Тема 7. Психологічні основи виховання музичної

КУЛЬТУРИ СУЧАСНИХ ШКОЛЯРІВ.

МЕТА: дати студентам уявлення про музичну культуру як важливу частку духовної культури особистості; проаналізувати вплив сучасної молодіжної музики на розвиток музичної культури особистості.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: музична культура, масова молодіжна музика, розвиток музичної культури сучасних школярів.

ПЛАН.

1.Мета музичного виховання – розвиток духовних якостей особистості.

2.Вплив масової музики на процес формування музичної культури сучасних школярів.

3.Формування музичної культури особистості засобами мистецтва.

Законспектуйте:

Перед сучасним масовим музичним вихованням стоїть важлива задача – виховати особистість з розвинутими музичними здібностями, яка могла б розбиратися у різноманітних явищах музичної культури, музичних жанрах, розуміла б музичну мову та виявляла інтерес до класичної музики, приймала активну участь у суспільній музичній діяльності. Адже це все впливає на культуру суспільства взагалі.

Шлях до класичного музичного мистецтва починається ще з раннього дитинства, від матусиних колискових, від дитячих іграшок. Від батьків дитини, оточуючого середовища, перших вчителів залежить, як надалі буде входити дитина в чаруючий світ мистецтва, особливо музичного,

яке є самим сильним засобом впливу на розвиток особистості.

Загальновідомо, що кожний період розвитку дитячої особистості

має своє значення в музичному розвитку. В молодшому шкільному віці закладаються основи музичного сприйняття, здійснюється активний розвиток музичних здібностей дітей, формується інтерес до музичного мистецтва. На основі інтересу дітей до співу, засобами музично-художніх образів вокально-хорових творів створюються умови для входження дітей у світ серйозної класичної музики.

Безперечно, сучасна загальноосвітня школа докладає багато зусиль до виховання грамотної аудиторії слухачів та розвитку музичних здібностей, але рішенню цієї проблеми заважає багато об’єктивних та суб’єктивних факторів.

Особливої уваги у вихованні музичної культури має старший шкільний вік, адже саме у цьому віці виявляється потреба у самовихованні, у процесі самостійного прилучення до музики. Саме в цьому віці закладаються основи світобачення та формуються морально-естетичні ідеали.

Але спостереження за школярами цього віку переконує у тому, що саме у цьому віці найчастіше у учнів починають переважати однобокі музичні інтереси, а потреби орієнтовані найчастіше на жанри легкої, тобто розважальної музики. Тому особливого значення набуває у цей період педагогічний музично-виховний вплив, який буде сприяти художньо-естетичному розвитку особистості старшокласника. Слід сказати, що інтерес дітей до розважальної музики зрозумілий, адже емоційна реактивність, загальна активність цього віку, потяг до спілкування, самоствердження знаходять свій вихід саме у відношенні до розважальної музики, яка підпорядковується законам швидкої, недовговічної моди. Спілкування з такою музикою дає молодій людині здатність відчувати себе сучасною, але музика змінюється і людина шукає нових відчуттів, як в житті так і в музиці. Розважальна музика, стаючи поступово єдиною духовною потребою, приводить до духовного збіднення дитячої особистості. Таким чином формується своєрідний тип особистості, орієнтованої тільки на розваги. Але природна для всякої молоді потреба в розвагах, розважальній музиці часто перетворюється у непрохідну прірву, що відділяє підлітків від справжніх естетичних цінностей та високого мистецтва. Масовий наступ розважальної музики створює проблему у сфері сучасного музично-естетичного виховання підростаючого покоління. Уроки музики у загальноосвітніх школах, позакласна музично-естетична робота та інші види музично-педагогічної роботи у сучасній школі не завжди дозволяють захистити старшокласників від згубного впливу легкої музики, під впливом якої в основному і проходить життя сучасного школяра.

Проблема формування музичної культури школярів вже давно набула широке громадське звучання, філософи, соціологи, музикознавці, педагоги і психологи звертають увагу на кризові тенденції у цій сфері. Д.Б.Кабалевський, відомий далеко за межами нашої країни вітчизняний музикант-педагог, виконавець, композитор, який створив принципово нову

програму з музики для дітей, стверджував, що школярам необхідне спілкування з високим мистецтвом минулого і сучасного, яке відповідає вимогам високого естетичного смаку, адже воно включає в себе “не тільки художність, але й моральність і ідейність”.

А.Іванов стверджує, що афоризм “Про смаки не сперечаються” спростований у наш час, адже музична культура молоді, її музичні смаки опинилися в центрі громадської уваги, занепокоєності і стурбованості. Сучасний стан музичної культури, музичних смаків молоді виявив послаблення духовного зв’язку поколінь, вказав на розлад самого механізму соціалізації молоді, тому що в них найчастіше зримо виявилося негативне, і іноді і нетерпиме ставлення молоді до запропонованих старшими поколіннями духовних цінностей і стилю життя. Можна стверджувати, що у другій половині ХХ-го сторіччя у суспільстві визрів новий культурний материк, що змінив в цілому клімат естетичного, а саме музичного життя. Це масова молодіжна субкультура. В різних неформальних молодіжних об’єднаннях – хіпі, фани, панки, рокери, “металісти”, брейкери та ін., інтегрувалися різні ідейно-естетичні течії (рок – рух, рух самодіяльної авторської пісні та ін. Це привело до виникнення специфічних форм музичного побуту і дозвілля молоді – дискотеки, зльоти, фестивалі, “тусовки”, хіт – паради. Рок – музика стала не тільки засобом комунікації серед молоді, але й важливим фактором формування музичної культури сучасної молоді. Спостерігається поляризація між мовою сучасної молодіжної музики і тією музикою, яка виховувала музичну культуру старшого покоління нашого суспільства. Можна сказати, що ідеалом сучасної молоді стають сухі раціоналісти, практики, інтелектуали, але при цьому обмежені особи.

Слід сказати, що негативну роль у розповсюдженні низькопробних зразків естрадної сучасної музики відіграють засоби масової інформації. Підпорядковуючись законам шоу – бізнесу, чисто економічним міркуванням, вони формують у сучасної молоді музичні смаки і музичні потреби низького художнього рівню.

Видатні музиканти, педагоги ХХ-го сторіччя Яворський Б.Л., Кабалевський Д.Б., Сухомлинський В.О. накреслювали на гігантській моральній відповідальності перед суспільством тих, у чиїх руках знаходяться засоби масового розповсюдження музичного мистецтва.

Людство зберегло до нашого часу все найбільш талановите, цінне, художнє і сучасна молодь має можливості знайомитися зі спадщиною світової музичної культури та зробити її своїм духовним здобутком. І на початку ХХІ-го століття суспільство багатьох країн світу усвідомило необхідність формування музичної культури особистості та пов’язало прогрес промисловий з культурним прогресом. Наприклад, в європейських країнах відмічається потяг молоді до класичної музики, майже з народження дитини в Японії починають її музичне виховання, в Америці та інших розвинутих країнах світу також дуже серйозно ставляться до формування музичної культури підростаючого покоління.

Практика роботи сучасних загальноосвітніх шкіл показує, що учні не отримують достатнього об’єму музичних вражень, знань та умінь.

Масова музики за своєю природою призначена для загального сприйняття. І суспільству потрібне таке мистецтво, твори масової музичної культури швидко розповсюджуються, як правило, набувають великої популярності, відгукуючись на сучасні потреби суспільства, включаючи потребу у відпочинку, розвагах, а також у звуковому оформлені побуту. Треба сказати, що зміст масової музики найчастіше всього тісно пов’язаний з побутом.

Тематично-образний зміст масової культури вужчий, чим зміст музичного мистецтва у цілому, подібно тому, як відрізняється зміст в книгах і на сторінках газет. Тут вступають в силу вимоги зацікавленості і привабливості для самих широких кіл слухачів. Якщо аналізувати сучасну масову музику з точки зору особливостей емоційного змісту, то можна відзначити, що в масових жанрах відображаються такі настрої і почуття, які можуть бути сприйняті і розділені всіма, тобто найбільш розповсюджені і типові, в той час, як у класичних музичних жанрах найбільш часто знаходять свої відображення більш особистісні переживання, цінні саме своєю неповторністю. Таким чином, саме загально значимість образів, почуттів і настроїв і роблять масову музичну культуру доступною,

забезпечують її швидку популярність.

Як відмічають дослідники другої половини ХХ-го століття, наступ рок музики у цьому столітті – це дуже ефективний засіб відлучення молоді від соціально-економічних та політичних проблем, переключення уваги на ідолопоклоніння, одурманення. Як влучно відзначив Т.Адорно, ця музика несе в собі “сплановане слабоумство”. Один з учасників рок-групи “Дєланіє”, відомої на Заході, сказав, що саме “музика – геніальна знахідка, що дозволяє урядові дати молоді допінг і ізолювати її”.

Можна сказати, що сама рок-музика по відношенню до слухачів сама відіграє роль одурманюючого розчину, бо мета рок-виконавців – привести публіку в стан, аналогічний наркотичному. Існують дані психофізіологічних досліджень, що підтверджують прямий фізіологічний вплив деяких “музичних подразників” - сила звуку безпосередньо впливає на організм; інфразвуки, отримані електронним шляхом, породжують у черевній порожнині вібрацію, локалізовану в ерогенних зонах; безпосередній вплив на серце і мускульну систему чинять ритми: ритм синкопирований веде до сильного нервового збудження; мелодія, що повторюється, чинить гіпнотичну дію, “довгі акорди знижують кров”яний тиск, а уривисті акорди його принижують.

Н.Корихалова стверджує, що рок-музика в силу деяких своїх якостей, характеру споживання може нанести серйозні збійки у музичному розвитку саме підлітків.

Можна зробити висновки, що як матеріал для розвитку музичної культури рок-музика не дуже підходить. Якщо класична музика сприяє

вихованню слухової уваги, вмінню сприймати інтонаційно-образний стрій твору, то рок-музика легко перетворюється в музику фонового типу і постійний контакт з нею веде до пасивного сприйняття.

Т.Адорно, розробляючи концепцію регресу слухацького сприйняття,

вказує на такі моменти, як нездібність усвідомлювати зміст музики,

невміння зосередитися на ній, і дослідник пов’язує такий тип сприйняття із засиллям саме поп-музики .

Сучасними дослідниками ще недостатньо вивчено вплив саме розважальної музики на формування музичної культури, адже саме цій музиці віддає найбільшу перевагу сучасна молодь, і саме ритмічна музика розважального характеру отримує відображення у формах поведінки і образі життя молодої людини.

В житті сучасної людини можна спостерігати багато ситуацій спілкування з музичним мистецтвом, але ж і цілі сфери функціонування музики випадають з поля зору організованого музичного виховання. А це значить, що виховна здібність музики в житті сучасного суспільства не реалізується в повній мірі, в той же час популярність музики продовжує зростати.

Не можна не визнавати той факт, що в більшості своїй слухачі сприймають музику як супровідне явище, на якому протікає життя кожної людини. Музичні фони використовуються і в учбовій діяльності учнів, виконуючи роль активізую чого фактору в фізичній діяльності (за допомогою впливу ритмо-інтонаційної сфери музики на нейромоторні процеси) і як заспокійливий, релаксуючий фактор.

Як стверджує М.Каган, який здійснив глибокий аналіз закономірностей цілісного розвитку музично-художньої культури, “музика буде відігравати все більшу роль як в художній культурі, так і за її межами, бо подальше зростання ролі в людському житті науки, абстрактного мислення, пізнання законів буття буде нагороджувати все більш гостру потребу у зрівноваженні цього напрямку людського розвитку активізацією його емоційної сфери, його духовних почуттів, його здатності не тільки мислити, але й переживати...”

Безперечно, що стихійне спілкування особистості з музикою неймовірно розширилося, але в повсякденному житті переважає спосіб супровідного її сприйняття. І саме ця обставина, на думку дослідників, (В.Матоніс та ін.), викликала зміни в жанрових орієнтаціях слухача,

оскільки більш складні музичні твори для супровідного чи фонового прослуховування не завжди доцільні. Треба накреслити на тому, що також частина публіки не розуміється в повній мірі в жанрах класичної музики. А це значить, що жанри академічної музики в масовій свідомості почали втрачати статус духовної цінності.

Можна виділити декілька розділів музичної культури – творчість, виконавство, розповсюдження музики, сприйняття. Як додаткові розділи – музична критика, музикознавство, музична психологія, керівництво музичною культурою та ін. В музичній культурі, безперечно, важливе місце займають цінності мистецтва, а в музичній культурі особистості найважливішим є те, як, в якій мірі людина засвоїла такі цінності. Такий підхід є важливим в сучасній музичній педагогіці, адже він дозволяє виявити своєрідний зміст музичної культури, форми її прояву та сферу впливу на особистість.

Музична культура кожної країни і кожної епохи включає сучасні твори, вітчизняні і зарубіжні, а також створені у попередній час.

Музична культура особистості включає в себе єдність здібностей, музичних знань, навичок, поведінки, почуттів, оцінок, переконань і естетичних переживань, а відбивається вона у наявності та розвитку музичних здібностей, у системності та глибині музичних знань, у естетичних позиціях особистості, у музичній активності (вміння, навички, елементи музичної творчості та ін.), також у розвиненості чуттєво-оціночного відношення та образного мислення, які дозволяють орієнтуватися у різноманітті музичних цінностей, формувати через механізми ціннісних орієнтацій сприйняття, емоційні переживання, оцінки, смаки ідеали та погляди.

Висновки. Формування музичної культури школярів є необхідною умовою формування гармонійної дитячої особистості. Саме у масовій загальноосвітній школі повинен здійснюватися процес розвитку музичної культури школярів. Саме народна та класична музика є основою як для розвитку музичних здібностей так і для формування основ музичної культури. Але на свідомість учнів значною мірою впливають такі фактори, як розповсюдженість масової культури, яка частіше є низькопробною та негативно впливає на свідомість школярів. Безперечно, що у школярів існує інтерес до сучасної рок музики, але вчитель повинен доносити до свідомості учнів кращі зразки світової музичної культури. Адже це є необхідною умовою розвитку особистості.

ЛІТЕРАТУРА.

1.Баренбойм Л. Путь к музицированию. – Л., 1979.

2.Ветлугина Н.А. Музыкальное развитие ребёнка. –М., 1968.

3.Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте.

– М., 1930.

4.Лейтес Н.С. Одарённость и возрастные особенности. – М., 1982.

5.Воспитание музыкой. –М., 1991.

6.Чепурив В.Н.Музика в школе. –М.1983.

7.Ростовський О.Я. Методика викладання музики в школі.

– Тернопіль, 2000 р.