1. Прикметник. Розряди за значенням, граматичні форми, особливості творення ступенів порівняння. Правопис прикметників.

2. Методика вивчення орфографії у 1-4 класах, види орфографічних вправ, методика їх проведення.

1. Прикметник. Розряди за значенням, граматичні форми, особливості творення ступенів порівняння. Правопис прикметників.

1. Прикметником називається повнозначна частина мови, до складу якої входять слова, що виражають ознаку предмета і змінюються за родами, числами та відмінками. Прикметники відповідають на питання який? який? яке? чий? чия? чиє? Ознака предмета може бути виражена безпосередньо (червонаквітка, зелений листок, теплий вітер) або через його відношення до інших предметів (дерев’яний стіл, залізна лопата, морська вода). Ознаками виступають різноманітні якості і властивості предметів. Поняття ознаки вираженої прикметником, охоплює багато значень: колір (червоний, синій), розмір (великий, малий), смак (солодкий, гіркий), матеріал з якого вони зроблені (мідний, скляний), відношення до місця і часу (приморський, київський, лівий, передній; пізній, ранній, вчорашній, завтрашній), приналежність (сестрин, братів), зовнішні і внутрішні властивості (стрункий, чорнявий, розумний,кмітливий) та ін.

Прикметники змінюються за родами, числами й відмінками. Оскільки прикметники вживаємо з іменниками,то й узгоджуємо їх з іменниками в роді (в однині), числі й відмінку: широкий степ, широкого степу, широким степом, широкі степи, широкими степами; широка нива, широкою нивою, широких нив...

Якісні, відносні й присвійні прикметники

Прикметники за значенням поділяємо на якісні, відносні та присвійні.

Якісні прикметники виражають ознаку безпосередньо. Ця ознака може бути в більшій або меншій мірі: кислий – кисліший – найкисліший; добрий – добріший – найдобріший.

Якісні прикметники означають: 1) властивості і якості предметів, що сприймаються зором (червоний, світлий, зелений), слухом (дзвінкий, тихий), на смак (кислий, солодкий), нюхом (запашний), дотиком (твердий, гострий); 2) просторові, часові ознаки (довгий, великий, далекий, давній); 3) вікові ознаки людей, їх риси характеру (молодий, старий, хоробрий, сміливий, веселий, мудрий, розумний); 4) фізичні якості істот, властивості предметів і їх форму (здоровий, худий, сліпий, кривий, прямий, круглий);5) загальну оцінку (гарний, поганий).

Якісні прикметники характеризуються рядом властивих тільки для них граматичних ознак.

1. Мають ступені порівняння (вищий і найвищий), що означають різну міру вияву в предметі ознаки, якості, властивості (веселий – веселіший – найвеселіший).

2. Мають зменшені, пестливі, збільшені і згрубілі форми, що виражають наше емоційне ставлення до осіб та предметів і ступінь якості (маленький, гарненький).

3. Від якісних прикметників можуть утворюватись якісно-означальні прислівники на –о, -е (низько, весело, голосно) та іменники з абстрактним значенням (сміливість, чесність; доброта, висота)

4. Деякі якісні прикметники мають коротку форму (дрібен дощик, зелен сад)

5. Багато якісних прикметників утворюють антонімічні пари (високий – низький, старий – молодий, широкий – вузький)

6. Якісні прикметники бувають непохідні (синій, малий, легкий) і похідні (голосний, запашний,холодний)

Відносні прикметники виражають ознаку через відношення до інших предметів. Ця ознака не може бути виражена в більшій або меншій мірі: вечірня прохолода (прохолода вечора), металева кулька (кулька з металу)

Відносні прикметники характеризуються рядом граматичних особливостей.

1. Ознака відносних прикметників незмінна, вона не може виражатися більшою чи меншою мірою, як у прикметників якісних. Тому ці прикметники не мають ступенів порівняння, зменшено-пестливих і згрубілих форм. Відносні прикметники не мають антонімічних пар, від них не утворюються іменники з абстрактним значенням.

2. Усі відносні прикметники похідні. Найчастіше вони утворюються від іменників: західний вітер, народний інструмент, природний газ, обідня перерва, передній ряд. Узв’язку з цим вони вступають у синонімічні відношення з книг.

Присвійні прикметникиозначають приналежність предметів людині чи тварині, від назв яких вони й утворюються: сестра – сестрина хустка, брат – братова книга, Микола – Миколин костюм.

Присвійні прикметникихарактеризуються властивостями тільки їм словотворчими словотворчими і граматичними особливостями.

1. Присвійні прикметники утворюються тільки від іменників – назв істот (людей і тварин): а) від власних назв людей і назв, що означають родинні стосунки за допомогою суфіксів –ів (-їв), -ин (-їн): Петрів, Сергіїв, Миколин, Софіїн; б) від назв тварин за допомогою суфіксів –ач- (-яч-), -ин- (їн--): собачий, курячий, качиний. Деякі присвійні прикметники мають нульовий суфікс: вовчий, овечий.

2. Присвійні прикметники утворені від назв людей, у називному і знахідному відмінках однини мають коротку форму (Василів, Федорів братів, материн), а прикметники, утворені від назв тварин, - повну форму (курячий, качиний, орлиний, овечий).