3.4. Штучні споруди

Штучними спорудами називають споруди спеціально-зведені в місцях перетину залізниць річками, рівчаками іншими залізничними лініями, автошляхами гірськими хребтами, ущелинами в місцях переходу людей над і під коліями, забезпечення стійкості стрімких укосів, регулювання водопотоків, запобігання руйнування земляного полотна.

До штучних споруд належать: мости, шляхопроводи, естакади, пішохідні мости, труби, тунелі, підпірні стіни, селеспуски.

Мостові споруди – це споруди, на яких прокладаються колії через будь-яку перешкоду (річку, рівчак, глибокий яр, ущелину, залізницю, автошлях., міську територію.

Розрізняють :

• власне мости (через річку, рівчак, яр)

• шляхопроводи (через автошляхи або залізницю)

• естакади (через міські території, болота, затоплені підходи до великих мостів)

• віадуки (через глибокі гірські ущелини)

• акведуки (мости або естакади з водовідводом)

• пішохідні мости (для забезпечення переходу людей над коліями)

Міст складається із прогонів (один або декілька), опор (крайні називаються устоями, проміжні – биками).

Прогони спираються на опори з одного боку фіксовано, а з другого шарнірно ( на котках), що дозволяє їм вільно продовжуватись або скорочуватись при дії навантаження або зміні температури.

Ділянки земляного полотна, які примикають до мостів, називають підходами. Кінцеві частини їх оформляють у вигляді конусів.

Для захисту конструкцій моста від пошкодження кригою або швидкою течією влаштовують регуляційні споруди (дамби і траверси ).

Міст, підходи і регуляційні споруди складають мостовий перехід.

Залежно від довжини прогонів мости бувають:

• малі (25 м)

• середні (25-100 м)

• великі (100-500 м)

• позакласні (більше 500 м)

Залежно від матеріалу прогонів мости бувають: дерев’яні (на залізницях уже немає), кам’яні, металеві, залізобетонні.

Колія на мосту може розміщуватись зверху на прогоні, знизу, а іноді і в середині прогонної ферми, виконаної у вигляді арки.

Водопропускні труби споруджують в середині насипу при невеликих водостоках, вони дешевші за малі мости і простіші в утриманні. Над трубами насипають насип не менше 1 м. Якщо насип низький (до 2 м), влаштовують залізобетонні лотки. Не можна споруджувати труби і лотки на водостоках, де можливий льодохід і селепотік.

Труби бувають кам’яні, металеві, бетонні і залізобетонні (більш дешевші) Останні бувають круглі ( на малих водотоках), прямокутні (на більших водотоках). Лотки виготовляються переважно їз збірного залізобетону.

В рідких випадках, коли немає чітко виявленого русла і течії, для пропуску води, що прибуває і накопичується, влаштовуються спеціальні фільтрувальні насипи із великих розмірів каміння, через щілини між якими просочується вода на другий бік насипу.

Дюкер являє собою водопровідну трубу з колодязями з обох боків. Вода в нього проходить за принципом сполучених посудин від вхідного колодязя з більш високим рівнем до вихідного з нижчим рівнем води. Влаштовуються на низьких насипах і виїмках.

Для уникнення довгих обходів в гірській місцевості колії прокладають в підземних тунелях.

Повздовжній профіль у тунелі повинен мати ухил в один або два напрямки не менше 3 ‰. Горизонтальні площадки довжиною не більше 400 м дозволяються тільки посередині тунелю між двома протилежними ухилами (спусками).

Радіус кривої дозволяється проектувати не менше 600 м. тунель захищають від підземних вод і поверхневих водовідводами.

Входи до тунелю закріплюють порталами. В тунелях довжиною більше 1000 м влаштовують штучну вентиляцію.

На скріпних косогорах, на річковому і морському березі за необхідності влаштовують підпірні стіни, які затримують від обвалу укоси, або захищають від розмивання основу земляного полотна.