Правонаступництво України

Правонаступництво держави - це перехід певних прав і обов'язків від одної держави до іншої. Питання про правонаступництво звичайно виникає у випадках виникнення нової неза­лежної держави в результаті національно-визвольного руху, створення нової держави внаслідок об'єднання двох і більше, держав, при територіальних змінах тощо.

Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. викликало необхідність прийняття закону "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 р., в якому знайшли своє за­кріплення наступні положення:

- з моменту проголошення незалежності України вищим органом державної влади України є Верховна Рада України;

• законодавство УРСР діє на території України в тій частині, в якій воно не суперечить законам незалежної Української держави;

• Україна підтвердила свої зобов'язання по міжнарод­них угодах які були заключені УРСР до проголошення незалежності України;

• Україна є правонаступником прав і обов'язків по міжнародних договорах СРСР в частині, в якій вони не супе­речать Конституції України та інтересам республіки;

• усі громадяни СРСР, які на час проголошення неза­лежності України постійно проживали на її території, є гро­мадянами України;

• Україна гарантує забезпечення прав і свобод людини кожному громадянину України згідно з міжнародно-пра­вовими актами про права людини та іншими важливими положеннями.

Державна мова в Україні. Статус мов національних меншин

Державного мовою прийнято вважати визнану Конституцією чи законом основну мову держави, обов'яз­кову для використання в законодавстві, офіційному діловодс­тві, навчанні тощо.

Згідно зі ст. 10 Конституції України державного мовою в Україні є українська. Держава зобов'яза­на забезпечити всебічний розвиток і функціонування україн­ської мови у всіх сферах громадського життя на всій території України. Тому українська мова є обов'язковою для застосу­вання в органах влади і управління, Збройних Силах, судових і прокурорських органах та інших державних організаціях і установах.

Норми Основного Закону України містять вимоги обов'язкового знання державної мови Президентом України (ст. 103), професійними суддями (ст. 127), суддями Конститу­ційного Суду України (ст. 148). У чинному законодавстві України є також вимога знання державної мови в обсязі, не­обхідному для спілкування, особам, які вступають в грома­дянство України.

Питання мовної політики в державі регулюються Й іншими конституційними нормами: ст. 24 закріплює поло­ження про недопустимість привілеїв чи обмежень за мовними ознаками; ст. 92 встановлює, що порядок застосування мов визначається виключно законами України.

Україна також повинна гарантувати вільний розвиток і захист російської мови (як мови, якою користується значна частина населення), інших мов національних меншин.

За українським законодавством до національних мен­шин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусві­домлення та спільності. їм гарантується право на користуван­ня і навчання рідною мовою у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Чинний Закон України "Про мови в Україні” від 20.10.1989 р. також, як І Конституція, визначає українську мову як державну. Мовами міжнаціонального спілкування на території України закон називає українську, російську та ін.

Важливе значення має і норма Конституції України, згідно з якою держава повинна сприяти вивченню мов міжна­родного спілкування, тобто найбільш вживаних іноземних мов. Так, наприклад офіційними мовами ООН є англійські арабська, іспанська, італійська, російська та французька.