
- •1. Причини виникнення кризових явищ на підприємстві.
- •2. Показники оцінки фінансового стану підприємства.
- •3. Економічна сутність санації підприємств та порядок її проведення
- •4.Сутність та основні завдання санаційного аудиту
- •5.Санаційна спроможність підприємства
- •6. Методи та програма санаційного аудиту
- •7.Софт-аналіз
- •8.Етапи проведення санаційного аудиту
- •9.Складання та погодження плану санації
- •10.Розрахунок потреби в інвестиційному капіталі для реалізації плану санації
- •11. Потреба в оборотному капіталі для проведення санації
- •12. Вибір Форми фінансової санації
- •13. Класифікація внутрішніх джерел фінансової стабілізації
- •14. Збільшення вхідних грошових потоків
- •15. Зменшення вихідних грошових потоків
- •16. Методи зменшення вихідних грошових потоків.
- •17. Активізація маркетингової політики як метод збільшення виручки від реалізації.
- •18. Реструктуризація активів неплатоспроможного підприємства.
- •19.Санації балансу
- •20. Санація із залученням коштів власників підприємства
- •21. Фінансова участь персоналу в санації підприємства
- •22.Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника
- •23.Реструктуризація заборгованості підприємства
- •24.Зміст та необхідність державної санаційної підтримки підприємств
- •25. Державні органи з питань санації та банкрутства підприємств
- •26.Форми та методи державної фінансової підтримки підприємств
- •27.Сутність та форми реструктуризації підприємства
- •28. Реорганізація підприємств, спрямована на їх розукрупнення (поділ, виділення)
- •29. Реорганізація, спрямована на укрупнення підприємств (злиття, приєднання, поглинання)
- •30.Перетворення як окремий випадок реорганізації підприємства
- •Організація контролю за реалізацією плану санації на підприємстві.
- •32.Оцінка ефективності санаційних заходів
- •33.Теоретичні основи банкрутства підприємств
- •34.Приховане,фіктивне та навмисне банкрутство
- •35. Приховане, фіктивне та навмисне банкрутство
- •36. Регулювання процедур банкрутства в Україні
- •39. Показнаки рентабельності
- •40. Показники ділової активності
- •41. Показники ліквідності та платоспроможності підприємств.
- •42. Показники фінансової стійкості підприємства.
- •45. Процедура розпорядження майном в ході провадження у справі про банкрутство
- •46 Процедура санації в ході провадження у справі про банкрутство.
- •48. Укладання мирової угоди у ході провадження у справі про банкурутство
10.Розрахунок потреби в інвестиційному капіталі для реалізації плану санації
Потреба в інвестиційному капіталі визначається на підставі бюджету капіталовкладень, в якому відбито виробничу програму (асортимент товарів, робіт, послуг, які планується виробляти), а також зазначено, яке саме виробниче обладнання, технічну документацію, технологію, «ноу-хау» та в кого, на яких умовах і в який термін слід придбати, суму витрат на придбання. Загалом на обсяги потреби в інвестиційному капіталі впливають такі фактори:
виробнича програма;
вартість машин та обладнання, які заплановано придбати;
вартість модернізації існуючих основних фондів;
розмір підприємства;
правова форма організації бізнесу;
вид діяльності (галузь);
місце розташування підприємства;
строк окупності інвестицій.
11. Потреба в оборотному капіталі для проведення санації
Потреба в капіталі — це виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства у грошових та матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги. Базою для класифікації форм, яких може набирати потреба в капіталі, є групування вихідних грошових потоків підприємства. Потреба в капіталі зумовлюється тим, що момент здійснення грошових витрат та момент надходження грошових коштів за продукцію, на виробництво якої понесені витрати, не збігаються в часі. Щоб визначити потребу в капіталі, сукупні витрати підприємства доцільно розмежувати на дві групи:
витрати, пов’язані з підготовкою та організацією виробництва (капітальні витрати);
витрати, пов’язані з веденням та обслуговуванням виробництва (поточні витрати).
До першої групи належать витрати на заснування (реорганізацію) підприємства, купівлю та введення в дію основних фондів. Кошти, заморожені в таких витратах, повертаються на підприємство поступовим їх включенням у ціну реалізації продукції протягом тривалого часу. Отже, капітал, необхідний для фінансування зазначених витрат, має бути мобілізований на довгостроковий період. Такий капітал називають інвестиційним.
Витрати другої групи пов’язані з оплатою праці персоналу та придбанням предметів праці. Вони повністю переносять свою вартість на готову продукцію в поточному виробничому циклі, повністю включаються в ціну реалізованої продукції і повертаються на підприємство через короткий проміжок часу. Для фінансування таких витрат визначають потребу в оборотному капіталі.
Оборотний капітал (оборотні кошти) — це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва та реалізації продукції.
Визначення потреби в оборотному капіталі для фінансування виробничого процесу є набагато складнішою проблемою, ніж розрахунок потреби в інвестиційному капіталі, оскільки наявність та структура оборотних коштів підприємства залежить від періоду, протягом якого капітал, авансований у виробництво певного продукту, знову надійде на підприємство у складі виручки від реалізації. Цей період досить важко розрахувати, оскільки він зумовлений багатьма невизначеними чинниками. Якби оплата предметів праці здійснювалася вранці, виробництво продукції — протягом дня, а ввечері відбувалися реалізація та надходження виручки, то потреба в оборотних коштах становила б один день. На практиці ж проміжок часу від оплати товарів, робіт, послуг, які становлять собівартість продукції, до моменту надходження коштів від її реалізації більший ніж один день: