918 Р. Та після падіння Української Народної Республіки утворене її урядом

країнське геодезичне управління (УГУ) фактично перестало існувати. Проте

і короткий час існування УГУ видало 54 аркуші карти України в масштабі

:420 000 та інші карти.

У 1924 р. вдруге було створено УГУ, обов'язки якого через кілька років

сребрало Головне управління геодезії і картографії при Раді Міністрів СРСР.

У 1927 р. у Києві засновано Українське аерогеодезичне підприємство

/крАГП), на яке спочатку покладалось завдання забезпечити топографо-

;одезичними матеріалами Донбас та Придніпров'я. Пізніше діяльність

ідприємства розширилась і топографо-геодезичні роботи воно виконувало на

;ій території України. В 1930 р. у м. Харкові на основі київського, дніпро-

етровськоїо та одеського філіалів нроектно-коіісультаційного бюро ІІКВС

РСР створено спеціалізовану установу Всеукраїнське управління із зніманим

ісг (ВУЗМ); у 1934 р. МУЧМ переїхало до Кін на і було перейменоване на трест

Загальні відомості з топографії

"Геознім", а у 1937 р. - на республіканський трест "Геотопозйомка". З 1930 р. н

Україні міські знімання виконувала одна спеціалізована організація. У 1966 р.

трест об'єднали з проектним інститутом "Діпроміст", а у 1973 р. на основі

колишнього тресту створено Український державний інститут інженері ю-

геодезичних вишукувань і знімань (УкрДІГВІ), який з вересня 1993 р.

називається Українським державним науково-виробничим інститутом знімання

міст та геоінформатики. Пізніше з нього виділилось підприємство

Київгеоінформатики. УкрАГП, Державний інститут геоінформатики і були тими

організаціями, на які лягав основний тягар топографо-геодезичних робіт в

Україні. Сучасну структуру ГУГКК України розглянемо в окремому параграфі.

Територія України характеризується достатньо високим рівнем геоде-

зичної та картографічної забезпеченості. До початку 90-х років на всій території

країни практично завершено побудову Державної геодезичної мережі (ДГМ) на

основі традиційних методів тріангуляції, трилатерації і полігонометрії. До її

складу входить астрономо-геодезична мережа (ATM), яка є основою для

визначення координат в єдиній системі і налічує 5933 пункти 1-го та 2-го класів

і очі і ості, 108 базисів, 256 астрономічних пунктів.

Точність визначення взаємного розташування сусідніх пунктів цих АГМ

сіаповить близько 10 см. Пунктів тріангуляції, трилатерації, полігонометрії 3 4

класів нараховується близько 19800. Середня густина пунктів Державної

іеодезичної мережі 4-х класів становить один пункт на 30,5 км2. Проте в

різних районах країни густина пунктів неоднакова. Так, на території Донецької,

Луганської і Закарпатської областей густина досягає одного пункту на 5-10 км2.

Гака густина та точність планових мереж свого часу забезпечувала знімання

великих масштабів та розв'язання деяких інженерних задач.

1.1.5. Організація топографо-геодезичної служби в Україні

Відправною точкою становлення самостійної геодезично-картографічної

служби України стала постанова Кабінету Міністрів України № 306 від І

пистопада 1991 р. "Про створення Головного управління геодезії, картографії та

кадастру при Кабінеті Міністрів України". У відання нового виконавчого органу

(іуно передано усі підприємства й організації колишнього Комітету геодезії та

картографії СРСР, розташовані на той час на території України (загалом 12

підрозділів). Першим начальником управління призначили випускника

'її.пінської політехніки J1.A. Бондара.

У листопаді 1992 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 622,

«кию заіверднн "Положення про Головне управління геодезії, картографії та

міцно і ру".

Розділ I

У грудні 1998 p. Верховна Рада України ухвалила закон "Про топографо-

здезичну та картографічну діяльність". Але тільки 3 червня 1999 р. указом

>езидента України за № 606/99 затверджено "Положення про Головне уп-

вління геодезії, картографії та кадастру". Відповідно до цього положення Го-

вне управління геодезії, картографії та кадастру (Укргеодезкартографія) є цент-

льним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.

Станом на 2010 р. Головне управління підпорядковувалось Міністерству

ологїї та природних ресурсів України.

У своїй діяльності Укргеодезкартографія керується Конституцією України,

коном України "Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність", Поло-

:нням про Головне управління, затвердженим Президентом України, іншими

конами та актами Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України.

Основне завдання Укргеодезкартографії - забезпечити реалізацію

ржавної політики в галузі топографо-геодезичної і картографічної діяльності,

ійснення контролю у цій сфері, керівництво, організацію і координацію астро-

мо-геодезичних, геодезичних, топографічних, маркшейдерських, гравімет-

чних, картографічних робіт, проведення наземних та аерокосмічних знімань,

кенерних вишукувань і кадастрових знімань, створення цифрових, електрон-

[х карт, планів і географічних інформаційних систем. Усе перелічене є

іедметом топографо-геодезичних і картографічних робіт.

Укргеодезкартографія відповідно до покладених на неї завдань:

1) розробляє проекти державних програм щодо забезпечення потреб

;раїни в топографо-геодезичній та картографічній продукції;

2) координує топографо-геодезичну і картографічну діяльність в Україні,

ійснює методичне керівництво роботами в цій сфері;

3) аналізує стан Державної геодезичної мережі, охорони геодезичних

нктів, розробляє пропозиції щодо єдиної державної системи координат та

рядок введення місцевих координат;

4) виступає державним замовником науково-дослідних та інших робіт в

лузі, розробляє напрями і програми діяльності в межах своєї компетенції;

5) здійснює державний контроль за додержанням встановлених вимог до

конання робіт, заданих інструктивними документами;

6) здійснює державний облік робіт, забезпечує зберігання матеріалів,

ержаних за результатами їх виконання, формує Державний картографо-

здезичний фонд, банки цифрових та електронних карт, геодезичних даних;

7) розглядає та затверджує проектно-кошторисну документацію на

конання робіт, організовує і бере участь у їх проведенні;

8) здійснює матеріальне забезпечення робіт;

9) задовольняє погреби органів державної влади, економіки, оборони,

укн, освіт і населення у топографо-геодезичних матеріалах;

Загальні відомості з топографії

10) організовує участь України в міжнародній співпраці у галузі

топографо-геодезичної діяльності, представляє Україну у відповідних міжна-

родних органах та організаціях;

11) сприяє забезпеченню топографо-геодезичних і картографічних під-

приємств, установ висококваліфікованими спеціалістами, організовує їх

перепідготовку та підвищення кваліфікації.

Структурну схему Державної служби геодезії, картографії та кадастру

наведено на рис 1.1.6. Як бачимо зі схеми, Головному управлінню підпоряд-

ковано виробничі, науково-дослідні, експериментально-виробничі установи,

науково-виробничі інститути та інші підприємства. Геодезичні підприємства с

майже в кожному обласному центрі. Науково-виробничий інститут

"Укргеоінформ" (м. Київ) займається переважно топографічним зніманням міст.

І |,сй інститут має відділи в таких містах, як Кіровоград, Мелітополь, Ужгород,

Чернівці, Миколаїв. Окремо працює "Київгеоінформ", який веде топографічні

роботи у столиці. У м. Вінниці, крім підприємства "Подільськгеодезкарто-

і рафія", працюють оптико-механічний завод, Державна картографічна фабрика,

науково-дослідні підприємства "Геосистема" та "Пошук".

Геодезичні підприємства є потужними виробничими підрозділами, які

поділені на загони та виробничі ланки, що отримали назву партій. Так, одне з

найбільших підприємств, Українське аерогеодезичне підприємство мало мак-

і нмильну кількість польових підрозділів: два геодезичні, сім топографічних

іагонів, льотно-знімальний загін, а в камеральному виробництві - шість цехів та

інструментальну майстерню. Загони очолюють начальники та головні інженери.

1.1.6. Сучасна Державна геодезична мережа України

Кабінет Міністрів України постановою № 37 від 16.01.2003 р. затвердив

4<ржавну програму науково-технічного розвитку топографо-геодезичної

ікпи.ності та національного картографування на 2003-2010 pp.

Основними завданнями програми є:

1. Створення національної системи відліку, пов'язаної з європейськими

ні сніговими сисгемами координат.

2. Розвиток мережі постійнодіючих перманентних станцій супутникових

рпіионавігаційних спостережень.

3. Модернізація та розвиток державних геодезичної та гравіметричної

Мі рсжі.

4. Згущення та оновлення Державної нівелірної мережі.

*>. Моніторингові дослідження на геодинамічних полігонах і територіях

нііенсивного техногенного (антропогенного) навантаження для запобігання

і < немічним ги іншим небезпечним процесам.

Розділ I

Рис. 1.1.6. Структурна схема Державної служби геодезії, картографії та кадастру

Загальні відомості з топографії

6. Топографічне картографування території та розвиток технологій

виконання топографічних знімань на основі застосування аерокосмічних даних,

цифрових методів, супутникових радіонавігаційних систем.

7. Тематичне і спеціальне картографування, розроблення та видання серії

тематичних атласів карт для навчального процесу.

8. Топографо-геодезичне і картографічне забезпечення демаркації

державного кордону.

9. Створення нормативно-правової і нормативно-технічної бази

іопографо-геодезичної та картографічної діяльності, створення національного

сі алону України.

10. Створення інформаційних банків і баз геопросторових даних.

Відповідно до цієї програми створюють сучасні державні мережі за

вирішують інші перелічені вище проблеми.

Історичний досвід людства показує, що економічна міць цивілізованої

країни, її міжнародний авторитет, рівень життя народу, обороноздатності,

інформаційної безпеки залежить сьогодні передусім від рівня національної

геодезичної супутникової технології та космічної науки. "Хто володіг

інформацією - володіє світом".

Карти, як і книги, дають надзвичайно багато інформації про нашу планету,

а для покращення карт треба підвищувати та розширювати їх інформативність.

Підвищення інформативності планів та карт безпосередньо залежить від

точності планів та карт, від їхніх масштабів. У зв'язку із збільшенням масштабів

знімання потрібно підвищувати точність математичної основи карт та планів,

модернізувати методи їх побудови на основі новітніх досягнень науки і техніки.

Назвемо основні відмінності між сучасними державними геодезичними

мережами (ДГМ) та мережами минулого:

1. Сучасні мережі створюють методами космічної та наземної геодезії,

тоді як раніше ДГМ будували тільки наземними методами.

2. Завдяки космічним методам сучасні мережі будують переважно як

просторові мережі, тобто одночасно визначають планові координати точок А'(,

Yt та висоти //,. В минулому планові та висотні мережі створювали окремо.

3. Частина пунктів ДГМ є перманентними, в яких безперервно ведуть

космічні та наземні геодезичні вимірювання, астрономічні та гравіметричні

спостереження, інші вимірювання. Необхідність в постійних вимірюваннях

викликана покладеним на геодезію завданням вивчати зміни розмірів та форми

Землі з часом.

4. Сучасні мережі точніші.

Назвемо дві головні причини, що вимагають підвищення точності ДГМ.

По-ііерше, це перехід до великомасштабних топографічних знімань. В

\'країпі на всю територію с карги масштабу 1: 10000. Ллє потрібні карти більших

масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500 (масштаб білі.ший, якщо його зна-

Розділ I

енник менший). Раніше точність ДГМ розраховували на максимальний

асшгаб 1:10000, сьогодні треба визначати точність ДГМ на масштаб 1:500 і

ІВІТЬ на масштаби 1:200, 1:100.

По-друге, і це не менш важливо, в наш час користуються не тільки

іперовими топографічними картами, але й електронними.

Точність вимірювань на паперових картах становить 0,1 мм у масштабі

іану чи карти. Горизонтальна віддаль на місцевості, яка на карті масштабу