Типовий режим №7 радіаційного захисту робітників та службовців, проживаючих у кам’яних будинках з і використовуючи сховище з

Зона зараже-ння	Рівень радіації Р/год (на 1 год після вибуху)	Умов-ний номер режи-му	Характеристика режиму
			Час безперервного перебування людей у захисних спорудах, год	Тривалість роботи цеху з використанням для відпочинку сховища, доба	Тривалість роботи цеху з обмеженням перебування людей на відкритій місцевості до 1-2 год/добу	Загальна тривалість дотримання режиму, доба
В	748	7-В-5	48	4	54	60

Визначаємо межу стійкості сховища до дії радіоактивного зараження:

– безперервне перебування в захисній споруді

Сховище стійке до радіаційного зараження, так як .

Аналіз результатів оцінки роботи цеху в умовах дії проникаючої радіації та радіоактивного зараження дозволяє зробити наступні висновки:

• Об'єкт опинився в зоні небезпечного зараження з максимальним рівнем радіації 1252,9 Р/год. Дія проникаючої радіації малоймовірна.

• Цех нестійкий до дії радіоактивного зараження. Межа стійкості роботи цеху – Р/год.

• Сховище забезпечує надійний захист персоналу. Доза опромінювання за 48 год перебування в ньому складає 0,26 Р, що значно нижче допустимої дози одноразового опромінення. Межа стійкості сховища рівна 14 399 Р/год.

Зона руйнацій і радіоактивного забруднення в осередку ядерного ураження

Розміри зон радіоактивного забруднення місцевості, км (додаток 10)

Зона	Довжина	Ширина
А	402	31
Б	170	15
В	109	10
Г	61	5,6

Примітка: радіуси зон руйнувань та пожеж позначаються згідно з розрахунковими значеннями вихідних даних.

Умовні позначення:

• радіуси зон руйнувань – чорний

• радіуси зон пожеж – червоний

• межі міста – синій

• Розділ V

Заходи щодо підвищення стійкості роботи цеху

Підвищення стійкості інженерно-технічного комплексу об’єкта до ударної хвилі. Підвищення стійкості будинків і споруджень досягається влаштуванням каркасів, рам, підкосів, контрфорсів, допоміжних опор, а також застосуванням більш міцних матеріалів.

Низькі спорудження для підвищення їхньої міцності частково обсипаються ґрунтом. Такий спосіб підвищення стійкості може застосовуватися для напівпідвальних приміщень і різних споруджень.

Захист технологічного устаткування. Надійно захистити все технологічне устаткування від впливу ударної хвилі практично неможливо, тому що доводити міцність будинків цехів до захисних властивостей притулків економічно недоцільно.

Захист устаткування входить у загальний комплекс інженерно-технічних заходів щодо підвищення стійкості роботи підприємства. Щоб уникнути ушкодження устаткування уламками конструкцій, що руйнуються, варто раціонально компонувати його. Підвищення стійкості технологічного і верстатного обладнання повинно бути спрямоване на забезпечення схоронності необхідного обладнання для випуску продукції після нападу противника. 

При реконструкції і розширенні промислових об’єктів необхідно передбачати: розміщення важкого устаткування на нижніх поверхах; міцне закріплення верстатів на фундаментах, пристрій контрфорсів, що підвищують стійкість верстатного устаткування до дії швидкісного напору ударної хвилі, розміщення найбільш коштовних і нестійкого до ударів устаткування в будинках з підвищеними характеристиками міцності або в спеціальних захисних спорудженнях, а більш міцного коштовного устаткування – в окремо коштують будинках павільйонного типу, що мають полегшені і конструкції, які важко займаються, що обгороджують, руйнування яких не вплине на схоронність устаткування.

Список використаної літератури

• Демиденко Г. П., Кузьменко Е. П., Орлов П. П. та інші

Довідник «Захист об’єктів народного господарства від зброї масового знищення». – К.: Вища школа, 1989

• Демиденко Г. П. Підвищення стійкості роботи об’єктів народного господарства у воєнний час. – К.:Вища школа, 1984

• Атаманюк В. І. Цивільний захист. – М.: Вища школа, 1987

• Стеблюк М. І. Цивільна оборона. – К.: Вища школа, 2004

• 1.«Безпека життєдіяльності у надзвичайних ситуаціях» - методичні вказівки КНУБА, Київ 2004.