1.Вставні слова, словосполучення. Розділові знаки при них.

2. Методика роботи над байкою у поч. Класах. Скласти план уроку опрацювання байки.

1.Вставні слова, словосполучення. Розділові знаки при них.

Вставними називаються слова або словосполучення, які виражають ставлення мовця до висловленої думки.

Вони не є членами речення, граматичні і інтонаційно виділені, але тісно пов’язані за змістом речення. Вставними можуть бути і окремі речення, що вказують на характер чи оцінку мовленого.

Окремо виділяють вставні слова, словосполучення, речення. Вони вносять у речення додаткові відомості, уточнення чи доповнюють його зміст.

Вставні і вставлені конструкції при вимові виділяються паузами, дещо зниженою інтонацією і логічним наголосом.

Групи вставних слів за значенням.

Ставлення мовця до висловленої думки може виражатися за допомогою вставних слів. У реченні вони означають:

1.впевненість або невпевненість, сумнів щодо вірогідності повідомлюваного

А)безперечно, безумовно, справді, без сумніву…

Б)мабуть, може, певно, очевидно, принаймі…

Н-д: Звісно, то скрипіли охоплені полум’ям осені дерева

2.джерело думки чи повідомлення: кажуть, мовляв, бачу, по – моєму, за словами : н-д: Почин, кажуть, великий чоловік.

3.емоційне ставлення мовця до змісту висловленого: ясна річ, чого доброго, на щастя, на біду, шкода, на диво. Н-д: На привелике диво, Земфір не пручався.

4.звертання до співбесідника з метою привернути його увагу, переконати в чомусь, підкреслити щось: уявіть собі, зверніть увагу, прошу вас, чуєте, бачите, погодьтеся. Н-д: я вже тоді, повірте, все оце обміркував.

5.порядок, послідовність думок: по – перше, нарешті. Н-д: Нарешті, курячи пилюгом, зявилися дві машини.

6.висновок, результат, зв'язок з попередньою думкою: отже, взагалі, словом, значить. Н-д: Взагалі, підкова стала в горах коштовністю.

Розділові знаки.

Вставні слова, словосполучення, речення можуть стояти на початку, в середині і в кінці речення. Вони всі, як правило, виділяються комами.

Комою відокремлюються два вставні слова, що стоять поряд, а також вставне слово в середині відокремлюваного звороту після сполучника. Н-д: Правда, може, я сам – таки в цьому винен.

Вставне слово після словосполучника, може виділятися і не виділятися. Н-д: Минув рік, а може й більше. –Дядько не підтримав його, а навпаки, розкритикував.

Кома не ставиться, якшо вставному слову передує приєднувальний сполучник на почутку речення. Н-д: І справді, оптимізм – невідємна риса трудового народу.

Вставні слова, словосполучення і речення завжди виділяються дужками або тире.

2. Методика роботи над байкою у поч. Класах. Скласти план уроку опрацювання байки.

Байка - це алегорична розповідь повчального характеру, художній твір який малюючи життя тварин, птахів, риб, засуджує вчинки, що трапляються серед людей. ця умовність стає зрозумілою коли учні прочитують мораль. Отже, персонажами байок можуть бути тварини, люди, птахи, риби, предмети.

Байка скл з 2 частин:

Зображення подій чи розповіді про них, яке містить у собі поради.

У поч. кл вивчаються байки переважно віршованого характеру.

У роботі над байкою слід дотримуватися певних вимог:

- говорити про алегоричність байки у поч. кл не варто.

- провести розмову про істотні риси байки доцільно після завершення аналізу описаних подій.

Перед роботою над байкою вчитель знайомить дітей з тваринами або птахами, їхніми поведінка ми. Мета таких бесід – налаштувати дітей на сприймання тексту. Умовність байки стає зрозумілою дітям тоді коли вони перечитують мораль.

Робота над байкою вкл. такі компоненти:

1.сприймання конкретного змісту

2.усвідомлення композиції

3.зясування хар. рис дійових осіб та мотивів їхньої поведінки

4.визначення головної думки байки

5.розкриття алегорії(без терміну)

6.аналіз моралі

Білет 26