Тема 10. Виховання емоційної культури особистості.

МЕТА: розглянути з студентами проблему музичного виховання як проблему розвитку емоційної культури учнів. Ознайомити студентів з психологічними основами формування емоційної культури учнів засобами музичного мистецтва.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: емоційна культура, емоції, емоційні переживання, емоційний процес.

ПЛАН.

1.Мета музичного виховання – розвиток духовних якостей особистості.

2.Сутність емоційної культури дитячої особистості.

3.Формування емоційної культури особистості засобами мистецтва.

Законспектуйте:

Емоції, як суб’єктивні переживання, являють собою один з найбільш значних феноменів внутрішнього життя людини, тому виховання емоційної культури є важливим компонентом формування розвинутої, духовно багатої особистості. Безперечно, що багатство духовних переживань і складає найвищу красу людини.

Можна стверджувати, що морально, естетично вихованою людиною є не той, хто тільки знає норми та правила поведінки, а той, у кого такі знання поєднуються з почуттями.

В систематизованому знанні емоційної сфери мають потребу ряд галузей соціальної практики, але найважливіша з них – галузь виховання.

Особливу увагу приділяли вихованню емоційної сфери дітей видатні педагоги Я.А.Коменський, Д.Локк, Ж.Ж.Руссо, І.Г.Песталоці, І.Ф.Гербарт, К.Д.Ушинський, В.О.Сухомлинський та ін. К.Д.Ушинський стверджував, що людина більш людина у тому, “як вона відчуває, ніж у тому, як вона думає”. Видатний педагог писав, що в людських емоціях проявляється не характер окремої думки, окремого рішення, а всього змісту душі та її строю.

А В.О.Сухомлинський вважав, що емоційні стани – це найважливіші стани в проявленнях загальнолюдської культури, і виховати такі стани можливо тільки в різноманітній діяльності, у процесі багатогранного духовного життя, емоційного сприйняття навколишнього світу та творів мистецтва.

З часів античної філософії висловлюється думка про емоції, як важливу умову поведінки людини. Античні філософи не виділяли емоції та почуття в окрему галузь, а об’єднували їх з пізнавальними процесами.

Благодійна основа для розглядання питань відносно природи людини, її внутрішнього світу створюється в епоху Відродження. Видатний італійський художник Леонардо да Вінчи виявляв науковий інтерес до природознавчих наук. Він був одним із засновників емпіричного методу. Пізнання світу, згідно з Леонардо да Вінчи, відбувається за допомогою почуттів, які збагачуються розумом. Розвиток мистецтва в епоху Відродження висуває в галузі педагогіки необхідність естетичного виховання, якому раніше не приділялось належної уваги. Педагогіка епохи Відродження, яка характеризується інтересом до людини, її духовного світу, переживань, думок, відстоює ідею розвитку гуманістичних, естетичних почуттів, ідею створення позитивних емоцій в процесі навчання, цінності та неповторності дитячої особистості.

Представники класичної західно-європейської філософської думки Р.Декарт, Б.Паскаль, Б.Спіноза, І.Кант, л.Фейербах, Ж.Ж.Руссо, в роботах яких відображені проблеми цілісності людської особистості, її духовності, вплив мистецтва на внутрішній світ особистості, робили спроби упорядочення емпирічного матеріалу про прояви емоцій та переведення їх на мову визначень.

Ф.Шиллєр дійшов до висновку, що два аспекти людської природи – розсудливість та почуттєвість, їх єдність, визначають внутрішню гармонію людини. Вважав, що мистецтво та естетичне виховання є засібом для досягнення внутрішньої гармонії. Через різноманітні, і в першу чергу естетичні емоції здійснюється процес поступового духовного збагачення людини.

Критично використав досвід, накопичений у світовій психології, вітчизняні вчені, спираючись також на результати своїх теоретичних та експериментальних досліджень, Л.С.Виготський, А.Н.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн та ін. встановили ряд важливих положень розвитку психічних процесів, серед яких важливе місце займає дослідження функціонування й розвитку емоцій. У вітчизняній психологічній літературі підкреслюється, що емоції – це психологічні стани, різновид переживань, які обумовлені не грою внутрішніх інстиктивних сил, а відносинами людини з навколишнім світом. В сучасній психології затвердилась думка, що на протязі дитинства емоції під впливом навколишнього світу, умов виховання проходять шлях прогресивного розвитку.

На тісний зв’язок мислення, інтелекту і емоційних процесів вказували відомі психологи В.К.Вілюнас, Б.І.Додонов, Я.Рейковський. С.Л.Рубінштейн писав про те, що мислення як психічний процес вже само по собі являє єдність емоційного і інтелектуального. Під впливом емоцій усі види пізнавальних процесів – сприйняття, уява, пам’ять, мислення підлягають визначеним модифікаціям і в результаті таких модифікацій набувають насамперед спрямованість.

Аналіз накопичених результатів психолого-педагогічних досліджень дозволяє дійти висновку, що емоції розвиваються в діяльності, залежать від змісту та структури діяльності, а, також, впливають на діяльність. На думку дослідників А.В.Запорожець та Я.З.Неверович, у дітей спостерігається виникнення нових емоційних переживань саме в процесі діяльності. В подальшому, на основі зовнішньої практичної діяльності починає складатися внутрішня діяльність – емоційна уява, яка являє собою сплав афективних та когнитивних процесів, та єдність інтелекту та афекту, яку Л.С.Виготський вважав характерним для вищих почуттів.

Психологи В.К.Вілюнас, Б.І.Додонов, К.Ізард, А.В.Запорожець, О.М.Лук, П.В.Симонов та ін. підкреслюють, що при всій важливості інтелектуального осягнення та освоєння світу, у тому числі розкриття об’єктивної сутності добра і зла, саме емоції та почуття визначають головну лінію людської поведінки. Тому виховання емоційності людини та формування її почуттів є важливим фактором в управлінні становленням її особистості. Процес виховання емоційної культури особистості тісно пов’язаний з вихованням самої особистості.

Проявлення емоційної сфери в житті людини різноманітні. На думку Б.І.Додонова, емоції не розрізняються на вищі та нижчі, є людські переживання від самих простих до самих високих.

Естетичні емоції, які ми можемо віднести до самих високих емоцій, відбивають рівень та характер духовного життя людини, впливають на поведінку та формування світогляду особистості. А.Н.Леонтьєв розглядав твори мистецтва ідеальними продуктами людської діяльності, які пов’язані з пізнанням світу в почуттєвих образах. Б.М Теплов був упевнений у тому, що музичне переживання за своєю сутністю є емоційним переживанням, що в музиці емоції е вираженням думок, тому саме в музичній творчості емоції і розум гармонізуються.

Безперечним є факт, що емоції розвиваються і виховуються і саме музично мистецтво є найбільш ефективним у впливі на розвиток емоційної культури особистості. Створюючи основу для розвитку творчого мислення за допомогою яскравих музичних образів, педагоги мають можливість викликати у дітей емоційні реакції, адже діти в музично-театральній палітрі музичних образів відчувають і відображення своїх характерів.

П.М.Якобсон під вихованням почуттів розуміє змінення емоційної сфери під впливом переднамірених діянь. В якості початкового пункту передбачається виникнення нового переживання, яке у подальшому повинно перетворитися у відносно стійке відношення до визначеного круга явищ. Людина з розвинутою культурою почуттів, вважає П.М.Якобсон, повинна відрізнятися багатостороннім відгуком на всі впливи світу, побудженнями морального характеру, здібністю до співпереживання та відповідальністю за свої переживання та свою поведінку.

Емоційна культура відбиває всі переживання, має безліч відтінків та способів емоційного реагування. Всі компоненти емоційної культури знаходяться у взаємодії з культурою інтелекту, сенсорною культурою. Можна сказати, що емоційна культура виконує функції сигнальну, регулятивну та оціночну. Зміст емоційної культури змінюється під впливом соціальних умов та умов виховання, але необхідними компонентами повинні бути гуманістичні почуття, емпатія та ін.

Спостереження за вихованням емоційної культури школярів переконують, що важливими умовами у формуванні емоційної культури є емоційна здібність до переживання різноманітних впливів навколишньої дійсності, наявність задатків емоційної пам”яті, емоційний відгук на музичні образи, твори мистецтва та ін.

Емоційні переживання розглядаються як цінність, необхідна для повноцінного розвитку особистості, появу емоційного відгуку – як цілісна та комплексна реакцію. Необхідними компонентами емоційної культури є пізнавальна активність, зростання духовних потреб, широта музичних інтересів, проявлення гуманістичних начал у поведінці, потреба у творчій діяльності.

Сформовані емоційні установки особистості будуть у подальшому основою для виникнення “музики людських переживань”.

Емоційна культура особистості не розвивається сама по собі, вона змінюється в залежності від інтересів, установок. Вона виступає яв своєрідний підсумок емоційної вихованості, яку проходить особистість у своєму розвитку, має особливості, пов”язані з віком, та умовами виховання і навчання.

Емоційна культура, яка відбиває загальнокультурну спрямованність особистості та сприяє формуванню естетичного відношення до мистецтва, є одним з найважливіших компонентів світовідношення. Вона є своєрідним підсумком рівня емоційної вихованості дітей, показниками якої є багата емотивність, оволодіння власною емоційною поведінкою, здібністю розуміти почуття других людей і нести відповідальність за власні почуття, відбиває здатність особистості знайти міру гармонічної взаємодії раціонального і почуттєвого. Можна стверджувати, що емоційна культура дитячої особистості - це складне динамічне утворення, якість, що виявляється в здатності особистості емоційно відгукуватися на інтелектуальні, морально-естетичні вияви життєдіяльності, у потребі творення та перетворення навколишньої дійсності та мистецтва. Образно кажучи, це контролююча і коригуюча система управління внутрішнім світом, поведінкою, вчинками особистості, багатоплановим ставленням до природи, людей, мистецтва, в основі якої лежать емоційний відгук, сенсорна культура, емоційно-естетичні переживання, потреба в творенні.

Б.Л.Яворський вважав, що під час створення основи для розвитку художнього творчого мислення, формування музичної ідеології засобами яскравих музичних образів педагоги мають можливість викликати в дітей глибокі враження та емоційні реакції. Вчений підкреслював важливість накопичення музичних вражень для повноцінного виховання.

Досліджуючи проблему розвитку емоційної сфери дитини, П.М.Якобсон підкреслював необхідність урахування специфічних особливостей виникнення емоцій і почуттів. Протягом дитинства емоції проходять шлях прогресивного розвитку, стають змістовнішими, ускладнюються форми їх вияву під впливом соціокультурних умов життя та виховання. Емоції, які викликаються музикою, виконують компенсаційну функцію, яка спрямовує розумову діяльність, виступають стимулом для виникнення питань світоглядного характеру.

Думки дослідників сходяться в тому, що дитяча музична творчість має великі потенційні можливості для виховання емоційної сфери, допомагає через активні особистісні переживання художнього образу здійснити перехід до більш глибокого пізнання мистецтва. Педагоги отримують можливість керувати розвитком естетичних почуттів школярів шляхом добору творів різного характеру, викликаючи різні емоції, закріплювати види емоційних відгуків на вплив навколишнього світу.

Проблема цілеспрямованого розвитку емоційної сфери включає в себе, насамперед, розвиток в дитини справжнього, глибоко зачіпаючого його морального відношення, заснованого на виразних уявах про те, що є гарно і що є погано. Ємоційний відгук особистості на вплив навколишнього світу може бути як сильним, так і слабким. Він може глибоко зачепити людину, спонукати до дій, а може бути поверховим, та легко забутися.

Емоційне сприймання - це вміння емоційно відгукуватися на вплив навколишнього світу. Ця здібність може розвиватися в процесі накопичення емоційного досвіду, саме вона є основою для подальшого збагачення емоційної сфери. Важливим моментом в розвитку емоційного сприймання є здібність до співпереживання. Можна виділити декілька напрямів в зростанні емоційної сфери дитини. Одна з важливих - це опанування своєю емоційною поведінкою. П.М.Якобсон, наприклад, вважає основними рисами розвинутої емоційної сфери дитини такі якості:

- емоційний відгук на широке коло явищ, які відбуваються в суспільному житті, в галузі мистецтва, творчості та ін.;

- розвинута здібність розуміти, поважати та цінити почуття інших людей;

- розвинута здібність до співпереживання з іншими, вміння ділити свої переживання з близькими людьми,

- почуття відповідальності за свої почуття;

- здібність до співпереживання з героями літератури та мистецтва.

Саме враження від творів мистецтва є важливим засобом підготовки дитини до розвитку емоційних переживань. Тому саме мистецтво і вважають школою почуттів для дитини. Під впливом мистецтва може з»явитися емоційне відношення до тих явищ дійсності, які раніше не викликали у дитини ніяких емоційних реакцій. Моральний досвід дитини обмежений, а у творі мистецтва створені такі умови, ситуації, яких раніше не було в практиці школяра і саме це викликає моральне відношення, переживання. Твори мистецтва, в яких відбиваються відношення між людьми, їх вчинки в різних, незнайомих ситуаціях, заставляють школярів разом з героями радуватися, горювати та ін., але щоб сформувати таке сприймання, його необхідно виховувати засобами навчання у загальноосвітній школі, музичній школі на у інших навчальних закладах.

З давніх часів відомо, що найбільш впливовим на емоційну сферу є саме музичне мистецтво і воно цілеспрямовано використовувалось для формування світогляду, світовідношення підростаючого покоління. В сучасних умовах навчання це набуває особливого значення, адже метою освіти є формування людини з розвиненим інтелектом, здатної до глибоких переживань та творчості.

Музичні враження дітей молодшого шкільного віку відрізняються різним рівнем включення у музичну діяльність. Але майже всі діти полюбляють наспівувати пісні, які вони співали у дитячих садках, у сім»ї, слухали по радіо та телебаченню. Переважно це твори життєрадісні, бадьорі, з яскравими музично-поетичними образами. Музичні інтереси дітей молодшого шкільного віку часто є засобом наслідування дорослим, вони змінюються так же швидко, як і виникають. У дітей молодшого шкільного віку вже достатньо розвинута мова, вони вільно можуть висловлювати свої судження по змісту музичних пісень, адже з»явилася здібність активного мислення. Вони достатньо самостійні та ініціативні під час навчання. Інтенсивно розвивається музичне сприймання, діти можуть самостійно визначати характер музики.

Перед вчителем стоїть досить складна задача - навчити дитину самостійно орієнтуватися в різноманітті музичних вражень.

Існує закономірний шлях входження в світ музики, закономірними супутниками якого є музикальність, художній інтерес та розвинута чутливість до музичної краси. Тому, можна стверджувати, що важливими умовами для формування емоційної сфери молодшого школяра є рівень природної музичності, здатності до творчого сприймання художньої інформації. Музичне сприймання базується на тонкому взаємозв»язку багатьох компонентів психіки та свідомості людини: відчувань, мислення, емоцій, творчої уяви, образної пам»яті, темпераменту та інших, саме на цих компонентах складається музичний досвід особистості. У цьому процесі важко вказати ту грань, де закінчується образно-емоційна і починається інтелектуальна робота свідомості з осягнення музичного явища.

Висновки. Особистісний музичний досвід з освоєння музичної культури суспільства є основою його музичної культури. Музичний досвід всього людства засвоюється дітьми не в рівній мірі. Становлення культури музичних емоцій, яка залежить від переконань, суспільних та особистісних інтересів дитини, його смаку, освіти, культурного рівня, темпераменту та у кожного індивідуально. Тому вчитель може вільно вибрати методику формування емоційної сфери засобами музичного мистецтва, здійснити на практиці індивідуальний підхід до дитини.

ЛІТ Е РАТУРА

1.Ананьев Б.Г. Задачи психологии искусства. – Л., 1982

2.Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. –М.:Изд-во

МГУ, 1976. – 143 с.

3.Воспитание музыкой: Из опыта работы./Сост.Т.Е.Вендрова,

И.В.Пигарева. –М.: Просвещение. 1991. – 205 с.

4.Выготский Л.С. Психология искусства. – М.: Педагогика, 1987.

5.Диагностика и регуляция эмоциональных состояний.- М.: АН

СССР, 1990.

6.Додонов Б.И. В мире эмоций.-К.:Политиздат Украины, 1987.-139с.

7.Кэррол Э. Изард. Психология эмоций .Санкт-Петербург. –2000 г.

8.Лосев А.Ф. Философия. Мифология. Культура.- М.:Политиздат,

1991.-526 с.

9.Лук А.Н. Эмоции и чувства. – М., 1972.

10.Симонов П.В. Эмоции и воспитание. – М., 1966.

11.Смирнов М.А. Эмоциональный мир музыки. – М., 1990.

12.Якобсон П.М. Психология чувств. – М., 1961.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №6.

1.Проведіть підготовку до діагностування учнів загальноосвітніх шкіл з метою виявлення рівнів розвитку їх музичної культури. Для цього розробіть анкети, які б дозволили вам здійснити цей задум.

2.Опишіть, які з сучасних напрямків молодіжної музики початку ХХІ-го сторіччя вам відомі.

104