111.5.3. Складання плану нівелювання поверхні

План (карту) поверхні за результатами нівелювання вершин квадратів

складають на аркуші креслярського паперу. Спочатку в заданому масштабі,

згідно з польовою схемою будують сітку квадратів, наносять плюсові точки і

біля кожної точки і вершини квадратів з журналу виписують їхню висоту,

заокруглену до 0,01 м.

По сторонах квадратів і також по діагоналях квадратів, але тільки тих, що

вказані на схемі стрілками, інтерполюють (одним із способів, описаних у

розділі III. 1.6) горизонталі. Виконавши інтерполювання вздовж сторін одного-

двох квадратів, через позначені точки прокреслюють горизонталі і так

поступово наносять горизонталі на усьому плані (карті).

Згідно із зарисами наносять на план (карту) ситуацію.

Побудову плану перевіряють. Після коректування та укладки гори-

зонталей план викреслюють наступними кольорами: сітку квадратів - синім;

горизонталі, їхні висоти та бергштрихи - коричневим; усі інші підписи

чорним. Рельєф і ситуацію на карті викреслюють згідно з "Умовними знаками

для топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500" [27].

313

IV. Тахеометричне знімання

IV.1. Основні формули та прилади

тахеометричного знімання

IV.1.1. Суть тахеометричного знімання

Якщо горизонтальне знімання дає змогу визначати планове, а геометричне

(івелювання - висотне положення точок місцевості, то за допомогою

ахеометричного знімання можна одночасно встановити як планове, так і

исотне положення цих точок.

В основу тахеометрії покладено ідею, що полягає в тому, щоб отримати

іросторове положення точки місцевості одним візуванням (наведенням) труби

іриладу на цю точку. Виконуючи таке візування, вимірюють віддаль від

ахеометра до точки, горизонтальний та вертикальний куги.

Слово "тахеометрія" дослівно означає швидке вимірювання, швидке зні-

іання. Вдосконаливши процес вимірювання ліній, вдалось зробити швидшим

ахеометричне знімання. Саме завдяки застосуванню віддалемірів зросла

іродуктивність праці, ефективність і якість знімальних робіт. З появою елект-

іонних тахеометрів з'явилась можливість повністю автоматизувати як польові,

ак і камеральні роботи.

Фактично під час виконання тахеометричного знімання планове положення

очок визначають переважно полярним методом, а висотне - нівелюванням

іфшленим візирним променем, яке називають тригонометричним нівелюванням.

Нехай над точкою 1 з відомими координатами зцентровано тахеометр, а

іімб тахеометра встановлено горизонтально і зорієнтовано за напрямком 1-2

рис. IV. 1.1).

Зорієнтувати тахеометр за деяким напрямком (наприклад, 1-2) означає

становити горизонтальний круг (лімб) приладу так, щоб, у разі наведення

орової труби на точку 2, відлік горизонтального круга дорівнював 0°00,0'. Зна-

(ення поділок на крузі збільшуються за ходом годинникової стрілки від 0"

,0 360°.

Нехай на місцевості маємо точки 11, 12, 13, ... 1і (перша цифра означає

(Омер пункта, над яким встановлено тахеометр, друга - порядковий номер

очки), планове положення якої потрібно визначити. Для цього над нею

істановлюють тахеометричну рейку (можна нівелірну). Тому таку точку

іазивають рейковою, або, як у нівелюванні, пікетною.

14

Тахеометричне знімання

Встаїкшишпи лімб нерухомо, відкріп-

люють алідаду і наводять вертикальною

ниткою (центром бісектора) сітки ниток

зорову трубу на рейку, розміщену в точці 11.

Відлічують горизонтальний круг. Відлік

дорівнюватиме куту (Зи. Віддалеміром вимі-

рюють віддаль S,, і обчислюють її гори-

зонтальну проекцію dn. Цих даних достат- 270°

іьо, щоб на папір, де вже позначено станції

(пункти 1 та 2), нанести шукану точку 11.

Справді, якщо за допомогою транспортира

відкласти кут , а вздовж цього напрямку в

масштабі плану від пункта 1 відкласти від-

РІІ

>12

о 13

180°

Рис. IV.1.1. Визначення полярним

методом планового положення

точки 11

даль dn, то отримаємо на плані положення

пікетної точки 11. Аналогічно визначають положення точок 12, 13, ..., 1і. Тепер

залишається знайти висоти пікетів 11, 12, 13, ..., 1і. Для цього достатньо знайти

перевищення цих пікетів відносно висоти тахеометра на станції 1.

d

i l l

і :

СТ'" горизонтальна лінія між точками 1/11

Рис. IV. 1.2. Визначення перевищення між точками

з тригонометричного нівелювання

Пояснимо суть визначення перевищення нахиленим променем (триго-

нометричним нівелюванням). На рис. IV.1.2 показано вертикальний розріз

місцевості по лінії 1-11. Над точкою 1 центрують тахеометр, трубу якого

наведено на відлік рейки І. Рейку встановлено вертикально на пікеті І 1

Рулеткою вимірюють висоту тахеометра. Висотою тахеометра (приладу)

називають висоту осі обертання зорової труби над точкою 1. Її позначають

буквою і. Довжину лінії від тахеометра до точки вимірюють віддалеміром

Відлічують вертикальний круг тахеометра і обчислюють кут нахилу v,. До-

статньо, як і для вимірювання горизонтальних кутів Д, відлічити один раз

вертикальний круг теодоліта при КЛ.

315

Розділ IV

З трикутника INM маємо: MN = d • tgv . Безпосередньо з рис. IV. 1.2 можна

шсати геометричне співвідношення: h + l -d • tgv + і. Звідси

h = d-tgv+i-l. (IV. 1.1)

Висоту точки 11 Ни можна визначити за формулою

ЯИ = Я , + Л , (IV. 1.2)

Я, - висота точки, над якою встановлено тахеометр (висота станції).

Отже, для визначення висот з тригонометричного нівелювання потрібно

ати значення вертикальних кутів (кугів нахилу) і горизонтальні довжини

ній. Останні необхідні й для визначення планового положення точок.

Аналогічно знаходять висоти інших пікетів. Зауважимо, що, володіючи

>брими практичними навичками, виконавець з одного наведення труби

тгтєво зчитує з рейки віддаль Si та відліки горизонтального /3, та

іртикального V, кругів. За цими параметрами можна отримати просторові

іачення координат (X, У, Я) шуканої точки.