1. Поняття, природа, функції та класифікація ризиків

Ринкова економіка характеризується значною невизначеністю та ризикованістю діяльності господарських суб’єктів. Для того щоб адекватно реагувати на зміни у зовнішньому середовищі та мати стабільне становище на ринку, малі й середні підприємства мають вміти визначати, оцінювати та управляти ризиками, що виникають у їх діяльності.

Під ризиком розуміють можливість настання деякої несприятливої події, що може викликати появу різних втрат, наприклад отримання фізичних ушкоджень, втрату майна, недоотримання доходів тощо. Ряд науковців розуміє ризик як негативне відхилення від визначеної мети.

Слід зазначити, що підприємницька діяльність завжди супроводжується ризиком, адже це самостійна та ініціативна діяльність громадян, яку вони здійснюють, усвідомлюючи, що несуть повну відповідальність за можливі втрати.

У підприємницькій діяльності ризик розглядають як загрозу втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи появу додаткових витрат в результаті здійснення господарської діяльності.

Існування ризику безпосередньо пов’язано з невизначеністю, яка передбачає наявність чинників, за яких результати дій не є детермінованими (визначеними), а міра можливого впливу цих чинників на результати невідома. В економічній діяльності невизначеність пов’язана з неповною чи неточною інформацією про умови здійснення комерційних угод.

Ситуація ризику має такі ознаки: о наявність невизначеності;

о необхідність вибору альтернатив дій (відмова від вибору також є різновидністю вибору); вважається, що якщо немає можливості вибору, то не виникає ризикової ситуації, а отже, й ризику не існує;

о можливість оцінити ймовірність здійснення обраної альтернативи.

В економічній теорії ситуація ризику вважається однією із різновидностей ситуації невизначеності, коли настання події є ймовірним і може бути визначено, тобто ризик - це можливість визначення ймовірності настання події, а невизначеність - це те, що не піддається оцінці. Крім того, невизначеністю називається неповна чи неточна інформація про умови здійснення господарських операцій. Підприємницька діяльність завжди знаходиться під впливом невизначеного зовнішнього середовища, безлічі різних змінних, контрагентів, осіб, поведінку яких не завжди можна прогнозувати з достатньою точністю.

Головні причини невизначеності такі:

о стихійний характер природних процесів та явищ (землетрусів, посух, повеней тощо);

о випадковість, коли одна й та сама дія відбувається по-різному в результаті впливу різних комбінацій збігу соціальних і економічних, технологічних процесів;

о наявність зіткнення протилежних інтересів; о ймовірнісний характер науково-технологічного прогресу; о неповнота інформації, зумовлена обмеженістю людини в зборі, переробці інформації, що постійно змінюється;

о обмеженість ресурсів при прийнятті та реалізації рішень, неможливість однозначного пізнання певного явища чи об’єкта за наявного рівня та методів наукового пізнання.

Оскільки невизначеність є джерелом ризику, її слід мінімізувати через оволодіння інформацією, в ідеальному випадку намагатися звести невизначеність до нуля за рахунок отримання якісної, достовірної та вичерпної інформації.

Існує три головних підходи до з’ясування природи ризику: суб’єктивна, об ’ єктивна, суб ’ єктивно-об ’ єктивна.

Суб’єктивність ризику проявляється в тому, що він пов'язаний з вибором серед альтернатив та розрахунком ймовірності їх настання. Суб’єктивність проявляється також у тому, що люди по-різному сприймають одну й ту саму величину економічного ризику, що зумовлено психологічними та іншими чинниками.

Об’єктивна природа ризику обумовлена ймовірнісною сутністю багатьох природних, соціальних, технологічних процесів, багатоваріантністю матеріальних та ідеологічних відносин, у рамках яких відбуваються економічні процеси. Об’єктивність ризику насамперед полягає в тому, що він відображає реально існуючі явища життя та сторони діяльності. При цьому ризик існує незалежно від того, усвідомлюють його індивіди чи ігнорують.

Суб’єктивно-об’єктивний підхід до природи ризику є найпоширенішим в економічній теорії. Він ґрунтується на тому, що ризик породжується одночасно і суб’єктивними, і об’єктивними процесами.

В економічних відносинах ризик виконує певні важливі функції. Серед них найістотнішими є такі:

о стимулююча, яка виявляється в двох аспектах - конструктивному, коли при проектуванні операцій досліджуються джерела ризику для зменшення можливих його наслідків, та деструктивному, який означає, що прийняття рішень з дослідженими чи необґрунтованими ризиками може приводити до реалізації проектів, які мають авантюрний характер;

о захисна теж має два аспекти: перший полягає в тому, що господарські суб’єкти змушені шукати засоби й форми захисту від небажаних наслідків ризику, другий - в тому, що виникає необхідність законодавчого закріплення понять «правомірність ризику», правового регулювання страхової діяльності;

о компенсуюча полягає в тому, що підприємець може отримати додатковий порівняно з плановим прибуток у разі сприятливого розвитку подій;

о соціально-економічна виявляється в тому, що в процесі ринкової діяльності ризик і конкуренція дають змогу виділити соціальні групи ефективних власників, а в економіці в цілому - галузі діяльності, в який ризик є прийнятним. Ця функція може обмежуватися державою, яка часто надає різні гарантії господарюючим суб’єктам у ризикових ситуаціях, що може викривляти наслідки ризиків і породжувати дисбаланс ризиків у галузях економіки.

У своїй повсякденній діяльності підприємці стикаються з сукупністю різноманітних ризиків, які відрізняються між собою за різними критеріями. Слід зазначити, що всі ризики взаємопов’язані між собою і різною мірою впливають на діяльність організації. Найчастіше використовують такі критерії диференціації ризиків:

о час виникнення; о головні чинники виникнення; о характер обліку; о характер наслідків; о за оцінкою наслідків; о сфера виникнення тощо.

Класифікацію підприємницьких ризиків представлено на рис. 8.1.

Рис. 8.1. Класифікація підприємницьких ризиків організацій

За чинниками виникнення найважливішими є політичні та економічні (комерційні) ризики.

Політичні ризики - це ризики, зумовлені зміною політичної обстановки в країні, яка впливає на підприємницьку діяльність (воєнні операції, торгові ембарго, закриття кордонів, обмеження торгівлі тощо).

Економічні ризики - це ризики, зумовлені несприятливою зміною економічного середовища в країні (зміна кон’юнктури ринку, незбалансована ліквідність тощо)

За характером обліку ризики поділяють на: зовнішні та внутрішні.

Зовнішні ризики - це ризики, що не пов’язані безпосередньо з діяльністю організації чи її партнерів з контактного середовища (конкурентів, споживачів, постачальників). Рівень ризиків цієї групи залежить від політичних, демографічних, соціальних тощо чинників.

Внутрішні ризики - це ризики, обумовлені діяльністю самої організації та її найближчого оточення. На рівень цієї групи чинників впливає безпосередньо активність керівництва організації, вибір стратегії, виробничий та управлінський потенціал організації тощо.

За характером наслідків ризики поділяють на чисті та спекулятивні.

Чисті ризики - це ризики, які практично завжди завдають втрат підприємницькій діяльності. Причинами їх є війни, стихійні лиха, злочини тощо.

Спекулятивні ризики - це ризики, які можуть як завдати втрат, так і забезпечити додаткові доходи для підприємця. Причинами таких ризиків можуть бути зміни кон’юнктури, валютних курсів, податкового законодавства тощо.

За сферою виникнення розрізняють: виробничий, комерційний, фінансовий і страховий ризики.

Виробничий ризик - це ризик, пов'язаний з виконанням організацією своїх планів і зобов’язань з виробництва продукції чи надання послуг. Причини цих ризиків, як правило, такі: високі податки, зростання матеріальних витрат, низька дисципліна постачання, пошкодження обладнання тощо.

Комерційний ризик - це ризик, пов'язаний з реалізацією товарів та послуг. Його причинами можуть бути підвищення закупівельних цін, зміна попиту, втрати товарів у сфері обігу, високі витрати обігу.

Фінансовий ризик пов'язаний з можливістю невиконання організацією своїх фінансових зобов’язань. Причини: зміни курсів валют, несвоєчасність розрахунків, зміни вартості активів тощо.

Страховий ризик - це ризик настання передбачених угодою страхових подій, коли страхувальник має виплатити страхове відшкодування. Причинами таких ризиків є неправильно визначені страхові тарифи, недостатні страхові резерви, азартні методи страхувальника.

За оцінкою наслідків ризики поділяють на допустимий, критичний, катастрофічний.

Допустимий ризик - це ризик, в результаті нездійснення якого організації загрожує втрата прибутку. В межах цієї зони підприємницька діяльність зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати є, але вони не перевищують очікуваний прибуток.

Критичний ризик - це ризик, за якого організації загрожує втрата виручки. Зона критичного ризику відзначається небезпекою втрат, які перевищуватимуть очікуваний прибуток і навіть можуть мати наслідком втрату всіх коштів, вкладених у певний проект.

Катастрофічний ризик - це ризик, за якого виникає неплатоспроможність підприємства. Втрати можуть досягти величини, що буде дорівнювати майновому стану організації. До цієї групи також відносять усі ризики, пов’язані з прямою небезпекою для життя чи з екологічними катастрофами.