1.Службові частини мови. Прийменник. Сполучник. Частка. Їх значення та особливості правопису.

2.Методика вивчення фонетики і графіки у початкових класах. Звуковий і звуко-буквений аналіз, методика їх проведення.

1.Службові частини мови. Прийменник. Сполучник. Частка. Їх значення та особливості правопису.

Службові частини мови є незмінними. Вони не виступають назвами предметів, дій, ознак, кількості,не відповідають на питання. В укр. мові є 3 служб. част. мови: прийменник, сполучник і частка, які служать для зв'язку слів у реченні.

Прийменником назив. служб. част. мови, що охоплює слова, якими уточнюються граматичні значення імен­ників у непрямих відмінках і які служать для зв’язку цих від­мінкових форм з іншими словами в реченні.Напр: у, в , на, від, до, про, з, по, од, за, над, через,перед, коло, край, близько, перед, вздовж і т.д.

Самостійними членами речення вони не виступають.

Разом з відмінковими формами іменників, числівників, займенників прийменники можуть виражати:

• час (без п’яти хвилин, о десятій годині);

• простір (злетіти у небо, доїхати до міста);

• причину (запізнився через транспорт);

• мету (прийшов на урок, зустрівся з однокласниками);

• спосіб дії (сказати по правді, робити з задоволенням);

• порівняння (більший за інших, найменший у класі);

• відношення до матеріалу (штани з вельвету, зошит з паперу);

• предмет, на який спрямована дія (розповідати про навчання, привітати зі святом).

Правопис:Прийменники з повнозначними словами пишутьсяокремо.

Складніприйменники, утворені за допомогоюприйменниказ(із),пишуться через дефіс.Напр: з-за, з-над, з-під, із-за, з-посеред.

Усііншіскладніприйменникипишуться разом. Напр: поза, попід, побіля, проміж, задля, заради.

Разом пишуться і складні прийменники, які утворилися під іменників, дієслів: внаслідок, завдяки, незважаючи.

Окремопишутьсяскладеніприй­менники, щоутворилися шляхом сполученняіменників,прислівників, дієслівних форм з простимиприйменниками. На­пр: за винятком, з приводу, у зв'язку з, нарівні з, по­руч з, згідно з.

Прислівники, що перейшли в прийменники, зберігають написання разом. Напр:вздовжвулички.

Сполучникомназив. служб.част.мови, до складу якої входять слова, що можутьпоєднувати члени ре­чення та частини складного речення.

Сполучникивиконують у реченніграматичну роль.Для зв’язкучастинскладнопідряд­ногореченнявикористовуються і деякіповнозначні слова, їхназиваютьсполучними словами. Це прислівникиде, чому, звідки, як, куди, коли,відноснізайменникихто, що, котрий, чий, який, скільки.

Сполучні слова відрізняютьсявідсполучниківтим, щовони виступають членами підрядногоречення. Напр: Безсмертний лиш той на землі, хто любить свою Батьківщину. Займенникхтосполучаєпідряднеречення з головним і виступаєпідм.

За морфологічним складом сполучники поділяються: на непохідні,або прості - а, і, та, бо, чи.Похідні — складні і складені — це ті, що утв. від слів інших частин мови: якщо (як+що), щоб (що+б), ніби (ні+би), якби (як+би), або (а+бо).

За вживанням сполуч. поділ. на одиничні (і, а, але), повторювані (і - і, ні - ні, або - або, чи - чи) і парні (як - так, хоч - але, якщо - то).

За синтаксичною функцією: сполучники сурядності(єднальні: і(й), та, також, ні-ні, як-так, не тільки, а й; протиставні:а, але, та, однак, зате, проте;розділові: або, то, чи, хоч, то...то, не то...не то і т.д).Сполучники підрядності: причинові:бо, тому що, тим що, у зв'язку з тим що;мети:щоб, щоби, для того щоб;часові:тільки-но, ледве, щойно, скоро;порівняльні:мов, немов, мовби, наче, як, ніби;умовні:як, якщо, коли б, раз;допустові:хоч, хоча, хай, нехай;наслідку:так що.

Правопис:Складні сполуч., утв. з кількох слів, пишуться завжди разом:щоб, немов, ніж, якби, якщо, адже, отже, тож, також.

Сполуч.адже, ніж, аніж, також, мовби, наче, начеб­то, буцімто, немов, нібитозавжди пишуться разом.Сполуч.зате, проте пишуться як одне слово.

Деякі сполуч. з часткамиб, би, ж, жепишуться тіль­ки окремо:або ж, але ж, коли б, хоч б.У складених сполуч. кожна част. пишеться окремо:дарма що, тому що.

Часткоюназив. служб. част. мови, що надає окремим словам, словосполученням, реченням додаткових сми­слових та емоційних відтінків.

Частки (давай, хай, ну, не, ні, що за) стоять перед словами, яких стосуються.

Частки є первісними, і утвор. від слів різних частин мови: від дієслів(давай, би, було, хоч),від прислівників(просто, вже, ще, лише, там), від займенників(то, собі, воно, все), від сполучників(а, та, чи, і).Окремі частки скл. з двох слів:що за, що то, та й, ну й, куди там, де там.

Правопис: Частки з іншими словами пишуться разом, окремо й через дефіс.

Часткиаби-, де-, ані-, чи-, що-, як-із займен., прислів. та ін. част. мови пишуться разом:абихто, деякий, анітрохи, чимало, щонайкраще, якраз, якби, дедалі.

Часткибудь-(-будь), -небудь, казна-, хтозна- ускладі займен. і прислів. пишуться через дефіс:будь-що, де-небудь, казна-як, хтозна-який.Іноді ці частки, крім-не- будь,можуть писатися окремобудь з ким, хтозна в якому.

Частки -бо, -но, -таки, -то з іншими словами пишуться через дефіс: іди-но, зробіть-бо, все-таки, як-от, тому-то. Частки би(б), же(ж), то, що з повнозначними словами пишуться окремо. Якщо ж вони входять до складу сполуч., то пишуться разом: щоб, абощо, немовбито, якщо, ніби, ніж, атож.