1.Орфографія. Принципи українського правопису. Правопис власних назв, апострофа, найуживаніших префіксів.

Орфогра́фія — історично сформована й загальноприйнята система правил національної мови щодо способів пе­редачі мовлення на письмі, яка поряд із пунк­туацієюстановить правопис певної мови. Інколи терміни «орфографія» і «правопис» ужи­ваються як тотожні.

Орфографія визначає правила: - на­писання звуків (фонем) літерами, - написання слів разом, окремо й через дефіс, - уживання великої літери, - правила переносу частини сло­ва з рядка в рядок.

Орфографічні правила, як складова частина систе­ми письмових норм літературної мови, повинні бути єдині для всіх, хто користується даною мовою. Єдність і обов'язковість орфографії для всіх полегшує спілкування людей за допомогою літературної мови, ро­бить його дійовішим, ефективнішим, що, звичай­но, сприяє піднесенню мовної культури народу.

Українська орфографія базується на чотирьох принципах: фонетичному, морфологічному, історич­ному, або традиційному, і смисловому, або диферен­ціюючому.

Фонетичний принцип полягав у повній відповідності між написанням і літературною ви­мовою: будинок — [будинок], субота — [субота].

За морфологічним принципом значущі час­тини слова (морфеми) завжди пишуться однаково, незважаючи на відмінну вимову їх у різних формах слова або в споріднених словах: миєш [мийеш] — миєшся [мийес':а].

Згідно з історичним, або традиційним, принципом зберігаються написання, що усталилися здавна і правилами не пояснюються: лиман (при ви­мові [ле^иман], [ли^еман]), юрба, щур.

Смисловий, або диференціюючий, принцип застосовується при написанні омонімічних слів для їх розрізнення: запорожець (людина) — 3апорожець» (автомашина); по-вашому (нехай буде) — по вашому (сліду).

Правопис власних назв З великої літери пишуться: 1. Індивідуальні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська, назви дійових осіб у казках, байках, драматичних творах, клички тварин, власні імена міфічних істот: Микола Якович Олійник, Леся Українка, Нечуй-Левицький, Мавка, Тополя, Венера, Дід Мороз, корова Зірка. 2. Прізвища людей, уживані в загальному значенні, якщо вони не перетворилися в загальні назви, тобто не втратили свого індивідуального значення: Там слава й труд і мудрість троєкрата ще вродять нам Шевченка і Сократа (Мал.). З малої літери пишуться: 1. Імена та прізвища людей, які втратили значення власних назв і стали загальними назвами людей і предметів: рентген (апарат), френч (одяг), меценат, донжуан, дизель (двигун). 2. Назви народів, племен, назви людей за національною ознакою та за місцем проживання: араби, африканці, українець, росіянка, киянин, львів 'яни. 3. Родові назви міфологічних істот (ангел, муза, титан); назви груп тварин, навіть якщо вони походять від індивідуальних кличок (каштанки), а також назви порід тварин (бульдог, вівчарка, пінчер).

Правописапострофа В українській мові апостроф пишеться: 1. Після б, п, в, м, ф та р перед я, є, ї, наприклад: п'ять, торф'яний, здоров'я, м'ята. 2. Після к у власних назвах типу Лук'ян та похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук тощо.

3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний, наприклад, від'їзд, під'їхати, з'єднати.

В українських словах апостроф не пишеться: 1. Після букв б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть буква, що позначає кореневий приголосний: цвях, свято, тьмяний.

2. Після букви р, що разом з наступною я, ю, є позначає м'який звук: рюкзак, рясно. 3. Після букв б, п, в, м, ф, що разом з наступними я, ю, є позначають пом'якшені звуки в словах іншомовного походження та російських власних назвах: бязь, пюре.

Правопис найуживаніших префіксів

З- (ІЗ-, ЗІ-) Префікс з перед глухими приголосними к, п, т, ф, хпереходить у с: сказати, спалахнути, ствердити, сфотографувати, схил. Передусіма іншими приголосними пишеться з- (іноді із-): збавити, звести,зжитися, ззирнутися, зсадити, зціпити, зчепити, зшиток, ізнов.Префікс з-(с-) виступає переважно в словах, корінь яких починаєтьсяголосним звуком або сполученням приголосного й голосного: зекономити,з'єднувати, зігнорувати, з'їзд, зорієнтуватися, зумовити, згаслий, змазати,знадливий, скоротити, склад і под. У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних, як правило, пишеться префікс зі-: зібгати, зігнути, зідрати, зізнатися, зімкнути, зіпсуватися, зіставити, зіткнення, зіщулитися тощо.

понад-, пред-, роз-, через- кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими незмінюється: безкраїй, безкорисливий, відкриття, відстань,міжпланетний, надпотужний, обпалити,обтрусити, підтримка, передплата, передчасний, представник, розтягнути, розчин, розхитати, черезплічник.

ПРЕ- ПРИ- ПРІ- Слід розрізняти префікси пре- і при-: префікс пре-вживається переважно в якісних прикметниках і прислівниках для вираженнянайвищого ступеня ознаки: прегарний, презавзятий, прекрасний, премудрий,прекрасно, препогано; префікс при- вживається переважно в дієсловах, щоозначають наближеная, приєднання, частковість дії, результат дії тощо

В іншомовних словах, що не мають префікса, написання е та и треба

запам'ятати:

преамбула привілей

президент приватний

президія примат

презентація призер

престиж призма

Префікс пере- вказує на ознаку повторної дії, «через щось,когось»: переїхати, перейти, переробити, перешити, перешийок, перешкода,перегородка, передплата, переконувати, переінакшувати.