9.3 Класифікація залізничних станцій і вузлів та їх розміщення.

Згідно даних міністерства транспорту в Україні налічується 1684 станції, 126 основних вокзалів.

Залізнична станція – це роздільний пункт залізничної лінії із шляховим розвитком який здійснює операції по обгону поїздів, прийому і видачі вантажів, а на окремих станціях, при створенні необхідного розвитку шляхів, також і по формуванню поїздів.

За характером роботи станції поділяють на: вантажні, пасажирські та об’єднані.

Вантажні – призначені для виконання вантажних та комерційних операцій: н-р вантажів, а на деяких станціях перевантаження з одного виду транспорту на інший чи з одних вагонів на інші.

Пасажирські – споруджуються в великих містах для обслуговування пасажирів та обробки пасажирських поїздів, вони мають значну кількість віток, вокзал, локомотивне та вагонне депо, пристрої сигналізації та зв’язку. На пасажирських станціях в більшості випадків виконуються операції по прийманню, навантаження, сортування та видачі багажу, пошти.

За технічними ознаками станції діляться на: проміжні, дільничні, сортувальні.

Проміжні – призначені для приймання, відправлення та перепуску поїздів, вони мають мінімальну кількість розгалужень по 2-3 вітки крім головної. Пасажирські будівлі з платформою та іншими об’єктами для обслуговування пасажирів, є невеликий пакгауз або платформа для н-р та збереження вантажів, пристрої сигналізації та зв’язку, відстань між ними 15-20км.

Дільничні – призначені для обслуговування транзитних поїздів. Тут здійснюється технічне обслуговування вагонів, зміна локомотивних бригад, а на деяких з них і локомотивів, маневрування по перечіплюванню певних груп вагонів. Відстань між дільничними станціями визначається довжиною дільниць обігу локомотивів, відстанню яку локомотиви можуть проходити без технічного обслуговування 150-200км. станції мають 10-20 віток, локомотивне депо, споруди пасажирського та вантажного господарства, пристрої сигналізації та зв’язку.

Сортувальні – відносяться станції призначені для масового формування, роз’єднання поїздів, розміщуються такі станції в пунктах переробки масових потоків вантажів на підходах до великих промислових центрів, великих морських та річкових портів, вони мають велику кількість віток які згруповані в спеціалізовані парки: ( приймання, відправлення, сортування), а також сортувальні парки для розформування та формування вантажних поїздів. На сортувальних станціях як правило розміщуються локомотивні та вантажні депо, служби, що займаються дорогами сигналізацією та зв’язком на залізниці.

Залізничний вузол – це сукупність станцій, підходів залізничних ліній і з’єднувальних ліній в місці з’єднання трьох напрямів залізничних доріг. Вузол передає з одної лінії на другу транзитні поїзда і вагони, в основному обслуговує свій район.

Розрізняють три види залізничних вузлів:

1. вузлові станції, коли в вузлі одна об’єднана станція;

2. прості вузли, коли в місці з’єднання залізничних доріг розміщується один комплекс спеціальних станцій;

3. складні вузли, які мають декілька комплексів спеціалізованих станцій.

По характеру роботи залізничні станції і вузли можуть бути активні – переважають відправлення, пасивні – переважає прибуття і транзитні – в загальній роботі вузла переважають операції як по прямому транзиті поїздів, так і по розформуванню по напрямах.

По місцю розміщення залізничні станції і вузли бувають призаводські, приміські та передпортові.

Призаводські мають під’їзні шляхи до підприємств і часто сортувальні станції поблизу великих промислових підприємств.

Передпортові станції мають вантажні і пасажирські станції, а при великих портах – і вантажні сортувальні станції, які розподіляють поїзда що прибули по окремих районах порту і формують поїзда із вагонів, завантажених в порту для відправлення на лінію.

По виконання тих чи інших функцій можна виділити шість груп залізничних вузлів і станцій.

1. Вузли з різноманітними функціями. В них декілька окремих станцій, кожна виконує свої функції (пасажирські, вантажні, сортувальні, портові). В цій групі розрізняють дві підгрупи:

а) вузли великих міст, які мають зв'язок з морськими і річковими портами.

б) вузли великих міст, які не мають зв’язку з водним транспортом.

2. Вузли і станції з переважанням економічних функцій:

а) промислових центрів, що обслуговують великі підприємства обробної промисловості;

б) що обслуговують підприємства видобувної промисловості;

в) що мають зв'язок з промисловістю і сільським господарством;

г) станції, що в основному обслуговують сільськогосподарські підприємства.

3. Вузли і станції головним чином з технічними функціями, що мають локомотивне і вагонне депо і які задовольняють вимоги пропускної здатності.

4.Ті що обслуговують курорти.

5.Ті що забезпечують міжнародні торгові і культурні зв’язки.

6. Станції приміських пасажирських сполучень.

В Україні виділяється кілька великих транспортних вузлів. Економічні ознаки їх — характер продуктивних сил і чисельність населення обслуговування районів. З цими характеристиками пов'язані обсяги роботи галузі, залежно від чого транспортні вузли поділяють на малі, середні та великі з активним та пасивним транспортним балансом. Транспортні вузли виділяють також за територіально-функціональним призначенням (розвитком міжсистемних соціально-економічних зв'язків) і характером експлуатаційної роботи: ті, які обслуговують переважно транзитні пасажирські та вантажні потоки, в тому числі перевалочні; ті, які, крім того, обслуговують місцеві промислові підприємства і потреби населення міста; місцеві, які не виконують транзитних операцій. Найважливішими транспортними вузлами України є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Львів, Одеса, Донецьк. Найбільші Залізничні вузли України — Київ, Харків, Лозова, Фастів, Ясинувата, Волноваха, Дебальцеве, Жмеринка, Шепетівка, Синельникове, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Полтава, Бахмач, Коростень, Козятин, Львів.