Тема 4. Психологія музичних здібностей.

МЕТА: дати сстудентам уявлення про проблему музичності в психології, класифікацію музичних здібностей, сучасних підходах до проблеми розвитку музичних здібностей.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: музичність, музичні здібності, класифікація музичних здібностей.

ПЛАН.

1.Проблема музикальності в психології.

2.Класифікація музичних здібностей (Штумпф, Мейер, Сішор, Ревеш та ін.).

3.Структура музичних здібностей по Б.М.Теплову.

4.Сучасні підходи до класифікації музичних здібностей дітей.

Законспектуйте:

Важливішою в теорії здібностей є проблема їх розвитку. С.Рубінштейн писав, що питання здібностей тісно пов’язане з питанням розвитку, формування. Розвиток людини відрізняється від накопичення досвіду, оволодіння знаннями, вміннями, навичками – це процес розвитку нових якостей особистості. Б.М.Теплов стверджував, що усі здібності розвиваються тільки у процесі діяльності. Що ж таке “здібність”? Здібності – це індивідуальні особливості особистості, які є суб’єктивними умовами успішного здійснення визначеного роду діяльності, вони не зводяться тільки до накопичення знань, вмінь, навичок, вони виявляються у швидкості, глибині, міцності та тривалості оволодіння засобами і прийомами діяльності. У книзі “Психологія музичної діяльності” Л.Бочкарьов накреслює на тому, що деякі вчені зводять проблему здатності до музичної діяльності з проблемою здібностей, розуміючи під здібностями комплекс необхідних для успішного здійснення діяльності, включаючи якості особистості, особливості емоційної сфери, характеру. Деякі інші автори розводять поняття здібностей та придатності до діяльності, включаючи в структуру придатності не тільки здібності, але й загальні психологічні умови, необхідні для успішного виконання діяльності, до яких відносять – мотивацію, характерологічні особливості, психічні стани, знання, вміння, навички.

Здібності можно класифікувати наступним чином:

• музичні;

• лінгвістичні;

• інтелектуальні;

• творчі.

Ще М.А.Римський-Корсаков у статті “Про музичну освіту”, розділяв музичні здібності на 2 частини – це технічні (гра, спів) та слухові (музичний слух). А в слухових здібностях, в свою чергу, виділялися елементарні та вищі. До елементарних відносилися гармонічний та ритмічний слух.

Н.А.Ветлугіна в книзі “Музичний розвиток дитини” музичні здібності розділяє на музично-естетичні та спеціальні. В.Д. Остроменський у цілому згодний з Ветлугіною, але пропонує виділити в музично-естетичних здібностях емоційні здібності, раціонально-пізнавальні, тобто, фактично виділити емоційну сторону музичності.

В деяких роботах автори у якості самостійної здібності виділяють музичну пам’ять. Г.М.Ципін, наприклад, вважає, що пам’ять нарівні з музичним слухом і почуттям ритму, створює триаду основних провідних музичних здібностей. Тобто, без музичної пам’яті неможливий ніякий вид музичної діяльності.

Музичні здібності в існуючій загальній психологічній класифікації відносяться до спеціальних, тобто таких, які необхідні для успішних занять та визначаються самою природою музики.(Б.М.Теплов). Зустрічаються випадки, коли в комплексі музичності індивіда якась здібність не розвинута достатньо, наприклад, інтерес до музики при наявності поганого музичного слуху. Саме заняття музикою і спрямовані на те, щоб розвивати у дітей здібності відчувати, любити, оцінювати явища мистецтва та створювати в міру своїх можливостей музично-художні цінності. Відомо, що саме така творча діяльність допомагає дітям у розкритті їх здібностей.

Розглядаючи проблему музичних здібностей, необхідно звернути увагу на такі поняття, як співвідношення біологічного та соціального в музичних здібностях.

Чи є музичність комплексом окремих музичних здібностей чи це одне ціле? Чи всім дітям притаманна музичність? Які існують закономірності в її формуванні? Це все питання, на які вчені прагнуть відповісти у майбутньому. Але, безперечно, більшість дослідників визнає вирішальну роль навчання та виховання в розвитку біосоціальної якості особистості – музикальності. Музикальність розуміється дослідниками як своєрідне сполучення здібностей та емоційних якостей особистості, яке виявляється в музичній діяльності. Значення музикальності важливе не тільки в естетичному, але й у моральному та психологічному розвитку особистості. Адже музичність викликає у дитини переживання музичних образів, закріплює емоційно-волевий тонус, допомагає оволодівати формою активного емоційно-творчого пізнання. Саме таку точку зору ми знаходимо у працях Л.Л.Бочкарьова.

Починаючи з праць К.Штумпфа, Т.Біллорта, А.Файста музикальність визначалася уявленнями про неї, як про психічне утворення. Так, А.Фауст зводив музичність до відчуття інтервалів, а К.Штумпф до здібності аналізування акордів.

К.Спинор розглядав музикальність як сукупність окремих, не пов”язаних між собою “талантів” – музичні відчуття та сприймання, музична дія, музична пам”ять та музична уява, музичний інтелект та музичне почуття – але в основі музичних прихильностей лежать сенсорні музичні здібності, які можуть бути виявлені у індивіда у повній мірі та точно виміряні за допомогою спеціальних тестів.

Серед праць, присвячених музичним здібностям, виділяється книга Б.М.Теплова “Психологія музичних здібностей”. Головним показником музикальності Б.М.Теплов вважає емоційний відгук на музику, а до основних музичних здібностей відносить ті, які пов’язані зі сприйманням та відтворенням звуковисотного і ритмічного руху – музичний слух і почуття ритму. При цьому, у музичному слухі він виділяє два компонента – перцептивний – пов’язаний зі сприйманням мелодичного руху (ладове почуття) та репродуктивний – здібність до слухового уявлення мелодії. Також компонентами комплексу музикальості Б.М.Теплов вважав тембровий, динамічний, гармонічний та абсолютний слух. Питання про структуру музикальності Б.Теплов вважав одним із самих складних. До сьогодення залишається відкритим питання – з яких компонентів складається комплекс музикальності. Більшість авторів стверджують, що здібності, які входять в ядро музичності, це - ладове почуття, здібність вільно оперувати слуховими уявленнями та музично-ритмічне почуття.

Нелогічним є погляд вважати немузичною людину, яка емоційно сприймає музику, володіє гарними музично-сенсорними здібностями, але в неї не сформована гарна пам’ять. Безперечно, сприймання музики людиною з гарною музичною пам’ятью буде більш продуктивним і емоційним.

Сучасні педагоги прийшли до висновку, що задатки до музичної діяльності є в наявності у кожної дитини, саме вони і складають основу розвитку музичних здібностей. Природа дала можливість людині чути усе різноманіття існуючих навколо звукових фарб s саме із такої здібності – вміння чути народжувалась музикальність. Це самою природою надана людині якість.

Слід сказати, що виховання музичної культури школярів проходить одночасно с розвитком в них музичних здібностей, які, в свою чергу, розвиваються у музичній діяльності. І чим активніше така діяльність, тим ефективніше проходить процес музичного розвитку та швидше досягається мета музичного виховання.

Загальновідомо, що музичні здібності бувають спеціальні (виконавські, композиторські) та загальні – необхідні для здійснення будь-якої музичної діяльності. Для вчителя музики, насамперед, важливі загальні музичні здібності – ладове відчуття (емоційний відгук на музику), здібність вільно оперувати музичними образами, музично-ритмічне почуття та почуття цілого – музичної форми. Саме ці здібності у поєднанні з вмінням відчувати зміст музики і складає музичність. Ми визначаємо музичність як комплекс здібностей, які є необхідними для занять музичною діяльністю. Характерною ознакою музичності є емоційний відгук на музику, вміння переживати її зміст. Тому розвивати слухові та емоційні якості музичності потрібно у тісній взаємодії. Тільки таким шляхом педагог зможе у комплексі вирішувати виховні, навчальні та розвиваючі завдання.

Висновки. Музичні здібності у загальній психологічній кваліфікації відносяться до спеціальних, вони визначаються самою природою музики. Музикальність розуміється вченими, як своєрідне сполучення здібностей та емоційних якостей особистості, яке виявляється в музичній діяльності. Головним показником музикальності Теплов Б.М. вважав емоційний відгук на музику, а до основних музичних здібностей відносив музичний слух і почуття ритму. Задатки до музичної діяльності є практично у всіх дітей. Всі музичні здібності розвиваються у процесі діяльності.

ЛІТЕРАТУРА.

1.Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей. –М., 1946г.

2.Бочкарёв Л. Психология музыкальной деятельности.