів про участь у фінансуванні інвестиційних проектів. Вони є одним з індикаторів прибутковості й конкурентоспроможності підприємства.