1.Дієслово та його форми. Дієприслівник. Особливості творення та правопису.

2.Вивчення прислівника як частини мови в початкових класах. Скласти план-конспект уроку на ознайомлення з прислівником(4 кл. Ч. Іі).

1.Дієслово та його форми. Дієприслівник. Особливості творення та правопису.

Дієслово – це повнозначна частина мови, яка означає дію або стан предмета й відповідає на запитання що робити? що зробити? (Радійте, співайте пісні голосні, квітками заквітчуйте чола ясні…)

Дієслово може означати: реальну фізичну дію особи (будувати, сіяти, вишивати); стан, у якому перебуває особа (спати, журитися, мріяти); становлення предмета, зміну його якості (молодіти, розквітати, худнути); ставлення особи до кого чи чого – небудь (любити, кохати); переміщення в просторі (іти, бігти, їхати); сприйняття органами чуття істоти (бачити, чути); бажання (хотіти, бажати,воліти); процес мислення та мовлення (думати, аналізувати, проінформувати).

В українській мові дієслово має 5 типових форм. Ці форми можна розпізнати за характерними закінченнями:

1.неозначена форма (інфінітив): писа-ти, говори-ти, літа-ти, гримі-ти, мерзну-ти, дивува-ти;

2.Особова форми: (він) пиш-е, писа-в-Ø, напиш-е, буде + писа-ти, писати-ме, писа-в-Ø + би, хай + пиш-е;

3.дієприкметник: пожовті-л-ий, посиві-л-ий; писа-н-ий, підписа-н-ий; залюбл-ен-ий, бач-ен-ий; вими-т-ий, коло-т-ий; активні дієприкметники (пишучий) українській мові не притаманні, цю функцію виконують описові конструкції — що (або який) пише.

4.безособова форма на -но/-то: написа-но, зробле-но,прожи-то, випи-то;

5.дієприслівник: пиш-учи, любл-ячи, підписа-вши, полюби-вши.

Дієслівні форми — це однокореневі слова з різними граматичними ознаками. Взявши інфінітив за вихідну форму, можна за певними правилами утворити всі інші типи форм. Дієслівні форми мають відмінні та спільні ознаки.

Відмінні ознаки визначаються:

за типом питання;

за характером змінюваності;

за роллю в реченні.

Спільними ознаками для всіх типів дієслівних форм є такі:

а) вид — недоконаний та доконаний, що встановлюється питаннями:що робити? — недоконаний вид, який виражає незавершену дію: співати, відвідувати, переконуватищо зробити? — доконаний вид, який виражає завершену дію: заспівати, відвідати, переконати.Наприклад, дієприслівники на -учи (ючи), -ачи (ячи) творяться від основ недоконаного виду; а дієприслівники на -вши (ши) — від основ доконаного виду.

б) перехідність/неперехідність, що встановлюється за наявністю або відсутністю при дієслові прямого додатка:готувати кого — що? відповіді (питання, страви)

готує кого — що? відповіді (питання, страви)

заготовлено кого — що? відповіді (питання, страви)

готуючи кого — що? відповіді (питання, страви)

не готувати кого — чого? відповідей (питань, страв)

не готує кого — чого? відповідей (питань, страв)

не заготовлено кого — чого? відповідей (питань, страв)

не готуючи кого — чого? відповідей (питань, страв)

Це приклади форм зі значенням перехідності.

Дієприслівник — особлива форма дієслова, яка означає додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?

Наприклад: читаючи, співаючи, узявши, схопивши.

Цій формі властиві дієслівні ознаки виду (доконаного чи недоконаного), перехідності (неперехідності), часу (минулого або теперішнього).

Дієприслівник разом із залежними від нього словами утворює дієприслівниковий зворот, який у реченні є поширеною обставиною.

Творення дієприслівників недоконаного і доконаного виду

Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова теперішнього часу (3-ої особи множини) за допомогою суфіксів:

від І дієвідмін — -учи (-ючи),

від II дієвідміни — -ачи (-ячи)

нес[уть]+учи –> несучи,

малю[ють] + ючи –> малюючи,

нос[ять] + ячи –> носячи,

стеж[ать] + ачи–> стежачи.

Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи неозначеної форми дієслова за допомогою суфіксів -ши (коли основа закінчується приголосним звуком) або -вши (коли у кінці основи є голосний звук): Прибіг[ти] + ши –> прибігши, Дописа[ти] + вши –> дописавши.

У дієприслівниках, утворених від дієслова на -ся (-сь) після твірних суфіксів майже завжди вживається суфікс -сь (суфікс -ся трапляється лише у віршованих текстах): змагаються + учи –> змагаючись, задуматись + вши –> задумавшись.

Дієприслівниковий зворот.

Дієприслівник, як і інші форми дієслова, може мати залежні від нього слова:

Вихопившись (куди?) на узвишшя, кінь розкотисто заіржав, радуючись (чому?) молодій своїй силі (В. Чемерис). Дієприслівник разом із залежними від нього словами утворює дієприслівниковий зворот, який у реченні виконує роль поширеної обставини.

Дія, названа дієприслівником, виконується тим же суб'єктом, що й основна дія, названа дієсловом-присудком: іде, озираючись; сказав, не подумавши.

Дієприслівники доконаного виду творяться від основи інфінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфіксів -вши, -ши: сказа(ти) — сказавши, побачи(ти) — побачивши, розцвісти) — розцвівши, перемог(ти) — перемігши.

Практично це робиться так: дієслово ставиться в чоловічому роді минулого часу й до нього додається -ши: подумав — подумавши, оглянув — оглянувши, підбіг — підбігши.

Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу недоконаного виду за допомогою суфіксів -учи, -ючи (від дієслів І дієвідміни) і -ачи, -ячи (від дієслів II дієвідміни): жив(уть) — живучи, розумі(ють) — розуміючи, бачать) — бачачи, сид(ять) — сидячи.

Практично це робиться так: дієслово ставиться в 3-й особі множини теперішнього часу і замість -ть додається -чи: ду-маю(ть) — думаючи, терпля(ть) — терплячи, гуркочу(ть) — гуркочучи, гуркотя(ть) — гуркотячи.

У кінці дієприслівників завжди пишеться буква и: подумавши, розповівши, розповідаючи, кажучи.

2.Вивчення прислівника як частини мови в початкових класах. Скласти план-конспект уроку на ознайомлення з прислівником(4 кл. ч. ІІ).

Білет 12

1. Дієслово як частина мови. Перехідні і неперехідні дієслова. Стан. Вид. Спосіб. Час. Дієвідміни.

2. Вивчення займенників і прикметників на уроках рідної мови. Програмові вимоги до вивчення цих частин мови в початкових класах.

1. Дієслово як частина мови. Перехідні і неперехідні дієслова. Стан. Вид. Спосіб. Час. Дієвідміни.

1. ДІЄСЛОВО – повнозначна частина мови, яка означає дію або стан. Дієслово відповідає на запитання що робити? Що зробити? І в реченні найчастіше буває присудком: Весняні води ще не зійшли.

За своїм значенням і відношенням до інших частин мови всі дієслова поділяються на перехідні і неперехідні.

Перехідні дієслова означають таку дію, яка переходить на інший предмет:Той,хто зерно в плодючу землю сіє, пшеницю косить, садить дерева, той на плечі планету підійма й несе в майбутнє.

Перехідні дієслова вимагають, щоб залежний від них іменник(займенник) був у знахідному відмінку без прикметника: Ніч обгорнула біленькі хати.

Перехідними є також дієслова із заперечною часткою НЕ ,які вимагають родового відмінка без прийменника:Не виконував справи, не писав листа.

Неперехіднідієслова означать дію, яка не переходить на предмет:Роки обсіяли, одгули громи, там, де ми зростали, де любили ми.

Деякі дієслова бувають і перехідними і неперехідними: Шити плаття й шити голкою.

Якщо до перехідного дієслова додати частку –ся(сь), то воно стає неперехідним: Вітати вчителя і вітатися з учителем.

Дієслова можуть бути доконаного і недоконаного виду.Форми доконаного видувиражають дію, що має певну межу тривання:1) дію повністю завершену чи завершену на певному етапі виконання (сніг випав, дитина заплакала); 2) дію, повторювану до певної межі (попереписував вірші, попідпирав двері); 3) дію одноразову, раптову (стукнув, смикнув, крикнув). Дієслова доконаного виду відповідають на питання що зробити?

Форми недоконаного виду виражають дію, що перебуває в процесі тривання,незавершеної повторюваності (сонце сходить, стукає молотком), багаторазовість дії (постукувати, покрикувати). Відповідають на питання що робити?

Дієслово може мати як доконаний, так і недоконаний вид:Надписати – надписав – надпишу ( доконаний вид ), надписувати – надписую – надписував – буду надписувати ( недоконаний вид ). Дієслова, тотожні за своїм лексичним значенням, але різного виду, творять видові пари : розповідати – розповісти, читати – прочитати.

Дієслово має три часи: теперішній ,минулий, майбутній.

Теперішній час означає співвідносність дії з моментом мовлення.Його мають лише дієслова недоконаного виду. Момент мовлення може збігатися або не збігатися з моментом безпосереднього говоріння: Бринять живою радістю ліси, як ранок спалахнена небокраї. Дієслова теперішнього часу змінюються за числами і особами: Я співаю, ми співаємо, ти співєш, ви співаєте, він, вона, воно співають, вони співають.

Майбутній час означає дію, яка відбудеться після моменту мовлення про неї. Майбутній час недоконаного виду означає тривалу, необмежену в часі дію, яка буде здійснена після моменту мовлення. Відомі дві форми майбутнього недоконаного виду: складну й складену.

Складна форма утворюється за такою моделлю: інфінітив + суфікс майбтнього часу -м- + тематичний суфікс -е- + особове закінчення: Я читати-м-у, ти читати-м-е-ш(він, ми, ви, вони).Складена форма складається з особових форм дієслова бути й інфінітива основного дієслова недоконаного виду: Я буд-у, ти буд-е-ш…

Майбутній час доконаного видуозначає одноразову, із вказівкою на завершеність дію після моменту мовлення: скажу, зроблю, заспіваю, рідше – момент мовленя. Як і теперішній, майбутній час дієслів доконаного виду може означати дію постійну, позачасову. Проте сфера його вживання обмежена. Він трапляється лише у приказках і прислів’ях з узагальнено особовим значенням: Що посієш, те й пожнеш.

Дієслова минулого часу означають дії, які відбулись або відбувались до моменту мовлення. Форми минулого часу творяться від основи інфінітива за допомогою суфікса -в- (у кінці слова після голосного). Його варіанта – суфікса -л- (перед голосним), а також нульового суфікса (у кінці слова перед приголосним): Носи-ти + -в- = носив, носи + -л- + а = носила.Доконаний і недоконаний вид: писав- написав, казав- сказав. Дієслова минулого часу змінюємо за родами і числами: він писав, вона писала, воно писало, вони писали.