Тема 2. Індивідуально-психологічні якості

ОСОБИСТОСТІ МУЗИКАНТА.

Мета: дати студентам уявлення про індивідуально-психологічні особливості музикантів, уявлення про творчий розвиток і формування особистості, особливості творчості.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: творча особистість, риси особистості, індивідуальність, музичність.

ПЛАН.

1.Три періоди дослідження особистості (філософсько-літературний, клінічний, експериментальний).

2.Поняття творчої особистості.

3.Розвиток і формування творчої особистості, здібності, темперамент і характер, емоції, воля.

4.Особливості творчої особистості – талант, творчість, терпіння, працелюбність, вимогливість та спеціальні здібності.

5.Діяльність музиканта.

6.Процес формування навичок творчої діяльності.

Законспектуйте:

Що ж являє собою особистість музиканта? Чим вона відрізняється від інших людей? І які якості слід розвивати в собі, щоб стати гарним музикантом – наці питання прагнули відповісти багато відомих людей, серед яких, наприклад, відомий композитор Й.С.Бах та багато інших.

Щоб зрозуміти психологічні якості музиканта, слід зрозуміти індивідуальні якості особливості взагалі. З давнини людство прагнуло розібратися у проблемах розвитку особистості. Виділяють три періоди дослідження людської особистості – філософсько-літературний (від робіт давніх мислителів до початку ХІХ-го сторіччя), кліничний (лікарі-психіатри), та експериментальний (професійні психологи). Нам відомі багато визначень особистості, серед яких популярною є визначення Г.Оллпорта – особистість – це на протязі всього життя індивідуально формуюча сукупність психофізіологічних систем – рис особистості, якими і визначається мислення конкретної людини та її поведінка.

Особистість вивчали відомі вітчизняні вчені - Л.С.Виготський, Л.І.Божович, А.М.Леонтьєв та багато інших. В роботах розглядалися і розглядаються питання структури та розвитку особистості, мотиваційної сфери, діяльності та ін. Вчені приходять до висновку, що чим ширше діяльність людини, тим багатшою є сама особистість.

Особистість кожної людини – це тільки їй характерне сполучення рис і особливостей, вони складають індивідуальність (особливі риси характеру і темпераменту, своєрідність творчої діяльності, здібностей). Індивідуальність – це одна з сторін особистості.

Розвиток особистості – це взаємопов’язаний процес кількісних та якісних змін, які здійснюються в анатомо-фізіологічному зростанні людини, в удосконаленні її нервової системи і психіки. А також у пізнавальній, творчій діяльності, моральності, світосприйманні. Формування особистості – це результат розвитку, становлення, набуття сукупності стійких якостей. Факторами розвитку особистості є внутрішні фактори (біологічні задатки, сукупність переживань, які виникають під впливом зовнішніх факторів, саморозвиток) та зовнішні фактори – вплив середовища, виховання тощо.

Безперечно, що творча особистість повинна володіти якостями, які дозволять їй досягти вершин творчості, бути визнаною у суспільстві та продовжувати кращі традиції музичного мистецтва.

Якими ж признаками музичності повинен володіти музикант, адже музикальність – це, як стверджують, сутність музиканта. Під цим терміном розуміють здатність особистості по особливому музично сприймати явища життя, тобто володіти якостями до переживання у формі музичних образів. Наприклад, потяг переводити кожне життєве явище на мову звуків відчував у собі великий німецький музикант Р.Шуман, який писав, що він роздумує над життям, а потім ці роздуми відбиваються в звуках. Але можна стверджувати, що ці якості були присутні в творчості усіх видатних музикантів.

Тепловим Б.М. було встановлено, що музичність – це здібність відчувати емоційну виразність звуковисотного руху; здібність вільно оперувати музично-слуховими уявленнями та здібність відчувати емоційну виразність музичного ритму та точно його відтворювати.

Не можна не помітити, що важливим також у становленні музиканта є такі якості, як талант, творчість, працелюбність, терплячість, вимогливість. З історії відомо, що більшість видатних майстрів володіли не тільки спеціальними здібностями, а ще й вище перечисленними якостями.

На початку ХХ-го сторіччя англійський психолог Спирмен дійшов до висновку про двухфакторність теорії інтелекта – наявність фактора загальної обдарованості та фактора спеціальних здібностей. Але досвід показує, що ці фактори тісно пов’язані між собою – чим вище фактор розвитку спеціальних здібностей, тим вищим є рівень здібностей до інших видів діяльності. Якщо говорити про музичні здібності, то рівень розвитку музичних здібностей видатних музикантів був набагато вищий, чим у рядових музикантів. Вважається, що яскравіше усього феномен музичної обдарованості виявляється у музичній пам’яті. Приклади – юний Моцарт, Артуро Тосканіні, який увесь свій репертуар диригував напам’ять, Фенц Лист та багато інших композиторів.

Головним показником музичної обдарованості є здібність досягати високих результатів за короткий час, а потім довго зберігати в пам’яті досягнуте.

Можна стверджувати, що великим майстрам присутня велика зацікавленість у всьому, що коїться у світі.

Спостереження свідчать, що музикантам часто присутні здібності до літературної творчості. Про це свідчать музичні дослідження Листа, Шумана, Вагнера, Сєрова, епістолярні роботи Чайковського, Глинки, Шопена, та ін. Влучно висловився німецький диригент Бруно Вальтер – “Тільки музикант – це лише наполовину музикант”. Важливими характеристиками творчої особистості є жага до життєвих вражень, потяг все побачити, зрозуміти, пережити. Саме про такі якості творчої особистості написав Б.Пастернак:

Во всём мне хочется дойти

До самой сути.

В работе, в поисках пути,

В сердечной смуте.

До сущности протекших дней,

До их причины,

До основанья, до корней,

До сердцевины.

Всё время, схватывая нить

Судеб, событий,

Жить, думать, чувствовать, любить

Свершать открытья.

К.С.Станіславський писав про те, що артист повинен розкрити своє серце для широкого сприймання життя. Значна емоційна завантаженість людини мистецтва приводить до того, що у його свідомості народжується маса художніх образів, які потребують відбиття у звуках, фарбах, танцю. Якщо цього не відбувається, то людина починає хворіти, у повному розумінні цього висловлення. Д.Шостакович писав М.Шагінян, що коли він не пише музику, він погано себе почуває, у нього болить голова, і він відчуває себе хворою людиною А англійський поет Байрон писав, що необхідність писати кипить у ньому, мучить його й потребує, щоб поет почав писати вірші. Подібні думки ми знаходимо у Берліоза, Вагнера, Бетховена, П.Чайковського та інших видатних творців.

К.С.Станіславський визнавав справжніми акторами тільки тих, які не могли не стати акторами, бо інакше їхні серця розірвалися б від уявних людей, уявних переживань тощо.

Всяка людина, яка досягла високого рівню розвитку особистості, потребує необхідність внесення свого особистого внеску в суспільний прогрес і саме тому і становиться творцем. Види творчості різноманітні – художнє, наукове, технічне. Але всіх творчих особистостей відрізняє те, що такий творчий процес є необхідним і приносить їм задоволення. Генія, на думку Стендаля, відрізняє те, що він відчуває глибоке задоволення у процесі творчості. Можемо дійти висновку, що головна мотивація творчого труда лежить не у сфері досягнення результатів, хоча це і є важливим само по собі, а й і в сфері безпосереднього створення творів мистецтва, тобто у процесі творчості.

Важливою характеристикою творчої особистості є також працелюбність. К.Станіславський так висловлювався – “все в мистецтві збудовано на праці”. Ф.Шаляпін стверджував, що не вірить у силу таланту без важкої, наполегливої праці. Моцарт ніяк не міг бути “святковим гулякою”, як вважалося Cальєрі, адже за своє коротке життя(він прожив 35 років), написав більше ніж 900 творів, серед яких 17 опер, 50 симфоній, 21 концерт для ф-но з оркестром, 18 мес, ораторію, 3 кантати, “Реквієм” та багато інших творів. Можна стверджувати, що всі видатні музиканти були дуже працелюбними.

Натхнення, тобто прилив творчих сил та можливостей, не відчувається творцем кожного для, але значні майстри можуть управляти таким процесом.

Історичні факти стверджують про величезну відповідальність видатних композиторів, художників, письменників перед твоїм талантом.

Не можна не згадати про таку якість як вимогливість до себе. Наприклад, Шопен, як згадувала Жорж Санд, міг неділями працювати над окремими пасажами.

Приклади з життя видатних людей дозволяють дійти до висновку, що практично всі відомі музиканти, композитори мали дуже високий рівень вимогливості до своєї творчості. Успіхи серед публіки мало що значили для цих людей. Недосяжний ідеал досконалості все життя переслідував їх, не дозволяючи зупинитися на досягнутому. Вже тяжко хворий Бетховен казав, що тільки зараз він знаходиться на порозі знання, як треба писати музику.

Зі всього висловленого можна зробити висновок про те, що видатні майстри мали занижений рівень самооцінки, адже їх вимогливість до себе перевищувала оцінку своїх успіхів.

У досягненні високих творчих результатів для творців має велике значення творча воля, або здібності досягати результатів, незважаючи ні на які обставини. Приклади – Репин, Гіллєльс, Рахманинов та ін.

До особливостей характеру великих митців можна віднести також вразливість, непрактичність, імпульсивність, але, як правило, талант великих митців усі негативні емоції перетворює в красоту поезії та краси фарб, звуків. Вивчаючи історію життя видатних музикантів різних епох Р.Ролан приходить до висновку: ”Чим більше знаєш про життя великих людей, тим більше нас вражає та кількість горя, яка наповнювала їхнє життя”.

Терпіння та витримка у тривалій праці над створенням твору, витривалість при повторенні вправ, роботою над твором, терплячі пошуки найбільш вдалого вирішення творчих задач, стійке перенесення важких обставин у житті – все це можна спостерігати у житті видатних творців.

Безперечно, що для професійної діяльності музиканта необхідною є наявність спеціальних музичних здібностей, але без працелюбності, терпіння, потягу до творчості вони не зможуть виявитися у повній мірі.

Що ж сприяє розвитку творчості?

З.Фрейд, безперечно, стверджував би, що це пов”язано з сексуальною характеристикою особистості творчої людини. Тобто, якщо в житті ця якість не знаходить втілення, то вона відбивається у його творах.

А.Адлер на це питання відповів би інакше, бо вважав, що це потяг художника до досконалості, та усвідомлення саме ж своєї недосконалості, неможливості втілення своїх задумів у творчості.

Інший відомий психолог А.Маслоу стверджував би, що кожному митцю присутня така якість, як тенденція до самоактуалізації, внутрішня потреба людини стати тим, кім він повинен стати.

Можна сказати, що кожен з цих психологів, мабуть, має рацію, але все ж найбільш вірогідною, на наш погляд, є думка Маслоу, адже творча людина не може не реалізувати закладені в ній потенції.

Слід наголосити ще й на тому, що велике значення у становленні творчої особистості мають соціальні умови навколо неї. Аналіз питання свідчить, що талант музиканта, як і іншого митця розквітає на визначеному етапі історичного розвитку суспільства, та в своїй творчості музикант відбиває не тільки свої настрої, переживання, але й світосприймання людей тієї епохи, в якій він живе.

Дарування визначного творця завжди багатогранне та суперечливе.

Суспільна значущість музикантів у тому, що їх творчість повинна сприяти удосконаленню внутрішнього світу людей, їх моральної культури.

Відомий англійський композитор Гендель висловлювався так: – “Я бажав своєю музикою зробити людей кращими.”

Висновки.

Дарування видатного майстра завжди багатогранне та суперечливе. Головною рисою музиканта є невдержиме бажання відбити свої переживання та враження в звуках музики. Мотивація творчості лежить не в зовнішніх умовах благополуччя, а у внутрішніх спонуках до творчості. Суспільне призначення музиканта лежить не тільки в розважанні публіки, а насамперед, у удосконаленні духовного внутрішнього світу особистості.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2.

Контрольні завдання.

1.Опишить, що складає сутність музикальності.

2.Визначте основні ознаки особистості видатних музикантів.

3.В чому, на ваш погляд, полягає призначення музиканта.

Література.

1.Коган Г. У врат мастерства. М., 1961.

2.Роллан Р. Музыканты наших дней. М., 1938.

3.Тихомирова Н.Ф., П.Скляр. Музыкальная психология. Киев, 2001.

4.Цыпин Г.М. Музыкант и его работа. М., 1988.

5.Шаляпин Ф.И. Литературное наследство: в 2-х т. М., 1957.