Особливості поширення видів на різних стадіях циклу розвитку таксонів

(за Ріклефсом, 1979)

Стадія	Розподіл між островами	Диференціація острівних популяцій
І	Розселення чи широке розповсюдження	Острівні популяції подібні одна до одної
ІІ	Широке розповсюдження на багатьох сусідніх островах	Різка диференціація популяцій на різних островах
ІІІ	Ареал розірваний на частини внаслідок вимирання	Різка диференціація
ІV	Ендемічний для одного острова	-

У видів, які перебувають на пізніх стадіях циклу, спостерігаєть­ся припинення переміщень між островами та сезонних міграцій, послаб­лення стадної поведінки та тенденція до існування переважно або вик­лючно в глибині лісових місцеіснувань, часто в гірських лісах.

Схильність популяцій до вимирання зростає по мірі просування ци­клу розвитку таксона.

Зниження здатності острівних популяцій до конкуренції, яке від­бувається з віком, може бути викликаним реакцією острівної біоти на нові види. Коли іммігранти колонізують якийсь острів, вони бувають ві­дносно вільні від паразитів, хижаків та ефективно спеціалізованих кон­курентів. Це і дозволяє їх популяціям швидко зростати та широко роз­повсюджуватись. На цій стадії вони вже стають значною частиною сере­довища для інших видів, які також починають еволюціонувати для того, щоб використати цих прибульців, уникнути експлуатації з їх боку або успішно з ними конкурувати – відбувається контрадаптація. Очевидно, в тих випадках, коли велика кількість видів пристосовується до однієї багаточисельної нової популяції, їх еволюція перебігає швидше, ніж новий вид може виробити різноманітні пристосування, необхідні для подолання ко­нкуренції з ними. Конкурентоздатність іммігрантів все істотніше зни­жується під впливом контрадаптації споконвічних мешканців острова, аж поки цей численний колись вид стає рідкісним. В кінцевому випадку, види вимирають під тиском пізніших прибуль­ців з континенту, які виявляються більш ефективними конкурентами.

Коли певний вид стає рідкісним. інші види, пристосовуючись до нього, вже не матимуть еволюційної переваги, і еволюційний тиск на цей рідкісний вид знімається. Якщо це відбулося до того, як зниження чисельності рідкісного виду зайшло надто далеко, він може знову роз множитись та почати новий цикл, розповсюджуючись по островах. Такі цикли можуть відтворюватись неодноразово: така можливість доведена при вивченні розповсюдження ряду видів на Малих Антильських островах.

Замість узагальнення

Модель циклу розвитку таксонів ще раз підкреслює, що головну роль у вимиранні видів відіграє конкуренція, а хижаки та зміни кліма­ту мають вторинне значення. Ендемічні острівні види вимирають в резу­льтаті тиску нових іммігрантів, які володіють вищою конкурентоздатністю. На віддалених островах, яких досягають лише поодинокі іммігра­нти, ендемічні види зберігаються довше. Саме на океанічних островах існують деякі своєрідні та незвичайні форми тварин, які зустрічаються тільки тут та оберігаються від вторгнення потенційно переважаючих ма­терикових видів великими відстанями.

Очевидно, цикли розвитку таксонів відтворюються і на материках, але там перебіг їх повільніший, хоча керуються вони, очевидно, тими ж законами.