III. 2.4 Державна нівелірна мережа

Державна геодезична мережа (ДГМ) - це сукупність пунктів, рівномірно

розташованих на поверхні Землі в межах території країни і закріплених на

місцевості спеціальними центрами, які забезпечують збереження та стійкість

ііупкгів у плановому та висотному відношеннях на тривалий час.

ДГМ є носієм системи координат та висот України і має дві складові:

планову та висотну. У цьому розділі розглянемо тільки висотні мережі.

Назвемо три головні групи задач, розв'язати які неможливо без Державної

висотної основи:

243

Розділ II

1. Топографічне знімання. Зобразити на картах та планах рельєф

місцевості в єдиній для всієї країни системі висот неможливо без достатньо

густої системи точок з відомими висотами.

2. Будівництво, меліорація та інші задачі інженерно-технічного

характеру. Не знаючи висот, неможливо збудувати найпростішу споруду, не

кажучи вже про фабрики, заводи, електростанції, метро та десятки інших склад-

них споруд.

3. Наукові задачі. Сучасна геодезія вивчає не тільки форму та розміри

Землі, але й їхні зміни в просторі та часі, а для цього потрібно багаторазово,

повторно визначати висоти з високою точністю, оскільки за рік-два вони

змінюються на декілька міліметрів.

На особливу увагу заслуговує вивчення локальних геодинамічних явищ на

важливих промислових об'єктах. Високоточні повторні вимірювання дають

змогу прогнозувати рухи земної кори, технологічного обладнання, запобігати

аваріям та катастрофам. Отже, нівелірна мережа має велике значення для

економіки, науки та оборони країни.

Державна нівелірна мережа України поділяється на чотири класи: мережі

I, II, III та IV класів.

За початкову нульову відмітку висот в Україні прийнято усереднений за

багато років спостережень рівень Балтійського моря - нуль-пункт Кронш-

тадтського футштока.

Державні нівелірні мережі І і II класів - головна висотна основа країни.

Нівелірні мережі III і IV класів згущують мережу точок із відомими висотами.

Нівелювання І класу виконують із найвищою точністю, якої можна досягти

завдяки сучасному рівню геодезичної техніки, використовуючи найточніші

прилади та методи нівелювання. Точність нівелірних мереж II, III, IV класів

поступово зменшується.

Нівелювання І класу виконують через кожні 25 років, а в сейсмічних

районах через кожні 15 років. Нівелювання II класу повторюють через 35 та 25

років відповідно.

Граничні значення випадкових та систематичних середніх квадратичних

похибок нівелювання різних класів на 1 км ходу та допустимі нев'язки в

нівелірних полігонах або ходах наведено в табл. ІІІ.2.1 [9].

У табл. ІІІ.2.1 L - периметр (довжина) нівелірного полігона чи ходу в

кілометрах. Похибки Т] та а обчислюють за нев'язками fh у полігонах або

ходах.

Схематично послідовне заповнення деякої території пунктами нівелірної

мережі різних класів можна уявити так, як це показано на рис. III.2.6.

>244

Норітіканьї ю знімні їїю

Таблиця 111.2.1

Клас

нівелювання

Граничні середні квадратичні похибки Допустимі нев'язки

fh у ходах та

полігонах, мм

випадкові 71,

мм/км

систематичні О,

мм/км

І 0,8 0,08 3 м м JL(KM)

II 2,0 0,20 5 мм ^L (KM)

III 5,0 - 10 мм Щкм)

IV

1

10,0 - 20 MM ^L (KM)

Лінії Державної нівелірної мережі I, II, III, IV класів закріплюючі

реперами не рідше ніж через 5 км. Репери - це фундаментально закріплені п.

місцевості пункти з відомими висотами.

Нівелірні мережі в містах, населених пунктах, на геодинамічних полігона>

мають певні особливості, які полягають в тому, що повторне нівелюванні

виконують частіше, ніж в державних мережах, полігони та ходи - коротші, і

репери закладають значно щільніше: I, II класи - через 2-3 км; III, IV класи -

через 300-800 м.