
- •Мережа залізниць та управління залізничним транспортом.
- •1.1. Значення транспорту.
- •1.2. Мережа залізниць України.
- •Залізниці України.
- •1.3. Управління залізничним транспортом. Апарат управління Укрзалізниці
- •Апарат управління залізниці
- •1.4. Обов’язки працівників залізничного транспорту
- •2. Габарити
- •2.4. Відстані між осями колій
- •2.5. Негабаритні вантажі.
- •2.6. Призначення споруд та пристроїв.
- •2.7. Порядок приймання об’єктів в експлуатацію.
- •Траса, план та профіль колії. Земляне полотно.
- •3.1. Проектування залізниць.
- •3.2. Вимоги пте до плану та профілю.
- •3.3. Призначення земляного полотна та його елементи.
- •3.4. Штучні споруди
- •4. Верхня будова колії та її елементи.
- •4.1 Верхня будова колії та її елементи.
- •4.2 Пересічення, переїзди й примикання залізниць.
- •5. З’єднання колій. Стрілочний перевід.
- •5.1 Класифікація та призначення стрілочних переводів. Будова стрілочного переводу.
- •5.2 Вимоги пте до хрестовин стрілочного переводу.
- •5.3 Несправності з якими забороняється експлуатувати стрілочні переводи.
- •6. Роздільні пункти.
- •6.1. Класифікація та призначення роздільних пунктів.
- •6.2 Класифікація та розміщення станцій.
- •6.3. Станційні колії, парки та їх спеціалізація.
- •7. Робота станцій
- •7.1. Проміжні станції
- •7.2. Дільничні станції
- •7.3. Сортувальні станції
- •7.4. Сортувальні пристрої
- •7.5. Вантажні станції
- •7.6. Пасажирські станції
- •7.7. Технічно-розпорядчий акт станції.
- •8. Автоматика і телемеханіка на залізниці
- •8.1. Види та призначення пристроїв сцб.
- •8.2. Призначення сигналів.
- •8.3. Видимі сигнали
- •8.4. Звукові сигнали
- •8.5. Класифікація світлофорів.
- •Видимість сигналів світлофорів.
- •8.6. Розміщення світлофорів.
- •8.7. Вхідні, вихідні світлофори, запрошувальний сигнал.
- •8.8. Маршрутні, прохідні світлофори. Умовно-дозволяючий сигнал.
- •8.9. Світлофори прикриття та загороджувальні. Попереджувальні та повторювальні світлофори.
- •8.10. Сигнали огородження. Звукові сигнали
- •1. Сигнали огородження та їх призначення.
- •Звукові сигнали.
- •Прямування подвійною тягою.
- •Прямування з підштовхуючим локомотивом.
- •Проведення маневрів.
- •8.11. Ручні сигнали.
- •9. Пристрої сцб на перегонах і станціях.
- •9.1. Система автоблокування
- •9.2. Система напівавтоматичного блокування
- •9.3. Електрожезлова система
- •9.4. Автоматична локомотивна сигналізація
- •9.5. Системи сцб на перегонах і станціях
- •9.6. До пристроїв колійного загородження належать:
- •9.7. Електрична централізація стрілок та сигналів
- •9.8. Диспетчерська централізація
- •10. Електропостачання залізниць.
- •10.1. Загальні відомості про електропостачання залізниць.
- •10.2. Будова контактної мережі
- •10.3. Рівні напруга на струмоприймачі.
- •10.4. Габарити контактної мережі.
- •10.6. Категорії споживачів електроенергії
- •11. Тяговий рухомий склад
- •11.2. Класифікація електричного рухомого складу
- •11.3. Серії електровозів
- •11.4. Тягові двигуни
- •11.5. Основні прилади та апарати електровозів
- •11.6. Двигуни при різних видах гальмування
- •11.7. Гальма рухомого складу: класифікація та принцип дії
- •12. Локомотивне та вагонне господарства.
- •12.1. Класифікація вагонів.
- •Класифікація:
- •12.2. Будова вагона
- •12. 3. Несправності колісних пар.
- •12.4. Вимоги пте до утримання колісних пар
- •13. Огляд споруд і пристроїв, та їх ремонт
- •13.1. Система ремонту на залізничному транспорті
- •13.2. Організація оглядів та ремонтів.
- •13.3. Забезпечення безпеки при виконанні робіт.
- •14 Графік руху поїздів.
- •14.1. Вимоги до графіку та порядок його складання.
- •14.2. Призначення поїздів та порядок їх пропуску.
- •14.3. Розподіл поїздів
- •14. 4. Види графіків та розклад руху поїздів
- •15. Рух поїздів при різних засобах сигналізації та зв'язку
- •15. 1. Загальні вимоги
- •15.2. Рух поїздів за автоматичного блокування:
- •15.5. Електрожезлова система.
- •16. Організація роботи по забезпеченню безпеки руху на залізничному транспорті
10.2. Будова контактної мережі
Контактна мережа призначена для подачі електроенергії від тягових підстанцій до електрорухомого складу і має забезпечити безперешкодне знімання струму локомотивами в умовах високих швидкостей руху і за будь-якої погоди.
Контактна мережа побудована у вигляді ланцюгових повітряних підвісок, що забезпечують мінімальне провисання контактного проводу.
Найпростіша ланцюгова підвіска складається з:
• опор, висотою до 15 м, металевих або залізобетонних;
• консолей, розміщених на опорах і до яких через ізолятори підвішується несучий трос;
• несучого тросу, до якого за допомогою струн підвішується контактний провід;
• контактного проводу, призначеного для контакту із струмоприймачами локомотивів;
• струн, на яких підвішується контактний провід;
• фіксаторів, які утримують і фіксують контактний провід у певному положенні;
• ізоляторів, які ізолюють струмовідні проводи від опор та інших деталей підвіски.
Струни ланцюгової підвіски виготовляють із біметалевого сталемідного проводу діаметром 4 мм, відстань між точками кріплення їх на контактному проводі не має перевищувати 10 м.
Ізолятори застосовують тарільчаті (фарфорові і скляні) та стержневі (фарфорові і полімерні). Полімерні ізолятори більш міцні і компактні, але дорожчі, ніж фарфорові І скляні.
Відстань між сусідніми опорами називають прогоном, вона визначається типом підвіски, маркою і площею перерізу проводів, радіусом кривих, розою вітрів та іншими факторами, буває від ЗО до 70 м.
Опори, до яких кріпляться кінці контактного проводу і несучого троса, називаються анкерними. Відстань між сусідніми анкерними опорами називають анкерною ділянкою. Анкерні ділянки бувають довжиною до 1600 м, в кривих вони менші.
Ланцюгові контактні підвіски бувають одинарні і подвійні.
На нових електрифікованих лініях постійного струму застосовуються одинарні ланцюгові підвіски з одним або двома контактними проводами. Подвійні трапляються дуже рідко, переважно на давно електрифікованих лініях постійного струму. На лініях змінного струму застосовуються тільки одинарні підвіски.
Для більш рівномірного зношування пластин полозів струмоприймачів контактний провід розміщують у плані зигзагом, посуваючи його за допомогою фіксаторів перемінне проти кожної опори на 300 мм (на кривих до 400 мм) у певний бік від осі колії.
.
У проводах контактної підвіски необхідно підтримувати постійний натяг, щоб забезпечити мінімальні стріли провисання контактного проводу.
За способом натягування проводів ланцюгові підвіски бувають:
• некомпенсовані, коли контактний провід і несучий трос жорстко закріпленні на кінцевих (анкерних) опорах. Натягування в них і стріла провисання змінюється в повній залежності від температури, вітрового навантаження, ожеледиці; застосовувались раніше на анкерних ділянках з невеликими швидкостями руху поїздів, на залізницях України більше не використовуються;
• напівкомпенсовані, коли за допомогою спеціальних вантажів (компенсаторів) автоматично підтримується постійне натягування контактного проводу незалежно від зміни температури, а несучий, трос жорстко закріплюється на опорах;
• компенсовані, коли за допомогою компенсаторів у контактному проводі і несучому тросі автоматично підтримується постійне натягування. Вантажний компенсатор у напівкомпенсованих і компенсованих підвісках складається з вантажу і декількох блоків, через які за допомогою тросу вантаж з'єднується з проводами. В компенсованій підвісці контактний провід і несучий трос, як правило, мають спільний компенсатор.
Щоб забезпечити плавний перехід полоза струмоприймача з контактного проводу однієї анкерної ділянки на суміжну без порушення контакту при чисто механічному (неелектричному) їх розділенні влаштовують неізолюючі спряження (сполучення) анкерних ділянок
Між двома анкерними опорами 1 розміщені дві перехідні опори 2, на яких підвішені контактні.
Для надійної роботи і зручності обслуговування контактну мережу поділяють на окремі електричні секції за допомогою секційних Ізоляторів, повітряних проміжків і нейтральних вставок. Такий розподіл називається секціонуванням.
Щоб електрично розділити проводи різних анкерних ділянок, у прогоні між перехідними опорами створюють так званий повітряний проміжок і проводи сусідніх анкерних ділянок, які сполучаються, відводяться один від одного в плані не на 100 мм, як показано на рисунку,
а на 550 мм.
Повітряний проміжок або ізолююче спряження (сполучення) може влаштовуватись як в трьох (з двома перехідними опорами), так і чотирьох прогонах (з трьома перехідними опорами). Спряження в чотирьох прогонах виконують на залізницях постійного струму в місцях, де довжина прогонів між опорами невелика і важко плавно підняти контактні проводи на
двох перехідних опорах.
В ізолюючих спряженнях у вигляді повітряних проміжків при проходженні струмоприймачів, допускається короткочасне електричне з'єднання двох контактних підвісок суміжних анкерних ділянок.
Якщо за умов живлення це не допускається (різні фази струму тощо), то секції розділяють нейтральною вставкою, що складається з декількох послідовно розміщених повітряних проміжків.
Нейтральна вставка— це окрема контактна підвіска мінімальної довжини, в яку не подається напруга (тому називається нейтральною), влаштовується між двома секціями з різними фазами струму і з двома ізолюючими повітряними проміжками для того, щоб струмоприймачем не допустити електричного замикання цих проміжків і тим самим замикання суміжних секцій. При проходженні струмоприймача в зоні першого повітряного проміжку нейтральна вставка сприймає напругу першої прилеглої секції, в зоні другого повітряного проміжку — напругу другої секції, а під час проходження у власній зоні — вставка знеструмлена. Нейтральну вставку поїзд проходить без струму за інерцією. Для того, щоб поїзд не зупинився в зоні нейтральної вставки, він повинен мати відповідну швидкість. Якщо поїзд вимушено зупинився в цій зоні, його виводять, ввімкнувши спеціальний роз'єднувач . Щоб машиніст знав, де потрібно вимкнути і знову увімкнути тягові двигуни, встановлюють попереджувальні сигнальні знаки. Знак «Вимкнути струм» встановлюють за 50 м до початку нейтральної вставки, а після нейтральної вставки знаки «Увімкнути струм на електровозі» — через 50 м, «Увімкнути струм на електропоїзді» — через 200 м.
Довжина нейтральної вставки розраховується таким чином, щоб не допускалось одночасне замикання контактних проводів нейтральної вставки з проводами прилеглих до неї секцій. Передусім вона залежить від виду електрорухомого складу: за використання на лінії тільки електровозів, приймається 50 м (з урахуванням застосування кратної тяги), при електропоїздах — 200 м.
Щоб електрично розділити контактні підвіски станційних колій, застосовують секційні ізолятори — сукупність тарільчатих або стержневих ізоляторів із спеціальними пристроями для безперешкодного пропуску струмоприймачів.
Щоб з'єднувати або роз'єднувати окремі секції, підключати або відключати їх від живлячих ліній, застосовуються секційні роз'єднувачі контактної мережі. Вони влаштовуються на опорах на спеціальних кронштейнах, переключаються з одного положення в інше за допомогою спеціальних приводів дистанційно з пультів енергодиспетчера, чергового пункту контактної мережі, або вручну на місці відповідальним працівником дистанції електропостачання.
Схему секціонування електрифікованої лінії складають таким чином, щоб відключення будь-якої секції не зупиняло рух поїздів, або порушення графіка руху були при цьому мінімальними.
Секціонування може бути: поздовжнім, коли контактні підвіски розділяють на секції уздовж залізничної лінії біля кожної тягової підстанції і поста секціонування; поперечним, коли підвіски розділяють на перегонах і на роздільних пунктах так, щоб забезпечити незалежну роботу головних колій.