Тема 3. Здібності як психолого-педагогічна категорія.

МЕТА: ознайомити студентів з положеннями в сучасній психології про загальні та спеціальні здібності, умовами розвитку здібностей.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: здібності, синтез здібностей, загальні здібності, спеціальні здібності.

ПЛАН.

1.Здібності – синтез якостей людської особистості.

2.Загальні здібності.

3.Спеціальні здібності.

Законспектуйте:

Є незаперечним той факт, що у сучасному суспільстві, практиці музичного виховання і навчання виникла проблема пошуку нових засобів у розвитку дитячих музичних здібностей.

Коли ми говоримо про здібності людини, то насамперед, ми маємо на увазі можливості особистості до того чи іншого виду діяльності. Саме такі можливості і дозволяють досягати значних успіхів.

В.В.Богословський у навчальному посібнику із загальної психології стверджує, що при рівних умовах здібна людини досягає більш високих результатів у зрівнянні з менш здібними. Високі досягнення здібної людини є результатом відповідності комплексу нервово-психологічних якостей вимогам діяльності. Творча діяльність складна та багатогранна, вона вимагає від особистості визначених якостей, як фізичних так і психічних. Тому здібності неправильно зводити лише до однієї якості, наприклад, “гарний музичний слух”. В.В.Богословський приходить до висновку, що здібність – синтез якостей людської особистості, який відповідає вимогам діяльності та забезпечує високі досягнення у цій діяльності. Також вчений виділяє різновиди здібностей згідно їх спрямованості.

В психології розрізняють загальні та спеціальні здібності. Під загальними здібностями ми розуміємо таку систему індивідуально-вольових якостей особистості, яка спроможна забезпечувати відносно легко і продуктивність в оволодінні знаннями і здісненням різних видів діяльності. Вважається, що загальні здібності – це явище природного обдарування та всебічного розвитку особистості. Значна частина спеціалістів вважає, що проблема індивідуальних відмінностей є однією з самих складних та цікавих. Адже психічні якості людей формуються в житті, у процесі навчання, виховання, діяльності. При однакових умовах, навчальних програмах, методах навчання ми відмічаємо у всіх індивідуальні відмінності. Саме тому і цікаві люди, адже всі вони різні. І центральним моментом в індивідуальних відмінностях є саме здібності кожної людини, адже саме вони визначають становлення особистості, обумовлюють ступінь яскравості індивідуальності. Можна сказати, що здібності – це внутрішні умови розвитку людини, які формуються у процесі її взаємодії із зовнішнім світом.

Під спеціальними здібностями ми розуміємо систему якостей особистості, яка допомагає досягнути високих результатів у якійсь спеціальній галузі діяльності. Наприклад, музичній, художній, літературній та ін. До спеціальних здібностей відносять здібності практичної діяльності – конструктивно-технічні, організаторські, педагогічні та ін. Тобто, кожна діяльність висуває визначені вимоги як до загальних, так і до спеціальних здібностей.

Спроби філософського осмислення людських здібностей можна знайти ще в працях філософів початку нашої ери Аврелія, Галена, Августіна, Фарабі, Ібн Сіна, Аквінського та ін. Закладене Платоном та Аристотелем вчення про здібності як якості психіки розвивалося впродовж віків.

Питання розвитку здібностей особистості завжди цікавили вчених, педагогів. Є.І.Рогова у навчальному посібнику “Загальна психологія” це питання розглядає наступним чином. Здібності, стверджує Є.І.Рогова. це лише можливості освоєння знань, вмінь, навичок, але їх розвиток залежить від умов навколишньої дійсності. Здібності виявляються у процесі діяльності і розвиваються у процесі діяльності. Можна сказати, що здібності виявляються у тому, наскільки швидко особистість набуває знання та вміння.

Від здібностей залежать і якість виконання завдань, і рівні досягнень і сам процес виконання. Природа людських здібностей завжди викликала суперечки серед вчених. Ще з часів Платона існувала думка про те, що здібності біологічно обумовлені, а їх проявлення залежить від успадкованого генетичного фонду. Саме Платон започаткував поняття про здібності у науці. Він же вперше найбільш фундаментально розробив теорію творчості. Передумови творчості закладені у самій людській природі, у таких наявних якостей людей як почуття гармонії та ритму. Платон відмічав значний вплив мистецтва, особливо музичного на особистість, здатність мистецтва вливати на характер, душу.

Слід вказати також на діяльність відомих вчених, яких також хвилювала проблема розвитку людських здібностей – західно-європейськіх філософів-натуріалістів Спінозу, Гельвеція, Дідро. Саме Дідро та Гельвецій накреслили на природжених здібностях та зводили їх до задатків. Але Дідро відстоював теорію спадковісті, а Гельвецій відстоював теорію набутих здібностей.

Проблема здібностей і в сучасний час являє собою тему наукових пошуків.

Б.М.Теплов виділяв три основні ознаки поняття здібності: по-перше - під здібностями ми розуміємо індивідуальні психологічні особливості, які відрізняють одну людину від другої; по-друге – здібностями можна називати не всі взагалі індивідуальні особливості, а лише ті, які мають відношення до успішності виконання якоїсь діяльності; а по-треттє – поняття “здібність” – не можна зводити до тих знань, навичок та вмінь, які вже вироблені у даної людини.

Розглядаючи проблему співвідношення здібностей і діяльності, приходимо до висновку, що якщо людина не справляється з вимогами, які пред’являє діяльність, то це свідчить про відсутність здібностей, хоча, напевно, можна припускати, що саме цьому індивіду потребується більше часу на освоєння матеріалу, а педагогам знадобиться прикласти більше зусиль для навчання цього індивіда.

Також існує думка, що здібності можуть розвиватися через якийсь час та виявлятися у другому виді діяльності. Психологи у своїй більшості сходяться у тому, що у кожної особистості можливо сформувати будь-які здібності.

Здібності розділяють на потенційні та актуальні. Потенційні здібності – це здібності, які не реалізуються у конкретному виді діяльності, але здатні актуалізуватися при зміненні соціальних умов. До актуальних відносяться здібності, які необхідні в даних умовах та реалізуються в конкретному виді діяльності. Виділяють також підгрупи здібностей – літературні, математичні, інтелектуальні тощо. Наприклад, вважається, що інтелектуальні здібності – це здібності, які формуються по мірі того, як, змінюючи природу, людина пізнавала її, а художні, музичні та інші здібності формувалися разом з розвитком різних видів мистецтва. (Рубінштейн). Людина не народжується зі здібностями до якогось виду діяльності, або творчості, вона має задатки до якогось виду діяльності, творчості. Задатки – це особливості будови мозку, нервової системи, органів почуттів, емоційної сфери, рухової сфери, функціональних особливостей кожного організму.

І.Дубравина, Є.Данилова, А.Прихожан накреслюють на двох рівнях розвитку здібностей – репродуктивному та творчому. На першому, репродуктивному рівні, людина виявляє високі здібності оволодівати вміннями здійснювати діяльність на високому рівні, а на другому – творчому, людина створює нове та оригінальне. Можна так сказати, що у процесі діяльності людина може переходити з одного рівня на інший. І це природно, що змінюється і структура його здібностей. Наприклад, можна стверджувати, що багато талановитих людей починали з наслідування і тільки згодом виявляли творчість. Вчені накреслюють, що не окремі здібності визначають можливості успішного виконання будь-якої діяльності, а цей процес здійснюється лише по мірі накопичення того своєрідного сполучення здібностей, якими характеризується окрема особистість.

Однією з важливих характеристик особливостей психіки людини є можливість широкої компенсації одних якостей іншими, і, внаслідок цього, відносна слабина якоїсь однієї здібності не виключає можливості успішного виконання діяльності, яка дуже тісно пов’язана з саме цією здібністю. Відсутня здібність може бути компенсована іншими, розвиненими здібностями цієї людини. Теплов Б.М. підкреслював важливість положень зарубіжних вчених, наприклад, В.Штерна, про поняття компенсації здібностей і якостей.

Окремі здібності не просто співіснують одна з другою, кожна здібність змінюється та набуває іншого якісного характеру в залежності від наявності та ступеню розвитку інших здібностей. Л.Виготський писав, що кожна людська здібність, взята окремо, не дає повного уявлення про можливості її дії. Своєрідне сполучення здібностей, яке забезпечує людині можливості виконання якоїсь діяльності, називається обдарованістю або талановитістю. Високий рівень розвитку здібностей називається талантом. В.Богословський вважає, що талант – це визначене сполучення здібностей. Окрема здібність, навіть дуже високо розвинена, не може бути названа талантом. Самий високий рівень розвитку здібностей – геніальність. Але не можна стверджувати, що усі індивідуальні якості генія розвинені у рівній мірі, вважається, що якась сторона обов’язково домінує.

Формування і розвиток людських здібностей неможливе без оволодіння людиною продуктами людської культури, без освоєння набутого досвіду багатьох поколінь, який зафіксований у культурній спадщині. Оволодіння досягненнями суспільного розвитку – це процес спілкування, виховання і навчання, але розвиток здібностей визначається не стільки продуктами людської культури, скільки діяльністю людини по засвоєнню цих продуктів, тобто здібності розвиваються тільки у процесі активної діяльності. Можна зробити висновок, що чим більше різноманітних видів діяльності присутні в житті людини, тим більше будуть розвинені його індивідуальні здібності.

Висновки. Достатньо високі досягнення людини є результатом відповідності комплексу нервово-психологічних якостей вимогам діяльності. Творча діяльність вимагає від особистості як фізичних так і психічних якостей. Здібності – це синтез якостей людської особистості. Розрізняють загальні та спеціальні здібності, потенційні та актуальні. Різноманітні види діяльності впливають на розвиток індивідуальних здібностей.

ЛІТЕРАТУРА.

1.Б.Богословський. Общая психология. – М., 1985.

2.Теплов Б.М.Психология музыкальных способностей.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №3.

Контрольні заавдання:

1.Напишіть, чим відрізняються здібності загальні від здібностей спеціальних.

2.Як ви вважаєте, чи одна окрема здібність визначає успішність виконання визначеної діяльності?

3.Як називають людину, наділену самим високим рівнем спеціальних здібностей?

4.Як впливають різноманітні види діяльності на розвиток індивідуальних здібностей?

5.Хто з відомих вчених (на протязі розвитку людства) розглядав проблему здібностей?

6.Як ви розумієте поняття – компенсація здібностей?