2. Особливості управління ризиками у малих і середніх організаціях

Важливість управління ризиком зумовлена необхідністю вчасного та ефективного реагування на зовнішні та внутрішні зміни. Управління ризиком можна розглядати як основу всієї управлінської діяльності, оскільки на ньому будується управлінська стратегія та система контролю.

Для того щоб результативно управляти ризиком, треба вміти його виявляти, планувати, оцінювати, а також застосовувати методи його мінімізації та контролю.

Управління ризиком у сучасних організаціях дістало назву ризик- менеджменту. Він являє собою цілеспрямований пошук та організацію роботи зі зниження ризику, мистецтво отримання та збільшення доходу в невизначеній господарській ситуації.

У сучасній економічній теорії та практиці існує багато методик, які дають можливість ефективно управляти ризиковими ситуаціями. Проте для середніх і малих організацій існують певні обмеження щодо їх застосування.

По-перше, обмеженість фінансових ресурсів малих організацій не дає змоги користуватися послугами спеціалізованих фірм, які займаються дослідженням ризиків.

По-друге, в малих і середніх організаціях часто немає посади ризик- менеджера, а його функцію виконує керівник чи фінансовий директор організації власними «інтелектуальними» силами.

По-третє, методологічна база, яка може застосовуватися малими і середніми організаціями, є обмеженою, оскільки багато методів занадто трудомісткі та коштовні, а спрощені методи часто не є ефективними через відсутність гарантій отримання точних результатів.

На малих і середніх підприємствах управління ризиком має такі етапи: о усвідомлення та ідентифікація ризику, визначення його причини та сфери виникнення, прогнозування появи ризиків;

о аналіз та оцінка ризику - кількісне визначення витрат, пов’язаних з ризиками, які були виявлені на першому етапі;

о вибір методів управління ризиком та їх застосування; о оцінка результатів, що передбачає постійний контроль рівня ризиків із застосуванням механізму зворотного зв’язку [5].

У сучасній економічній ситуації управління ризиками повинно мати системний характер, що означає максимальне охоплення всіх видів ризиків і прийняття управлінських рішень лише на основі усвідомлення міри адекватності ризику прийнятому рішенню.

На малих підприємствах для оцінки ризиків найчастіше використовують кількісні методи, а за необхідності вони доповнюються якісними, хоча застосування останніх завжди є досить трудомістким і потребує наявності спеціалістів з ризик-менеджменту.

Серед кількісних та якісних методів найдоцільнішими для застосування в малих та середніх організаціях є такі:

о статистичний, що передбачає використання кількісних показників на підставі фінансово-економічної інформації про об’єми закупівель, випуску, рівні доходу та витрат тощо;

о експертна оцінка - виявлена за спеціальною методикою думка експертів відносно певної ситуації (цей метод буде ефективним лише тоді, коли в ньому братимуть участь кваліфіковані спеціалісти);

о метод аналогів полягає в тому, що аналізуючи ступінь ризику певного напряму діяльності, здійснюють порівняння з розвитком аналогічного напряму в минулому; при цьому минулі ситуації аналізують на підставі інформації, одержаної з різних джерел; потім інформація обробляється для виявлення залежностей між запланованими результатами діяльності організації та врахуванням потенційних ризиків;

о метод доцільності витрат, що ґрунтується на визначенні ступеня ризику за окремими елементами витрат у межах одного напряму діяльності та ідентифікації потенційних зон ризику; такий метод є доцільним також для визначення вузьких місць діяльності організації з погляду загрози виникнення ризиків;

о «дерево рішень» передбачає графічну побудову варіантів рішень, що можуть бути прийняті; по «гілках дерева» співвідносять суб’єктивні та об’єктивні оцінки можливих подій, використовуючи спеціальні методики розрахунку ймовірностей, оцінюючи кожен варіант та обираючи найменш ризиковий [5]. Ефективне управління ризиками передбачає дотримання певних принципів: максимальне охоплення всіх ризиків та сфер їх виникнення, що дає змогу зменшити ступінь невизначеності; мінімізація впливу ризиків; адекватність реакції на ризики, що передбачає можливість швидкої реакції на всі зміни; прийняття обґрунтованого ризику, тобто такого, який ідентифікований, оцінений та розроблено механізми його моніторингу.

Якщо розрахувати ризик неможливо, прийняття ризикових рішень відбувається з допомогою евристичних правил. Серед них можна навести такі головні:

1. Не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал.

1. Слід враховувати наслідки ризиків.

2. Не доцільно ризикувати великим задля малого.

3. Позитивне рішення приймається лише за відсутності сумнівів.

4. Не слід думати, що існує лише одне рішення, можливо, існують й інші варіанти рішень.

Враховуючи зазначені вище правила, власник чи менеджер, котрий приймає рішення щодо інвестицій, має оцінити рівень збитків і порівняти його з очікуваним доходом та всім своїм капіталом. Коефіцієнт ризику визначають за такою формулою:

^ Максимальний збиток із врахуванням втрат внаслідок інфляції

^КРИЗИКУ ~ ТГІ ~Г. ! .

Оосягвласних фінансових ресурсів

За результатами дослідження ризиків в організаціях, оптимальний коефіцієнт ризику становить не більше 0,3, а коефіцієнт, який веде до банкрутства інвестора, - 0,7 [3].