111.1. Рельєф та його зображення на планах та картах

III. 1.1. Абсолютні та умовні висоти.

Перевищення. Гзодезичні висоти

Рельєфом називається сукупність нерівностей місцевості. Найважли-

•> 11 ними параметрами рельєфу є висоти точок і перевищення. Зображаючи

р. ц.сф на планах та картах, спочатку треба знайти висоти точок місцевості га

перевищення.

Розглянемо рис. III.1.1, на якому показана частина фізичної поверхні

Землі та поверхня рівня моря у спокійному стані, уявно продовжена під

фііичною поверхнею Землі. Цю поверхню називають рівневою поверхнею

(,'еоїдом). На рисунку також наведено частину еліпсоїда. Рівневу поверхню

океанів і морів приймають за нуль абсолютних висот (точка О).

Рис. III. 1.1. Абсолютні та умовні висоти, геодезичні висоти, перевищення

Абсолютна висота точки А місцевості - це прямовисний відрізок ЛЛ' від

цієї точки на поверхні Землі до точки А' на рівневій поверхні.

Аналогічно абсолютною висотою точки В є прямовисний відрізок В В'.

Точка В розташована вище від точки А на величину прямовисного

підрізка, позначеного на рис. III. 1.1 буквою /г. Це і є перевищення між точками

І і />'. Отже, перевищення між двома точками - це відстань по прямовисній лінії

між рівневими поверхнями, що проведені через ці точки, тобто перевищення

це різниця висот цих точок. Зауважимо, що рівневих поверхонь можна провести

безліч. На рис. III. 1.1 показано рівневі поверхні точок А і В.

221

Розділ II

Інколи цю чи будь-яку іншу рівневу поверхню умовно приймають за нуль

сот. Тоді висоти точок відносно цієї поверхні називаються умовними

сотами. На рис. III. 1.1 прямовисний відрізок СС', який дорівнює Нс, є

ювною висотою точки С.

У геодезії часто використують геодезичні висоти. Це висоти не над

реднім рівнем океану, а над поверхнею еліпсоїда. Отже, геодезичною

сотою точки А буде відрізок А А" , який дорівнює

Яг (ІИ.1.1)

: - висота геоїда над еліпсоїдом.

Проте відзначимо, що відрізок АА' - нормаль до рівневої поверхні, а

дрізок АА" - нормаль до поверхні еліпсоїда. Ці поверхні не паралельні, але

жи що не будемо цього враховувати.

111.1.2. Основні форми рельєфу

При всій великій, на перший погляд, дуже різноманітні нерівності

зверхні Землі, можна виділити тільки п'ять основних форм рельєфу (див.

ІС. III. 1.2):

1. Гора (горб) - куполоподібне або конусоподібне підвищення над

авколишньою місцевістю. Гора має вершину (найвища точка), схили (бокові

оверхні гори), підошву (лінію злиття гори з навколишньою місцевістю).

2. Улоговина (впадина) - зімкнуте заглиблення. Це форма, протилежна

о гори. Улоговина має відповідно: дно - найнижча точка, схили, брівку - лінію

пиття улоговини з навколишньою місцевістю.

3. Хребет - витягнуте підвищення, яке поступово знижується в будь-

кому напрямку. У хребта два схили, що зливаються у верхній частині,

творюючи вододільну лінію (вододіл).

А. Лощина - жолобоподібне заглиблення з пониженням в один бік. Це

юрма, протилежна до хребта. Два схили лощини зливаються в її найнижчій

астині, створюючи водозливну лінію (тальвег). По тальвегу зазвичай стікає

ода, що потрапляє на схили.

Різновиди лощини - долина та яр. Долина - широка лощина з пологими,

адернованими схилами. Посередині долини, як правило, тече річка або

трумок. Яр - вузька лощина з крутими, оголеними, без трави, схилами.

Схили долини часто мають горизонтальні або з невеликим ухилом

цлянки, які називаються терасами.

Початковий етап розвитку яру - промоїна. Яри, зарослі чагарником,

гравою, називають балками.

>22

Іінртикальне знімання

Рис. І І 1.1.2. Основні форми рельєфу