Тема 5. Психологічні основи розвитку

МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ..

МЕТА: розкрити студентам послідовність розвитку звуковисотного слуху та почуття ладу, музичного ритму, музичної форми, музичної пам’яті, ритмічних відчуттів.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: звуковисотний слух, ладовий слух, музична форма, музична пам’ять, ритмічні відчуття.

Послідовність розвитку звуковисотного слуху та почуття ладу.

Цей вид музичних здібностей припускає сприймання регістрів у процесі слухання, також сприймання і відтворення звуків різної висоти в яскравих образних інтонаціях, мотивах, мелодіях; усвідомлення виразності руху мелодії.

Послідовне знайомство зі ступенями ладу, освоєння ладу через характерні ладові інтонації (5, 3, 1 ) в нескладних піснях. Усвідомлення ролі ладу у створенні загальної емоційної забарвленості, протиставлення мажору і мінору як засобів відбиття світла і темряви, радості та смутку. Усвідомлення значення ладу як засобу втілення музичного образу, зв’язку ладу з іншими елементами музичної мови( ці уявлення можно сформувати на засадах спостереження на розвитком музики).

Розвиток ритмічних відчуттів.

Ритм – це часова структура різних сприймає сих процесів. Особливо значна роль ритму у музиці, поезії, це йде з давнини. Ритмічність - це природне явище, адже у самій природі усі процеси мають визначену циклічність. Будь який процес руху і розвитку пов’язаний з ритмом – тисячолітні процеси руху галактик, пори року, робота людського організму. Але існують ритми, які створила людина – наприклад, поетичний або музичний ритм.

Можна стверджувати, що ритм – одна з основних елементів музики.

Музично-ритмічна здібність, тобто музичний ритм, відчуття його

людиною – це основа музикальності.

Проблемі розвитку музичного ритму присвячено достатньо робіт

відомих музикознавців, тому, що формування почуття ритму у дітей – це одна з важливіших задач музичної педагогіки і одночасно одна з найбільш складних. Існує навіть думка, що цю здібність практично неможливо формувати, вона або є, або вона відсутня. Але вітчизняні педагоги впевнені, що не існує здібностей, які б неможливо було виховувати у процесі діяльності.

Як відомо, людина сприймає зміст музики в різних видах музичної діяльності, починаючи з слухання музики. Особливо інтенсивно можна проникнути у сутність музичної мови у процесі особистісного виконання, адже саме воно стимулює найбільш активні форми музичного переживання. Саме творче відтворення музики дає виконавцю відчуття ритму музичного твору. З цього всього можна зробити висновок, що художньо-змістовне виконання музики створює природні передумови для виховання та розвитку музично-ритмічного почуття, яке ми розуміємо насамперед як здібність активно переживати (відтворювати) музику, при цьому тонко відчувати емоційну виразність музичного руху.

Характерною ознакою відчуття музичного ритму є рухово-моторна. Спеціальними дослідженнями доведено, що ритмічне переживання завжди супроводжується тими чи іншими руховими реакціями, тобто музично-ритмічне переживання пов’язане з м’язовими відчуттями. Ще Е.Жак Далькроз писав, що у формуванні та розвитку почуття ритму приймає участь усе тіло. Слід підкреслити, що тільки міцна музично-виконавська моторика може служити надійною основою для розвитку почуття ритму.

Початковому періоду виховання відчуття музичного ритму відводиться особлива роль, саме у цей час закладаються основи та перспективи навчання музиці. Використовуютья, по-перше, творчі завдання, що сприяють розвиткові ритмічного відчуття, ладового, звуковисотного й інтонаційного слуху, художньо-образних уявлень, виконавських здібностей; по-друге, творчі завдання художньо-естетичної спрямованості, виконання яких впливає на формування і розвиток якостей і властивостей творчої особистості, а саме: художнього сприйняття, уявлення, оригінального, асоціативного мислення, емоційно-почуттєвої сфери. Цей вид музичних здібностей припускає сприймання рівномірної пульсації метричних долей в музиці ( у процесі руху під музику, гри на простих музичних інструментах), розрізнення сильних та слабких доль в музиці при слуханні та виконанні. Сприймання співвідношення різних по довжині звуків на прикладі гарно знайомих пісень. Освоєння ритмічних фігур, складених на послідовному чергуванні двох різних ритмічних одиниць, при цьому музичний матеріал повинен бути гарно знайомим, не важким для сприймання, послідовне усвідомлення дітьми довжини звучання, пауз, формування уявлень про запис. Усвідомлення виразної сутності ритму, розвиток внутрішнього ритмічного слуху – за поминання різноманітних ритмічних малюнків, фігур. Формування поняття про ритм як засіб музичної виразності. Визначення виразної сутності ритму на матеріалі знайомих творів. Усвідомлення значення ритму у створенні музичного образу та зв”язок ритму з іншими елементами музичної мови.

Розвиток почуття музичної форми.

В розвитку почуття музичної форми необхідно роботи акцент на увагу дітей до розвитку елементів музичної мови в поспівках, піснях, використовувати при цьому прості пластичні рухи, гру на простих музичних інструментах, ритмічний та нотний запис. Посилення у дітей відчуття розподілу музичного періоду на фази через рух під музику, гру на інструментах, супроводження до пісень. Посилення відчуття кульмінації мотивів, фраз головної кульмінації періода та ін. У процесі роботи над виразним виконаням пісень, сумісного виконаня дітьми з вчителем тощо.

Формування уявлень про засоби музичної виразності у процесі роботи над виразним виконанням пісень та у процесі слухання творів.

Формування уявлень про інтонацію як єдність емоційно-смислового змісту та засобів його передачі музичною мовою. Формування уявлень про музичну тему як відбиття музичної думки. Формування уявлень про музичну думку (на прикладі виконання варіацій для простих музичних інструментів на тему знайомої пісні. Формування уявлень про типи будови музичного твору та їх смислове навантаження. Уявлення про музичну форму набуваються учнями у процесі слухання музичних творів та у процесі спостереження музичного образу за допомогою знань про конструкцію твору; коментарій педагога по ходу слухання, графічних записів та ін. Такі прийоми допомагають краще засвоювати протиставлення тем, відчувати та розуміти головну ідею твору. Слід сказати, що виявлення форму твору не є самоціллю, результатом цієї роботи повинно стати вміння визначати розвиток образів творів, так І.В.Способин накреслював, що форма твору – це план для направлення думок слухача.

Музична пам’ять.

У загальній психології пам’ять - запам’ятовування, зберігання та відтворення обставин життя та діяльності людини. (Богословський В.В.). Ця якість необхідна людині.

Із загальної психології нам відоме визначення пам’яті – як процесу запам’ятовування , зберігання та відтворення обставин з життя людини. Пам’ять необхідна особистості, адже вона дозволяє накопичувати, зберігати та використовувати особистісний досвід. Ніяка психічна функція не може бути здійснена без участі пам’яті. Автори навчального посібника “Психологія” І.Дубравин, Є.Данилова стверджують, що у основі діяльності пам”яті лежать такі якості – асоціації ( зв’язок між окремими уявленнями, при якому одно з уявлень викликає наступне). Розділяють декілька видів пам’яті.