1.Теорія циклічних криз як вихідна для інноваційного вчення.

Формування теорій інноваційного розвитку почалося у другої половині XIX -першій половині XX ст.Теорія циклічних криз. Сформульована в 60-х р. XIX ст. К. Марксом. Піднесення і спади в економічному розвитку він пояснював матеріальними чинниками. На його думку, на економічні процеси впливають технічні відкриття. Засоби праці постійно вдосконалюються, тому кожен новий ссредньостроковий цикл - цс новий ступень науково-технічного прогресу і розвитку продуктивних сил. Маркс розрізняв екстенсивний і інтенсивний технічний прогрес. За екстенсивного розвитку збільшуються обсяги виробництва на базі старої техніки, за інтенсивного - масово впроваджуються нові види техніки. В обох випадках мають місце технічний прогрес і пов’язані з ним структурні зрушення в економіці. Маркс зауважив, що існують і цикли середньої тривалості, впродовж яких масово впроваджується нове обладнання, призначене для випуску нових видів продукції. Це є основою технічних революцій. Внаслідок них утворюються нові галузі економіки, підвищуються темпи накопичення капіталу і приріст виробництва. Однак при цьому технічні нововведення стають ординарними. Це призводить до уповільнення темпів виробництва, спричиняє тривалі періоди криз і депресій. Технічний прогрес не припиняється, а зосереджується на трудозбер і гаючих нововведеннях, наслідком чого є безробіття. Це вимагає змін у технічному способі виробництва. Так завершується цикл економічного розвитку.

Стосовно інновацій Маркс схилявся до думки про їх зовнішню (екзоіенну) природу. Він вважав, що винаходи с результатом наукової роботи винахідників які займаються нею, переслідуючи власні інтереси.

Голландські економісти Ван Гельдерен і де Вольф також були

прихильниками екзогенної теорії економічних циклів.Теорія довгих хвиль. Сформульоване російським економістом М.Кондратьєвим. Проаналізувавши у 20-х роках ХХ стДекілька довгострокових динамічних рядів, побудованих за показниками Франції, США, Німеччини, він зробив висновок про існування довгого циклу економічної кон’юнктури з тривалістю 50-55 р. Основними причинимо виникнення довгих хвиль М. Кондратьев вважав нововведення, війни та революції , відкриття нових ринків, збільшення запасів золота. Він вказав звязок довгих хвиль з технічним розвитком виробництв, науково-технічними відкриттями, винаходами та їх впровадженням. М. Кондратьев наголошував. що необхідно розрізняти момент їх появи та моменг застосування на практиці. Отже, згідно М. Кондратьеву, оновлення основних матеріальних благ відбувається не плавно, а стрибками.

2.Класична теорія інноваційного розвитку й.Шумпетера та її значення для розвитку інноваційної теорії.3.Поняття про кластер інновацій.Основні кластери в інноваційній теорії.

Теорія інноваційного розвитку Й. Шумпетера. У нього вперше вжито термін «інновація», «інноваційний процес» і висловлено гіпотезу про те, що інновації зявляються в економічній системі не рівномірно, а у вигляді більш-менш одночасно освоюваних поєднаних інновацій – кластерів.Кластер (лат. «розряд»)інновацій – сукупність базисних нововведень, що визначають технолог. устрій Економіки протягом тривалого часу. Й Шумпетер був послідовником М Кондратьєва. Основною причиною довгих хвиль він вважав концентрацію важливих нововведень в окремих галузях, внаслідок чого від кожного базового нововведення утворюються вторинні нововведення, які вдосконалюють уже існуючі товари, формуючи вторинну хвилю. Він розробив класифікацію хвиль, які мали місце в історії:1790-1840 - механізація праці в текстильній промисловості;1840-1890 - виникнення винаходу першого двигуна з розвитком залізничного транспорту;1890-1940 глобальна електрифікація та розвиток чорної металургії;1940-1990 - розвиток нафтової промисловості та продуктів органічної хімії.Можна продовжити — з 1990 р. почалася 5-та хвиля, пов’язана з розвитком мікроелектроніки та комп’ютерної техніки. Прогнозується і наближення шостої хвилі - розвиток біотехнології.Принциповим положення теорії Й. Шумпетера є те, шо нове, як правило, не виростає із старого, а з’являється поряд з ним, витісняє його і змінює все, що зумовлює необхідність у структурній перебудові. Подальший розвиток - не продовження попереднього, а новий виток, породжений іншими умовами і почасти іншими людьми. Й. Шумпетер пояснив, чому нові виробництва з’являються не безперервно, а одночасно у великій кількості. Річ у тім, що прорив нового здійснюється невеликою кількістю новаторів, які долають інерцію традицій. За ними одразу йдуть інші.