1. Життєвий цикл інформаційної системи - це:
а) період часу, який починається з моменту прийняття рішення про необхідність створення інформаційної системи і закінчується в момент її повного вилучення з експлуатації.
б) частина процесу створення ІС, обмежена певними часовими рамками, і яка закінчується випуском конкретного продукту (моделей, програмних компонентів, документації), що визначається заданими для даної стадії вимогами.
в) структура, що складається із процесів, робіт та задач, які включають в себе розробку, експлуатацію і супровід програмного продукту; охоплює життя системи від визначення вимог до неї до припинення її використання.
г) відомості, які є необхідними для формулювання висновків і прийняття рішень щодо придбання та організації експлуатації інформаційної системи.
2. Модель життєвого циклу інформаційної системи - це:
а) організація робіт з моменту прийняття рішення про необхідність створення інформаційної системи і до її повного вилучення з експлуатації.
б) частина процесу створення ІС, обмежена певними часовими рамками, і яка закінчується випуском програмного продукту.
в) структура, що складається із процесів, робіт та задач, які включають в себе розробку, експлуатацію і супровід програмного продукту; охоплює життя системи від визначення вимог до неї до припинення її використання
г) проектна діяльність з розробки і розгортання програмних систем.
3. До основних процесів життєвого циклу інформаційної системи згідно стандарту IS<MEC 12207 НЕ відносяться:
а) замовлення; б) розробка; в) експлуатація; г) управління.
4. На яких двох принципах відбувається розбиття життєвого циклу інформаційної системи на складові процеси:
а) планування і відповідальності; в) виконання і модульності;
б) виконання і верифікації; г) модульності і відповідальності.
5. До організаційних процесів життєвого циклу ІС згідно стандарту ISO/IEC 12207 НЕ відноситься процес:
а) управління; б) створення інфраструктури; в) супроводу; г) удосконалення.
6. "Основна помилка цієї моделі полягає в припущеннях, що проект проходить через весь процес один раз, архітектура хороша і проста у використанні, проект здійснення розумний, а помилки в реалізації усуваються під час тестування компонентів і системи.’1 - так характеризував Ф. Брукс модель життєвого циклу:
а) каскадну; б) спіральну; в) швидкого прототипу; г) ітераційну.
7. Стратегія впровадження ІСМ повинна насамперед відповідати стратегії:
а) маркетингу підприємства; в) розвитку програмного забезпечення;
б) розвитку підприємства; г) розвитку комп’ютерної техніки.
8. На якому з етапів спіральної моделі розробки ІС відбувається аналіз ризиків:
а) аналіз вимог; б) проектування; в) реалізації; г) тестування.
9. Приведений на даний момент прибуток від проекту, який ми отримаємо— це:
a) NPV; б) IRR; в) ТСО; г) КРІ.
10. Коефіцієнт дисконтування, при якому поточна приведена вартість майбутніх надходжень коштів на дані інвестиції дорівнює затратам на ці інвестиції - це:
a) NPV; б) IRR; в) ТСО; г) КРІ.
11. Скільки дій визначає спіральна модель:
а) 3; б) 4; в) 5; г) 6.
12. Яка з цих моделей є розвитком спіральної моделі і теж ґрунтується на еволюційній стратегії конструювання:
а) ітераційна модель;
б) модель швидкої розробки додатків;
в) поетапна модель з проміжним контролем;
г) компонентно-орієнтована модель.
13. Результатом фази розробки концепції інформаційної системи є:
а) звіт про проведені роботи; в) проектна документація;
б) технічне завдання; г) програмний продукт.
14. Підготовка персоналу до роботи в ІС відбувається на етапі:
а) розробки ТЗ; б) впровадження в експлуатацію; в) реалізації; г) супроводу.
15. Рівень життєвого циклу розробки ІС (за С.Амблером), що відповідає за програмну систему, включає в себе (виберіть декілька пунктів, якщо потрібно):
а) розробку; б) розгортання; в) підтримку; г) супровід.
16. До допоміжних процесів життєвого циклу ІС НЕ відноситься:
а) верифікація; б) постачання; в) атестація; г) документування.
17. Управління ІС, створення інфраструктури, вдосконалення та навчання представляють собою:
а) допоміжні процеси ЖЦ; в) організаційні процеси ЖЦ;
б) основні процеси ЖЦ; г) другорядні процеси ЖЦ.
18. Основна проблематика спіральної моделі ЖЦ інформаційної системи:
а) визначення моменту переходу на наступний етап; в) жорстка структура;
б) затримка в отриманні кінцевого результату; г) високий ступінь
ризику.
19. В методології RAD використовується модель:
а) еволюційна; б) спіральна; в) каскадна; г) комбінована.
20. Повне середовище розробки інформаційної системи утворюють:
а) CASE-засоби; в) технічні засоби;
б) системне ПЗ; г) всі відповіді правильні.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Охарактеризуйте алгоритм методики швидкого економічного
обґрунтування проектів впровадження інформаційних систем.
2. Назвіть прямі і непрямі витрати на володіння ІСМ.
3. Як проводиться оцінка сукупної вартості володіння?
4. Назвіть основні підходи щодо оцінки інвестиційних проектів впровадження ІСМ.
5. Розкрийте сутність кількісних методів оцінки економічної ефективності впровадження інформаційних систем
6. В чому різниця між ефектом і ефективністю ІС?
7. Якими методами досягають ефективність ІС?
8. За якими напрямками оцінюють ефективність ІС?
9. Визначте основні напрямки зниження витрат на володіння ІСМ.
10. Розкрийте взаємозв’язок ІСМ з потребами основного бізнесу.
11.3а рахунок чого досягають якість обслуговування клієнтів?
12. Яка система ключових показників може бути використана для оцінки економічної ефективності впровадження інформаційних систем?
13. Яким чином підраховуються доходи від впровадження ІСМ в діяльність підприємства?
14. Охарактеризуйте дії, що відбуваються у фазі проектування ІС.
15. Наведіть означення життєвого циклу.
16. Опишіть процеси життєвого циклу ІС згідно стандарту ISO/IEC 12207.
17. Назвіть найважливіші принципи, що визначають правила розбиття ЖЦ на складові процеси.
18. Опишіть каскадну модель ЖЦ інформаційної системи.
19. В чому полягає відмінність між послідовною і спіральною моделями?
20. Назвіть переваги та недоліки послідовної та спіральної моделей.
21. Які особливості проектування ІС?
22. Які проблеми виникають при ручній розробці інформаційної системи?
23. Охарактеризуйте методологію RAD.
24. Що представляє собою CASE-технологія для створення ІС підприємства?
ГЛОСАРІЙ
IDEF (Integrated Computer Automated Manufacturing DEFinition) —
державний стандарт CUIA, що об’єднує сімейство методологій для створення моделей складних систем і проектування комп’ютерних систем. Включає, зокрема, методології функціонального та інформаційного моделювання. Надає засоби відображення бізнес-процесів; методологію взаємодії аналітиків і спеціалістів; технологію створення проектів, яка охоплює всі стадії їхнього життєвого циклу.
Бізнес-процес - це множина у просторі та послідовність у часі внутрішніх видів діяльності підприємства (організації), яка закінчується реалізацією потрібного клієнту продукту або послуги.
Економічна ефективність — відношення результату до витрат і часто використовується як якісна характеристика результативності будь-яких нововведень, у тому числі і впровадження нової чи удосконалення вже існуючої ІС підприємства.
Економічна ефективність ІС - співставлення результатів, отриманих від використання ІС, з витратами (у грошовому вимірі) на її впровадження й експлуатацію
і
Економічний ефект - різниця доходу від діяльності та витрат на її здійснення, виражена в грошовій формі. Цей показник використовується для розв’язанні задач вибору оптимального варіанту дій і по суті конкретизує поняття ефективності.
Збалансована система показників (Balanced Scorecard - BSc) - це
система стратегічного управління організацією на основі вимірювання і оцінки її ефективності за набором показників, підібраному так, щоб врахувати всі істотні з погляду стратегії аспекти її діяльності - фінансові, виробничі, маркетингові тощо. Суть методології системи збалансованих показників полягає в тому, що виробляється оцінка не тільки фінансових ефектів від запровадження інформаційної системи, але й нефінансових. В результаті аналізу проекту на відповідність цілям підприємства і наступного схвалення чи відхилення проекту відбувається приведення у відповідність стратегій, як корпоративної так і IT.
Об’єктно-оріентований підхід (ООП) - це проектування інформаційної системи як сукупності об’єктів, що взаємодіють один з одним, є екземплярами певного класу, причому класи створюють ієрархію.
Сукупні витрати або сукупна вартість володіння ІСМ - сума всіх первинних і подальших витрат до моменту заміни системи, включаючи витрати на внутрішній і зовнішній консалтинг. При аналізі сукупних витрат необхідно орієнтуватися на виниклі витрати на всіх етапах життєвого циклу інформаційної системи.
ЛІТЕРАТУРА
Основна: 5, 6
Додаткова: 4, 5, 16
ТЕМА № 5
УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНИМИ СИСТЕМАМИ В ОРГАНІЗАЦІЇ
Мета заняття: познайомитись з особливостями управління
інформаційними системами в організації, із сутністю стратегії розвитку інформаційної системи підприємства та роллю ІТ-сервісів, розглянути позитивні та проблемні аспекти функціонування інформаційних систем в організаціях.
Знати: особливості управління інформаційними системами, структурні елементи механізму управління інформаційними системами; поняття, компоненти та інструменти ІТ-стратегії; ІТ-сервіси та їх компоненти.
Вміти: проводити оцінку задоволеності існуючими ІТ-сервісами на підприємстві, розробляти організаційну структуру ІТ-служби; формувати ІТ- стратегію діяльності підприємства.
ПИТАННЯ ДО ТЕМИ
1. Поняття й особливості управління інформаційною системою в організації.(15)
2. Стратегія розвитку інформаційної системи підприємства.(16)
3. ІТ-сервіси в інформаційній системі менеджменту підприємства.(17)
4. Людський фактор в управлінні інформаційними системами.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. В межах даного питання студенти повинні поглибити свої знання, здобуті під час вивчення дисципліни «Менеджмент», щодо загальних інформаційних характеристик систем управління. Система управління характеризується наявністю як інформаційного механізму досягнення цілі, так і зворотного зв’язку, який є основним контуром управління та моніторингу інформаційного забезпечення діяльності підприємства, тобто в системі управління завжди присутній замкнутий інформаційний контур.
Сучасні системи управління організацією орієнтовані на споживача. Мета і характер діяльності організації визначають її інформаційну систему і інформаційні технології, а також вид оброблюваного і виробленого інформаційного продукту, на основі якого приймається оптимальне управлінське
рішення.
Особливість управління сучасними організаціями характеризується орієнтацією на кінцевий продукт, на наскрізні процеси: процеси з логістики, постачання, виробництва і збуту продукції, що свідчить про існування умов для застосування провесно-орієнтованого підходу при побудові системи управління. Подібний підхід можливий тільки при наявності середовища інтеграції людських, інформаційних і технологічних ресурсів, яке, в свою чергу, повинне і може бути реалізоване за допомогою сучасних інформаційних технологій.
З урахуванням цього управління ІС охоплює всі комп’ютерні та комунікаційні ресурси підприємства. Об'єктами управління виступають: інфраструктура; додатки; організаційна структура служби ІС; IT проекти. Управління здійснюється на трьох рівнях: операційному, тактичному і
стратегічному. На стратегічному рівні забезпечується встановлення відповідності
між інформаційними функціями системи та її контентом, здійснюється розробка інформаційної політики, визначається зміст інформаційних функцій та технологічної підтримки. На операційному і тактичному рівнях забезпечуються задані рівні працездатності і надійності експлуатації додатків інформаційної системи протягом всього життєвого циклу системи.
2. В межах даного питання необхідним є вивчення складових стратегії IT: стратегії зміни портфеля прикладних систем підприємства та стратегії розвитку процесів управління інформаційними ресурсами підприємства. Це є відображенням двох принципово відмінних областей діяльності департаментів інформаційних технологій. Такий поділ також допомагає керівництву в застосуванні різних критеріїв оцінки внеску кожного з цих напрямків діяльності департаментів IT. Останнім компонентом стратегії є люди і стратегія в області сорсингу (використання внутрішніх та зовнішніх ресурсів).
Для розробки стратегії використовуються два ключових інструмента: архітектура інформаційних технологій підприємства та фінансові інструменти. Архітектура позначає межі рішень, пов'язаних з IT, в той час як фінансові інструменти використовуються для оцінки реалізації стратегії, тобто це інструменти планування та реалізації.
Відповідно до рекомендацій Gartner, питання планування розвитку інформаційних систем організації доцільно розділяти на 3 документа: "ІТ- стратегія", "IT-архітектура" і "План реалізації проектів". Розробка цих документів здійснюється на основі формування та аналізу розбіжності між цільовим станом систем підприємства (тобто стану, при якому IT забезпечують вимоги з боку бізнесу з урахуванням перспектив його розвитку) і існуючим станом ІТ-систем.
Відповідно до Gartner, кількість елементів, які визначають ІТ-стратегію підприємства, може бути зменшено до п'яти областей: ІТ-інфраструктура; ІТ- сервіси (експлуатація); портфель додатків (прикладних систем); інтеграція бізнес- процесів; сорсинг (забезпечення внутрішніми і зовнішніми для департаменту IT ресурсами).
3. При дослідженні цього питання необхідно виходити з того, що основна роль IT на підприємстві визначається як інформаційне обслуговування його підрозділів з метою підвищення ефективності бізнесу. Інформаційне обслуговування бізнесу полягає в наданні інформаційних сервісів (ІТ-сервісів) заданої якості підрозділам підприємства. Підтримка інформаційних процесів здійснюється за допомогою ІТ-сервісів із заданими характеристиками: функціональність; час обслуговування; доступність; надійність; продуктивність; конфіденційність; масштаб; витрати.
ІТ-сервіс в корпоративному середовищі - це ІТ-послуга, яку ІТ-підрозділ (департамент, відділ, служба) або зовнішній провайдер надає бізнес-підрозділам підприємства для підтримки їх бізнес-процесів.
Корпоративні ІТ-сервіси можна розбити на три великі групи:
- підтримка ІТ-інфраструктури;
- підтримка бізнес-додатків;
— підтримка користувачів.
ІТ-підрозділ, як правило, організовує свою роботу за чотирма функціональними напрямками: планування та організація; розробка, придбання і впровадження; надання та супроводження ІТ-сервісу; моніторинг.
4. Розглянувши це питання ми бачимо що, автоматизована система управління - це людино-машинна система, у якій провідне місце належить людині. Саме людина визначає зміст і характер діяльності автоматизованої системи управління, перелік вирішуваних нею завдань, критерії їх результатів, користується цими результатами і приймає кваліфіковані рішення. Щоб повністю одержати вигоди від технології автоматизації ділових процедур, необхідно змінити перевірені практикою методи організації діяльності.
Можна виділити п’ять зацікавлених груп, від яких залежить прийняття рішень у сфері IT:
— вище керівництво, яке повинно користуватись IT як стратегічним потенціалом підприємства;
-фахівці, що займаються пошуком системних рішень для оптимізації спеціальних функціональних задач;
— менеджери окремих підрозділів, які використовують IT за логікою своєї діяльності;
— менеджери служб бухгалтерсько-фінансового обліку;
— власний інформаційно-технічний підрозділ.
Надзвичайно важливою умовою успішного впровадження сучасних IT є врахування впливу людського фактора, який проявляється в таких площинах, як культура праці в колективі, здатність до навчання і відкритість до нововведень. Техніко-організаційна адаптація та удосконалення господарських процесів повинна завжди узгоджуватися з заходами підготовки кадрів. Постійне навчання співробітників повинно стати важливою складовою поточного процесу впровадження нових елементів ІСМ.
Підготовка персоналу в рамках нових проектів повинна починатися ще на початковому етапі. Залучення персоналу для участі в процесі вже на фазі планування дає значний ефект навчання. Навіть при максимально сприятливій ситуації для використання нової ІС необхідна інтенсивна підготовка персоналу, яка повинна стосуватися розуміння місії ІС загалом, логіки використання ІС на кожному робочому місці, методів використання прикладного забезпечення для вирішення професійних задач.
Студенти в майбутній професійній діяльності повинні враховувати, що успішне функціонування ІС залежить від фінансово-економічних, технічних і організаційних чинників підприємства. Перші дві групи чинників залежать в основному від фінансових можливостей підприємства, а остання — від компетенції керівництва.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
1. Найвищий рівень зрілості ІТ-інфраструктури - це:
а) динамічний; б) базовий; в) стандартизований; г) раціоналізований.
2. ІТ-стратегія визначає:
а) стратегію розвитку персоналу організації, задіяного в області використання інформаційних технологій;
б) довгострокові цілі діяльності на ринку інформаційних технологій;
в) стан ринку інформаційних технологій;
г) довгострокові цілі і напрям руху підприємства.
3. Сукупність інформаційних ресурсів, інформаційних систем та комунікаційного середовища, називається інформаційним:
а) співтовариством; б) суспільством; в) полем; г) простором.
4. Який вищий рівень інформаційної системи в організації?
а)П тактичний; б) експлуатаційний; в)П рівень знань; г) стратегічний.
5. Організована сукупність документованої інформації, що включає базу даних і знань, називається інформаційним(ною):
а) ресурсом; б) масивом; в) порталом; г) сукупністю.
6. Сукупність методів, способів, прийомів і засобів обробки документованої інформації, називається
а) технологією; б) процесом; в) системою; г) інструментарієм.
7. Взаємодія інформаційної системи з користувачами в стилі, що полегшує останнім перехід від системи до системи - це:
а) □ переносимість; б) масштабування; в) мобільність; г) організованість.
8. Зазначте, на яких етапах процесу управління найбільш важливі характеристики інформації за обсягом, її науковою і технічною новизною:
а) при оцінюванні ситуації; в) при визначенні мети;
б) при розробці управлінських рішень; г) при даванні команд.
9. При якому способі управління керівники ІТ-підрозділів самі розробляють стратегію розвитку (з тією умовою, що вони повинні вкладатися в рамки визначеного бюджету)?
а) стратегічне планування; в) фінансовий контроль;
б) стратегічний контроль; г) при керівній ролі холдингової
компанії.
10. Через складність визначення виграшу для підприємства, який воно отримує завдяки IT. IT часто вважають джерелом ...
а) витрат; б) доходів; в) прибутків; г) збитків.
11. Що повинно бути основою для впровадження нової інформаційної технології?
а) поява нових технологій; в) економічна необхідність;
б) комерційний принцип; г) фінансова вигода.
12. Успішне функціонування ІС залежить від...
а) фінансово-економічних чинників підприємства;
б) технічних чинників підприємства;
в) організаційних чинників підприємства;
г) всі відповіді вірні.
13. Розробка ІТ-стратегії НЕ включає оцінку:
а) поточної ситуації; в) середовища організації;
б) персоналу; г) долі витрат на 1Т при випуску нової продукції.
14. Ставлення до нових технологій на підприємстві змінюється в залежності від наступних факторів:
а) навичок працівників підприємства; в) керівників;
б) від рівня знань користувачів в галузі; г) постачальників.
15. Що НЕ відноситься до ІТ-інфраструктури:
а) обладнання; б) дані; в) проекти; г) ІТ-спеціапісти.
16. Головна роль в роботі ІТ-підрозділу відводиться:
а) технологіям; б) співробітникам; в) процесам; г) співробітникам і процесам.
17. Що НЕ відноситься до особливостей ІТ-системи як об’єкта управління:
а) висока динамічність технологій; в) дуальність;
б) внутрішні протиріччя; г) централізована структура.
18. Що НЕ характеризує ІТ-проект?
а) термін; б) ресурси; в) мета; г) середовище реалізації.
19. Інформаційна служба підприємства НЕ займається:
а) плануванням та організацією;
б) розробкою, придбанням та впровадженням;
в) фінансовим моніторингом;
г) наданням ІТ-сервісів.
20. Доступність ІТ-сервісу визначає:
а) частку узгодженого часу обслуговування, яка вимірюється у відсотках, і характеризує протягом якого часу ІТ-сервіс доступний;
б) період часу, протягом якого ІТ-підрозділ підтримує даний сервіс, тобто несе відповідальність за його безперервне функціонування;
в) певний період часу, в який виконується ІТ-сервіс;
г) часові витрати ІТ-підрозділу по забезпеченню виконання ІТ-сервісу.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Сформулюйте принципи створення спеціалізованого структурного підрозділу з питань управління інформаційною системою організації.
2. Охарактеризуйте концептуальну структуру управління інформаційною системою в організації.
3. Які тенденції змін в управлінні сучасними інформаційними системами спостерігаються за останні 10 років?
4. Як здійснюється управління людськими ресурсами у сфері інформаційних технологій?
5. Визначте складові якості ІСМ.
6. Хто є споживачем інформаційних ресурсів, на яких рівнях управління і для яких цілей використовуються інформаційні ресурси в компанії?
7. Яким чином проект впровадження ІСМ можна розглядати як один з етапів оптимізації системи управління підприємством?
8. Охарактеризуйте складові стратегії розвитку інформаційних технологій на підприємстві.
9. Хто є споживачем інформаційних ресурсів, на яких рівнях управління і для яких цілей використовуються інформаційні ресурси в компанії?
10. Що повинно бути визначено в стратегії IT?
11. Що визначає інфраструктура IT-підприємства?
12. Чим обумовлені постійні зміни в ІС підприємств?
13. Поясніть поняття "ІТ-сервіс".
14. Наведіть приклади корпоративних ІТ-сервісів.
15. Перерахуйте основні характеристики ІТ-сервісів.
16. Як задається характеристика "час обслуговування" для ІТ-сервісу?
17. Як визначається продуктивність для ІТ-сервісу?
18. Чому в організаційній структурі служби ІС доцільно виділяти підрозділ розробки та супроводу ІС?
19. Поясніть основні функціональні напрями служби IT.
20. Які фактори впливають на організаційну структуру служби IT?
21. Який існує зв'язок між функціями служби IT і параметрами ІТ-сервісу?
22. Які можливі варіанти переходу від функціональної до процесної моделі служби IT підприємства?
ГЛОСАРІЙ
ІТ-інфра структур а - всі компоненти IT (апаратне та програмне забезпечення і комплектуючі, мережі), необхідні для забезпечення середовища виконання бізнес-процесів підприємства.
ІТ-стратегія - частина загальної стратегії розвитку підприємства. Вона визначає загальний напрям змін стану інформаційної системи, засоби підтримки і розвитку інформаційних технологій, які сприятимуть реалізації загальної стратегії підприємства, відповідні допустимі межі (зокрема, фінансові або ресурсні обмеження) і принципи вибору оптимального маршруту перетворень.
Архитектура (за Gartner) - це:
загальний план або концепція, використовувана для створення системи, такий як будівля або інформаційна система, або "абстрактне опис системи, її структури, компонентів і їх взаємозв'язків";
сімейство керівних принципів, концепцій, правил, шаблонів, інтерфейсів і стандартів, що використовуються при побудові сукупності інформаційних технологій підприємства.
Архітектурний підхід щодо розробки складних інформаційних систем - передбачає спільний взаємозв'язаний і злагоджений розгляд функцій підприємства, середовища його діяльності, інформаційно-комунікаційної інфраструктури, а також різних аспектів створюваної системи, що характеризують її подання як сукупність додатків і інформаційних ресурсів, втілених технологічними рішеннями.
Інформаційна система управління — сукупність адміністративних, економічних, математичних, соціологічних, статистичних, та інших методів, програмних і апаратних (технічних) засобів, що використовуються для збору, обробки й видачі інформації з метою прийняття управлінських рішень.
Інформаційний процес управління - сукупність управлінських дій, головним предметом яких є інформація.
Модель Захмана розробки архітектури інформаційної системи —
сукупність процедур, що складаються з відповідей на запитання: що, як, де, хто, коли і навіщо на шести рівнях, кожному з яких відповідає рядок: намір (scope), модель підприємства (Enterprise Model), розробка моделі системи (system model), розробка технологічної моделі (technology model), компоненти (components), оцінка функціонування (functioning system).
Якість ІСМ - це сукупність характеристик інформаційних послуг, які заббезпечуюють здатність задовольняти встановлені і передбачувані інформаційні потреби користувачів ІСМ.
ЛІТЕРАТУРА
Основна: 4, 5, 6, 8
Додаткова: 3, 7, 10, 13
ТЕМА № 6
СИСТЕМИ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ
Мета заняття: ознайомити студентів з компонентами та типами СППР, сформувати уявлення про бази моделей і системи управління базами моделей, технологічні можливості сучасних СППР.
Знати: поняття, складові компоненти, структуру СППР, систематику та класифікацію СППР.
Вміти: визначати компоненти, бази моделей СППР, типи СППР, які необхідні при різній специфіки діяльності підприємства.
ПИТАННЯ ДО ТЕМИ
1. Поняття та компоненти системи підтримки прийняття рішень(18)
2. Бази моделей і системи управління базами моделей
3. Типи СППР
4. Ринок СППР
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. При вивченні данного питання студенти повинні знати історію виникнення системи підтримки прийняття рішень (СППР), яка була розроблена на початку 70-х років минулого століття. Вони були розроблені для підтримки процесів прийняття рішень менеджерами за складних слабоструктурованих умов. На розвиток СППР істотний вплив справили поява телекомунікаційних мереж, персональних комп’ютерів, динамічних електронних таблиць, експертних систем, Інтернету тощо.
СППР — комп’ютерна інформаційна система, використовувана для підтримки різних видів діяльності під час прийняття рішень у ситуаціях, де неможливо або небажано мати автоматичну систему, яка повністю виконує весь процес створення рішень.
Користувачем є звичайно менеджер або штатний професіонал (наприклад, фінансовий плановик). Штатний працівник може використовувати систему для своїх власних намірів, або служити посередником (тобто, оператором системи) для менеджера. Програмне забезпечення інтерфейсу реалізується в таких системах в формі діалогу, що робить систему легкою для використання. Система містить моделі (які ще називають аналітичними засобами - analytic aids), що використовуються для аналізу даних. Дані супроводять або підтримують аналіз. СППР не продукує рішення, а скоріше забезпечує інформацією, яка використовується користувачем разом з іншими відомостями, щоб прийняти рішення.
Підвищена увага до прийняття обґрунтованих і взаємопов’язаних управлінських рішень на рівні підприємств спричинила розвиток корпоративних СППР з обширними сховищами даних, які, на загальну думку, дають змогу особам, що приймають рішення (ОПР), або творцям рішень знаходити практично будь-яку інформацію про їхню компанію в потрібний момент.
Отже, студент повинен засвоїти, що система підтримки прийняття рішень являє собою взаємодіючу з іншими системами комп’ютеризовану систему для надання допомоги менеджерам у процесі прийняття рішень. СППР допомагає менеджерам знаходити, обчислювати і аналізувати дані, що відносяться до рішення, яке приймається.
Системи підтримки прийняття рішень (Decision Support Systems — DSS), належать до інформаційних систем нового покоління, головне призначення яких полягає в забезпеченні комп’ютерною підтримкою прийняття рішень зі слабоструктурованих та неструктурованих проблем організаційного управління на різних етапах підготовки рішень і моніторингу. Незважаючи на те, що на даний час у світі розроблено сотні типів СППР, такі системи в Україні практично не використовуються.
В класичному розумінні СППР є інформаційною системою, котра має такі компоненти, які зображені на рис. 6.1: інтерфейс користувача, систему керування базами даних (СКБД), систему керування базами моделей (СКБМ), систему керування повідомленнями (СКП), причому підсистема СКП з’явилася лише останніми роками. Ця структура може бути основою для ідентифікації наявних СППР.
База даних
База
моделей
Рис. 6.1 Класична структура СППР: СКБД - система керування базою даних; СКБМ - система керування базою моделей
Ці три підсистеми утворюють основу класичної структури СППР, завдяки якій останні відрізняються від інших типів інформаційних систем.
Останнім часом з розвитком глобальної мережі Інтернет, корпоративних (Інтранет) та міжорганізаційних (Ентернет) мереж до СППР додають нову підсистему — систему керування повідомленнями (комунікаціями або зв’язком) — СКП. Окремі компоненти цих підсистем зображені на рис. 6.2.
Компоненти СППР відображають скоріше функціональний, а не формальний поділ системи на окремі підсистеми з погляду її проектування, тобто на перший план виступає питання стосовно того, що буде робити дана СППР, зокрема, використовуючи поняття її архітектури, передусім створюють користувацький інтерфейс, систему керування даними і систему керування моделями.
Модельні
компоненти
Керування моделями Оптимізаційні моделі
Імітаційні м оделі Кількісні моделі
Якісні моделі Моделі ШІ Машина висновку
і
ІШШШ
і
Компоненти бази даних
Структуровані дані
Реструктуровані дані
Географічні дані Правила
•Ші
тщ
Шт
Компоненти |
|
Компоненти |
комунікацій |
|
інтерфейсу |
|
|
користувача |
Архітектура СППР |
ВИ |
|
Мережі |
Щ |
Діалог |
Web-cepBep |
|
Меню, піктограми |
Кл ієнт/С ервер |
|
Презентації |
Мейнфрейм |
|
Схеми, графіки |
Протоколи |
|
Карти |
Рис. 6.2 Компоненти підсистем СППР
2. Студент повинен знати, що дані та моделі є центральними елементами СППР. Фактично СППР відрізняється від інформаційних систем менеджменту наявністю інтерактивних програм (з їх допомогою користувач може досліджувати і «мандрувати» по базах даних різних форм, розмірів і типів) та бази моделей (усередині її користувач може конструювати, аналізувати, інтерпретувати одну чи кілька моделей).
СППР може містити різні типи моделей. Наприклад, до статистичних моделей належать: регресійний аналіз, аналіз змінних величин і експоненціальний розподіл. Бухгалтерські моделі включають цінові моделі, бюджет, податкові плани і вартісний аналіз. Моделлю з управління персоналом є, наприклад, розподіл обов’язків.
До маркетингових моделей належать рекламний стратегічний аналіз та модель вибору споживача. Характеристики всіх цих моделей відрізняються залежно від міри їх використання. Кожна з них являє собою певне спрощення процесу прийняття рішення, яке є корисним для розуміння елементів суті даного явища. Для цього необхідне вміння будувати і використовувати ці моделі, і робити це так, щоб менш досвідчені користувачі могли ефективно їх використовувати.
База моделей СППР містить оптимізаційні і неоптимізаційні моделі. До оптимізаційних моделей належать моделі математичного програмування — лінійного (розподіл ресурсів, оптимальне планування, аналіз сітьових графіків, транспортна задача), нелінійного, динамічного; моделі обліку; моделі аналізу цінних паперів для визначення інвестиційної стратегії; моделі маркетингу та ін.
До неоптимізаційних належать статистичні моделі (лінійний і нелінійний аналіз регресій); методи прогнозування (аналізу) часових рядів; альтернативні методи моделювання (наприклад, машинна імітація) тощо.
Система керування моделями є одним із компонентів архітектури універсальної СППР. Функціями цієї системи є класифікація, організація і доступ до моделей, тобто ці функції аналогічні функціям системи керування базами даних. На рис. 6.3 наведено схему управління моделями, яка містить важливі елементи: базу моделей, систему керування базою моделей і керування діалогом як основну частину користувацького інтерфейсу.
Рис. 6.3 Схема керування моделями в СППР
СППР безпосередньо забезпечує ОПР багатьма моделями. Через систему керування базою моделей (СКБМ) СППР забезпечує легкий доступ до моделей та допомагає їх використовувати. Очевидно, що база моделей є важливим аспектом цієї системи. Вона містить різноманітні статистичні, фінансові та управлінські моделі.
Основними функціями СКБМ є: створення нових моделей; каталогізація й оцінювання широкого діапазону моделей; поєднання компонентів моделей у базі моделей; виконання ряду загальних функцій управління.
Система керування базою моделей в СППР надає спектр можливостей користувачу, зокрема, забезпечує легкий доступ до моделей, допомагає усвідомлювати результати моделювання, забезпечує інтегрування моделей, дає змогу досліджувати чутливість рішень, надає інструментальні засоби керування моделями, уможливлює застосування зовнішніх моделей.