1.2. Методика проведення аналізу майнового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства і його стабільність значною мірою залежать від того, яке майно є в розпорядження підприємства, в які активи вкладено капітал і який дохід вони йому приносять.

Відомості про розміщення капіталу, що є в розпорядженні підприємства, містяться в активі балансу. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає певна стаття балансу. За цими даними можна встановити, які зміни сталися в активах підприємства, яку частину становить нерухомість підприємства, а яку – оборотні кошти, у тому числі у сфері виробництва і сфері обігу.

Головною ознакою групування статей активу балансу вважається ступінь їх ліквідності (швидкість перетворення в готівку). Кошти підприємства можуть використовуватись як у його внутрішньому обороті, так і за його межами. Капітал може функціонувати у грошовій і матеріальній формах. У період інфляції перебування засобів у грошовій формі призводить до зниження їх купівельної спроможності, тому що ці статті не переоцінюють у зв’язку з інфляцією.

Залежно від ступеня схильності до інфляційних процесів усі статті балансу класифікують на монетарні і немонетарні. Монетарні активи – статті балансу, що відображають засоби і зобов’язання в поточній грошовій оцінці. Тому вони не підлягають переоцінці. До них належать кошти, депозити, короткострокові фінансові вкладення, кошти в розрахунках.

Немонетарні активи – основні засоби, незавершене капітальне будівництво, виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари для продажу. Реальна вартість цих активів змінюється з плином часу і зміною цін і тому потребує переоцінки.

Розміщення коштів підприємства має дуже велике значення у фінансовій діяльності і підвищенні її ефективності. Від того, які інвестиції вкладено в основні й оборотні кошти, скільки їх перебуває у сфері виробництва й обігу, у грошовій і матеріальній формі, наскільки оптимальне їхнє співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, а отже, і фінансова стабільність підприємства.

Одним із найважливіших показників оцінки майнового стану є сума господарських засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Цей показник дає узагальнену вартісну оцінку активів, що перебувають на балансі підприємства. Це облікова оцінка, що не збігається із сумарною ринковою оцінкою активів підприємства. Зростання цього показника свідчить про нарощування майнового потенціалу підприємства.

Коефіцієнт мобільності активів відображає співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства.

, де (2.1.)

- оборотні активи підприємства;

- необоротні активи підприємства.

Дане співвідношення вважається оптимальним якщо воно є більшим за 1.

У процесі аналізу передусім слід визначити динаміку активів підприємства, зміни в їх складі та структурі. Динаміку активів доцільно визначати за допомогою горизонтального аналізу балансу, шляхом обчислення абсолютних та відносних відхилень обсягу активів у звітному періоді порівняно з попереднім.

= - , де (2.2.)

- зміна активів у звітному році порівняно з попереднім, або базовим;

- величина активів у звітному періоді;

- величина активів у попередньому або базовому періоді.

Відсоткову зміну активів у звітному періоді порівняно з базовим або попереднім визначають за допомогою відносного відхилення.

= 100-100. (2.3.)

Зміни в структурі активів визначають за допомогою вертикального аналізу балансу. В структурі активів найбільшу питому вагу займають необоротні активи. Підприємство має «важку» структуру активів, якщо частка необоротних активів в них становить більше 40%.

Необоротні активи, або основний капітал – це вкладення засобів з довгостроковою метою в нерухомість, облігації, акції, запаси, спільні підприємства. Вертикальний аналіз балансу здійснюється за допомогою розрахунку показника питомої ваги.

ПВ = 100%, де (2.4.)

- питома вага;

- необоротні активи;

- валюта балансу.

Особливу увагу приділяють вивченню стану, динаміки і структури основних засобів, тому що вони становлять велику частку в довгострокових активах підприємства. Зміна суми за цією статтею може статися як за рахунок збільшення (зменшення) кількості машин, обладнання, будинків, споруд, так і за рахунок підвищення вартості новопридбаних об’єктів і переоцінки старих у зв’язку з інфляцією. Вивчають їх технічний рівень, продуктивність, ступінь фізичного і морального зносу.

Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

, де (2.5.)

- вартість основних засобів, що надійшли протягом року;

- вартість основних засобів на кінець року.

Коефіцієнт вибуття основних засобів показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин.

, де (2.6.)

- основні засоби, що вибули протягом року;

- вартість основних засобів на початок року.

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує частину зношених основних засобів у їхній загальній вартості.

, де (2.7.)

- коефіцієнт зносу;

- нарахований знос на кінець року;

- наявність основних засобів на кінець року.

Коефіцієнт придатності основних засобів показує, яку частину складає їх залишкова вартість від первісної вартості за певний період.

. (2.8.)

Значну частину в складі основного капіталу можуть становити нематеріальні активи. До них належать патенти, ліцензії, торгові марки і товарні знаки, права на користування природними й іншими ресурсами, нові технології і технічні рішення,що приносять вигоду в процесі господарської діяльності. З розвитком ринкових відносин збільшуються обсяг і частка нематеріальних активів у загальній сумі капіталу підприємства. Зростає і економічний інтерес до підвищення прибутковості підприємства за рахунок використання виключного права підприємства на результати інтелектуальної власності. Саме тому аналіз ефективності використання нематеріальних активів має велике значення.

Об’єктами аналізу є обсяг і динаміка нематеріальних активів, структура і стан нематеріальних активів за видами, термінами корисного використання, джерелами утворення.

Оборотні активи мають велику частку в загальній валюті балансу. Це наймобільніша частина капіталу, від стану і раціонального використання якої багато в чому залежать результати господарської діяльності і фінансовий стан підприємства.

Основна мета аналізу – вчасне виявлення й усунення недоліків керування оборотним капіталом і пошук резервів підвищення інтенсивності та ефективності його використання.

Аналізуючи структуру оборотних активів, слід мати на увазі, що стабільність фінансового стану значною мірою залежить від оптимального розміщення засобів за стадіями процесу кругообігу: постачання, виробництво і збут продукції. Обсяги вкладення капіталу в кожну стадію кругообігу залежать від галузевих і технологічних особливостей підприємства.

За характером участі в операційному процесі розрізняють оборотні активи у сфері виробництва (запаси) і сфері обігу (готівка).

За періодом функціонування оборотні активи складаються з постійної та змінної частини, тобто із залежної і незалежної від сезонних коливань обсягів діяльності підприємства.

Важливим показником, який характеризує майновий стан підприємства є коефіцієнт реальної вартості майна, що показує, яку частку в загальній сумі майна становлять засоби виробництва, до котрих належать основні засоби за залишковою вартістю, виробничі запаси, незавершене виробництво.

= , де (2.9.)

- коефіцієнт реальної вартості майна;

- основні засоби;

- виробничі запаси;

- незавершене виробництво;

- валюта балансу.

Цей коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість операційного процесу засобами виробництва.

Великий вплив на фінансовий стан підприємства і його виробничі результати справляє стан матеріальних запасів. З метою нормального функціонування виробництва і збуту продукції запаси мають бути оптимальними. Збільшення частки запасів може свідчити про розширення масштабів діяльності підприємства; про прагнення захистити кошти від знецінювання внаслідок інфляції; про неефективне розпорядження запасами, внаслідок чого значна частина капіталу заморожується на тривалий час у запасах, сповільнюється його оборотність.

Разом з тим, нестача запасів може призвести до перебоїв у процесі виробництва, до недовантаження виробничої потужності, падіння обсягів випуску продукції, зростання собівартості, до збитків, що також негативно позначиться на фінансовому стані. Тому кожне підприємство має прагнути до того, щоб забезпечувати виробництво вчасно й у повному обсязі всіма необхідними ресурсами.

Аналіз стану виробничих запасів слід починати з вивчення їх динаміки і перевірки відповідності фактичних залишків їхній плановій потребі.

Обсяг виробничих запасів у вартісному вираженні може змінитися за рахунок як кількісного, так і вартісного (інфляційного) фактора. Розрахунок впливу кількісного (К) і вартісного (Ц) факторів на зміну суми запасів (З) кожного виду виконують методом абсолютних різниць.

На багатьох підприємствах велику частку в оборотних активах становить готова продукція. Збільшення залишків готової продукції на складах підприємства призводить до тривалого заморожування оборотного капіталу, браку готівки, потреби в кредитах і сплати процентів за ними, до зростання кредиторської заборгованості постачальникам, бюджету, працівникам підприємства з оплати праці. Для аналізу складу, тривалості і причин утворення наднормативних залишків готової продукції кожного її виду використовують дані аналітичного і складського обліку, інвентаризацій, оперативні відомості відділу збуту, служби маркетингу. З метою розширення і пошуку нових ринків збуту необхідно вивчати шляхи зниження собівартості продукції, її якості і конкурентоспроможності.

Великий вплив на оборотність капіталу, вкладеного в оборотні активи, а отже, і на фінансовий стан підприємства, справляє збільшення або зменшення дебіторської заборгованості. У процесі аналізу найважливішим є визначення динаміки дебіторської заборгованості. Різке збільшення її може свідчити про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців або про збільшення обсягу продажів, чи неплатоспроможність частини покупців. Скорочення дебіторської заборгованості оцінюється позитивно, якщо це відбувається за рахунок скорочення періоду її погашення. Якщо ж дебіторська заборгованість зменшується у зв’язку зі зменшенням відвантаження продукції, то це свідчить про зниження ділової активності підприємства.

Отже, варто зазначити, що в сучасних умовах спаду результативності підприємницької діяльності багатоваріантні аналітичні дослідження майнового стану з урахуванням найважливіших чинників впливу сприятимуть формуванню ґрунтовної інформаційної бази для прогнозування та стратегічної оцінки майнового стану підприємств.