5. Інвестиційна складова фінансової безпеки держави

Інвестиції — це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої утворюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна безпека держави — рівень співвідношення між величиною інвестицій країни за кордон та отриманими інвестиціями, що задовольняє потреби внутрішньої економіки та підтримує позитивний платіжний баланс держави.

Головними індикаторами, що визначають інвестиційну безпеку, е:

— частка у загальному обсязі капіталовкладень. З метою ефективного функціонування економіки та відновлення основних фондів загальний обсяг інвестицій (внутрішні капітальні вкладення й іноземні інвестиції) має бути в межах 20—25 % від ВВП;

— частка іноземних інвестицій у загальному обсязі інвестицій країни;

— співвідношення прямих і портфельних інвестицій;

— величина іноземних інвестицій на душу населення;

— ступінь покриття потреби держави в інвестиційних ресурсах грошовою масою;

— частка бюджетних коштів у вартості інвестиційного проекту. У країнах із розвинутою ринковою економікою ця частка становить 35—40 %;

— оцінювання ризиків інвестиційних проектів.^*47

*47: {Барановський OJ. Фінансова безпека. — K.: Фенікс, 1999. — 338 с.}

Фінансова безпека держави залежить від інвестиційного клімату, тобто сукупності політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують інвестиційну діяльність вітчизняних і закордонних інвесторів.

Держава має сприяти формуванню привабливого інвестиційного клімату й гарантувати інвесторам недоторканність їхнього капіталу і можливість його повернення з відповідним прибутком. На сьогодні інвестиційний клімат перебуває в негативному становищі. Це пов'язано з політичною нестабільністю, недосконалістю законодавчої влади.

Головна мета Стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002—2011 pp. полягає у створенні реальних передумов набуття членства в Європейському союзі, а для її досягнення слід виконати послідовні кроки у напрямі європейської інтеграції на 2002—2011 pp. На першому етапі передбачається розвиток національної економіки, зміцнення конкурентоспроможності та створення сприятливих умов з метою накопичення інвестиційних ресурсів. Це значно поліпшує відповідальність держави щодо її інвестиційної привабливості та відповідно інвестиційної безпеки.

Формувати систему інвестиційної безпеки в Україні варто з урахуванням дотримання антиінфляційної політики, досягнення скорочення бюджетного дефіциту.

Основними загрозами інвестиційній безпеці держави є:

— брак інвестиційної стратегії;

— високі інвестиційні ризики;

— політична нестабільність;

— недосконала законодавчо-нормативна база;

— зменшення частки прибутку в джерелах фінансування інвестицій;

— обмеженість доступних фінансових коштів;

— загострення платіжної та бюджетної криз;

— відсутність ефективних механізмів трансформації заощаджень населення в інвестиції;

— брак кваліфікованої підготовки фахівців;

— відсутність дієвої системи страхування іноземних інвестицій.

Важливим джерелом капітальних вкладень має бути цілеспрямоване інвестиційне використання коштів від приватизації державного майна. Розрізняють такі головні напрями активізації інвестиційного процесу шляхом приватизації:

— удосконалення законодавства про власність і земельного законодавства з метою регулювання прав власності та повноважень землекористування, а також прав власності на інші об'єкти іпотеки;

— прискорення приватизації малих, середніх та великих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва;

— активізація інвестиційної діяльності населення та фінансових посередників;

— удосконалення ринку нерухомості;

— постприватизаційна підтримка роздержавлених підприємств.

Тема. ФІНАНСИ КРАЇН ІЗ РОЗВИНЕНОЮ РИНКОВОЮ ЕКОНОМІКОЮ

План

1. Основні аспекти фінансової системи Сполучених Штатів Америки

2. Особливості функціонування фінансової системи Японії

3. Основні положення структури фінансової системи Великої Британії, Німеччини та Франції

4. Основи функціонування фінансової системи Скандинавських країн

1. Основні аспекти фінансової системи Сполучених Штатів Америки

США — лідер світової економіки, одна з найбільших за територією і населенням країна у світі. Розвиток економічних процесів в Америці є головним генератором змін в економіці всього світу. Ділова активність США — головний індикатор для світової економіки, безпосередньо має вплив на зміни циклу і руху господарського стану інших країн, впливає на структуру міжнародного фінансового обміну.

Бюджетний процес у США регламентується двома основними законами — "Про бюджет і звітність" (1921) і "Про контроль над бюджетом і заморожування фондів" (1974).

До складу системи державних фінансів США входять: фінансова система федерацій, фінансова система 50 штатів, фінансова система 3044 графств, які становлять 95 тис. місцевих адміністративних одиниць, що мають понад 43 тис. округів. Така структура системи державних фінансів свідчить про те, що підрозділ державного управління самостійно формує свій бюджет, керує бюджетним боргом, розробляє і здійснює податкову політику.

За останні роки в США було сформовано параметри розподілу і перерозподілу коштів між бюджетами трьох рівнів: майже 65 % сукупних витрат консолідованого бюджету проходять через федеральний бюджет і 35 % — частка інших двох бюджетів, що розподіляється між штатами та місцевими органами.

Бюджети в США керуються шляхом дотацій і відрахувань. Ресурси спрямовані одночасно за чотирма каналами: з федерального бюджету — в бюджети штатів і місцеві бюджети; з бюджетів штатів — у місцеві бюджети; з місцевих бюджетів — у бюджети штатів; та між місцевими бюджетами.

Для бюджетної системи США характерна сталість бюджетно-податкових відносин держави і регіонів. Фактично штати мають рівні права у цій галузі з федерацією в цілому, тому на рівні федерації й у штатах є ідентичні за найменуванням податки (прибутковий податок із населення та корпорацій). Найпринциповіше обмеження податкових прав штатів полягає в забороні на введення окремих непрямих податків, які перешкоджають свободі торгівлі між штатами, що заборонено Конституцією США. Саме тому середня ставка податку з продажів, яка забезпечує до 30 % бюджетних надходжень, становить за штатами майже 4 % у роздрібній ціні. Прямого перерозподілу коштів між штатами практично немає. Але Конгрес США відповідно до Конституції має право фінансувати витрати тільки на "загальний добробут США", що також перешкоджає перерозподілу засобів між регіонами. Штати можуть встановлювати будь-які форми податків, але не можуть перешкоджати міжрегіональним господарським зв'язкам, що призводить до рівного податкового тиску.

Основною формою фінансових зв'язків між центральним урядом і місцевими органами влади США є блоки і програми розподілу доходів. Блоки — це федеральні субсидії, що надаються штатам і місцевим органам влади з метою використання у визначеній законом галузі. Програма розподілу доходів — принцип розподілу повноважень між центральним урядом і владою штатів у сфері фінансів.

Державний бюджет США складається з: урядового бюджету та довірчих фондів (траст). За рахунок урядового бюджету відбувається фінансування національної економіки та соціальних програм. Довірчі фонди забезпечують фінансування інфраструктури а їх доходи формуються шляхом надходжень від використання державної власності.

Головним джерелом надходжень у доходи державного бюджету є прибуткові податки і внески у фонди соціального страхування. Разом такі види податків забезпечують майже 80 % доходів державного бюджету. Це відбувається, оскільки саме ці податки сплачує більшість американських робітників та службовців.

Податкові надходження від бізнесу та приватних підприємств у державному бюджеті США представлені такими основними видами, як: прибуток корпорацій, акцизи (в США вони вважаються непрямими податками на бізнес), митні збори та податки на дарування і нерухомість.

Останні десять років структура доходів державного бюджету США залишається незмінною (табл. 18.1).

Таблиця 18.1. Структура дохідної частини державного бюджету США, 1996—2006 pp.

Показник	Результат, %
Особистий прибутковий податок	47
Соціальні внески	34
Податки з корпорацій	12
Акцизні збори	4
Інші податки	3

Бюджет Сполучених Штаті в Америки складається з декількох томів, в яких викладені фінансові пропозиції президента і порядок розподілу коштів. Формування бюджету починається не пізніше весни кожного року. Ґрунтуючись на вказівки глави держави, щодо бюджетних пропозицій, Адміністративно-бюджетне управління (АБУ) разом із Міністерством фінансів відпрацьовують державний бюджет як на наступний рік, так і на наступні чотири роки для керування підготовкою їхніх бюджетних запитів.

Після затвердження державного бюджету Конгресом починається його виконання, а контроль за цим процесом покладається на Адміністративно-бюджетне управління та Міністерство фінансів.

Дохідну частину Штатів становлять: прибутковий податок, податок на прибуток корпорацій та податок із продаж. Якщо перші два податки вносяться у федеральний бюджет за єдиними ставками на всій території країни, то надходження в бюджети штатів відбувається за нормативами, встановленими місцевими органами законодавчої влади.

Основним засобом як державного, так і муніципального запозичень у США є емісія облігацій штатів і муніципальних облігацій. Державний уряд не несе відповідальності за цінні папери, випущені органами влади рівня нижчого. Інвестори орієнтуються на рейтинги приватних агентств, які визначають ціну запозичень бюджетів штатів та муніципалітетів на відкритому ринку.

Бюджетам більш нижчого рівня надається цільова фінансова допомога у вигляді грантів: блоків-грантів і категорійних грантів.

Блоки-гранти виділяються на фінансування широкого кола видаткових статей, а саме на охорону здоров'я, соціальне забезпечення та фінансування інших видаткових груп. Категорійні гранти фінансують окремі видаткові програми.

Фінансова інфраструктура Сполучених Штатів Америки охоплює: процедури бухгалтерського обліку та судочинства; розрахунково-клірингові організації (займаються торговельною діяльністю, фінансовими інструментами); регульовані органи (регулюють учасників фінансової системи).

Ядром кредитної системи США є Федеральна резервна система (ФРС), головні функції якої полягають у здійсненні монетарної політики, підтримці необхідного рівня ліквідності, надійності та стабільності банківської системи і наданні допомоги головному фінансовому органу США — Міністерству фінансів. Також ФРС приймає участь у регулюванні платіжної системи країни і безперервно спрямовує зусилля на підвищення її ефективності та надійності.