Конституційне закріплення права на освіту

Згідно ЗІ ст. 53 Конституції України кожна люди­на має право на освіту, воно не залежить від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Конституція проголосила доступність освіти і безкош­товність її отримання в державних і комунальних навчальних закладах. Гарантією освіти є створення розгалуженої сітки учбових закладів: шкіл, ПТУ, ВУЗів тощо, які забезпечують доступність освіти для кожної людини.

В Україні діє велика кількість приватних шкіл, ліцеїв, гімназій та інших учбових закладів з платним навчанням. При цьому кожний має можливість вибирати, навчатися йому в державному навчальному закладі чи в приватному. Допомагає зробити вибір різноманітність форм навчання: денна, вечірня, заочна, екстернатура.

Конституція гарантує представникам національних меншин право навчання рідною мовою та вивчення рідної мо­ви в державних і комунальних навчальних закладах та через національні культурні товариства.

Держава також надає учням і студентам державні сти­пендії та пільги (проживання в гуртожитках, проїзд у транс­порті (за виключенням таксі) тощо.

Встановивши гарантії освіти, Конституція України та­кож закріпила положення про те, що повна середня освіта в Україні є обов'язковою.

Основними нормативним документами у сфері освіти є Закон "Про освіту", "Про загальну середню освіту" та ін. Ці закони встановлюють основні принципи освіти; її структуру; права і обов'язки учнів, викладачів та батьків; порядок орга­нізації управління і самоврядування в освіті та ін.

Право громадян на свободу світогляду і віросповідання

Право громадян на свободу світогляду і віросповідання належить до числа невід'ємних прав людини. Воно закріпле­но у ст. 35 Конституції України, а також у Законі "України "Про свободу совісті і релігійні організації" від 23.04.1991 р.

Дане право включає в себе свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно від­правляти одноособово або, колективно релігійні культи і ри­туальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Україна є світською державою, а тому жодна релігія не може бути визнана нею як обов'язкова. Згідно із законо­давством церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа ~ від церкви.

Чинне законодавство закріплює рівноправність грома­дян, незалежно від їх відношення до релігії, визначає відпові­дальність за будь-яке обмеження прав, встановлення привіле­їв для громадян залежно від їх відношення до релігії так само, як і за розпалювання пов'язаних з цим ворожнечі та ненавис­ті чи образу почуттів громадян.

Ніхто не може бути звільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі, якщо виконання вій­ськового обов'язку суперечить релігійним переконанням гро­мадянина, виконання цього обов'язку може бути замінено альтернативною (невійськовою) службою.