4.Результат та структура кримінально-правової кваліфікації.

В результаті кримінально-правової кваліфікації може бути встановлено:

1) вчинене діяння є злочином:

- має місце одиничний, закінчений злочин, вчинений одним виконавцем – кваліфікується лише за однією нормою ОЧ,

- вчинене діяння містить ознаки множинності – за кількома нормами ОЧ,

- діяння містить ознаки незакінченого злочину – крім норми ОЧ, застосовують ст..14 або 15 ОЧ,

- вчинене діяння містить ознаки співучасті – крім норми ОЧ зазначено і норми ЗЧ – ст..27 ККУ.

2)вчинене діяння не є злочином:

- містить ознаки злочину, але не злочинне через малозначність,

- містить ознаки злочину, але не є злочинним, оскільки вчинене неосудною особою, або особою що не досягла віку кримінальної відповідальності,

- містить ознаки злочину, але не є злочинним, оскільки вчинене в стані необхідної оборони, або при наявності інших обставин, що виключають злочинність діяння,

- не містить ознак жодного складу злочину.

Структура КПК:

1. Об’єкт кваліфікації – саме діяння, яке піддається оцінці, з метою встановлення є воно злочином чи ні.

2. Суб’єкт – є уповноважені на те державою органи або особи, які в праві проводити кримінально-правову оцінку здійсненого: за суб’єктом виділяють:

–офіційну,

- неофіційну

3. Зміст – сам процес кримінально-правової оцінки вчиненого..

5.Поняття та загальна характеристика злочинів проти основ національної безпеки України.

Передбачені першим розділом ОЧ ККУ. Сюди відносять:

• ст.109 – дії спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державного ладу;

• ст..110 – посягання на територіальну цілісність та недоторканість України;

• ст..111 – державна зрада;

• ст..112 - посягання на життя державного чи громадського діяча;

• ст..113 – диверсія

• ст..114 – шпигунство.

Родовим об’єктом усіх злочинів 1-го розділу є суспільні відносини, які забезпечують цілісність і недоторканість України та її конституційний лад, державний суверенітет, обороноздатність, економічну, політичну, інформаційну та інші види безпеки.

Безпосередні об’єкти кожного із злочинів, зокрема, є ідентичними, хоча в деяких випадках потребують конкретизації (ст..112 ККУ – безпека України в політичній сфері; ст.. 114ККУ – зовнішня безпека України.

Для деяких злочинів першого розділу характерними є також і додаткові безпосередні об’єкти (ст.ст.112, 113, 110). Такими об’єктами є: життя і здоров’я потерпілих осіб, власність, громадська безпека та довкілля. При цьому додаткові об’єкти можуть бути як обов’язковими, так і факультативними (обов’язків – завжди притаманний) – диверсія – додатковий об’єкт.

Окремі із злочинів проти основ національної безпеки є предметними, а отже предмет посягання є обов’язковою ознакою (ст..ст. 11, 112, 114). Таким предметами є:

1. будівлі і споруди, які мають важливе оборонне чи господарське значення,

2. відомості, які містять державну таємницю,

3. земельні угіддя та види? ресурсів,

4. рослинний або тваринний світ.

Обов’язковою ознакою в ст..112 є потерпіла особа – державний або громадський діяч.

Із об’єктивної сторони, злочини проти основ національної безпеки сконструйовані, як правило, як злочини із формальним складом (ст..ст113, 114, 111 ККУ), а отже, вважаються закінченими в момент вчинення суспільно небезпечного діяння незалежно від того чи мали місце наслідки.

Однак, із вказаного, є наступні винятки:

1. ч.3ст.110 ККУ вимагає встановлення тяжких наслідків, а отже, в цій частині склад злочину є матеріальним;

2. в деяких випадках характерний і усічений склад злочину (публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу); момент закінчення діяння переноситься на стадію незакінченої злочинної діяльності;

3. ст..112 ККУ сконструйована як злочин із формально-матеріальним складом, який в одній своїй частині закінчується в момент посягання, а в іншій - з моменту настання наслідків.

Злочини першого розділу, як правило, вчиняються за допомогою активних дій (перехід на бік ворога, вчинення вибухів, підпалів, збирання секретної інформації та ін..). Виключення складає лише ст..112ККУ, яка може вчинятись шляхом бездіяльності (ненадання допомоги державному діячу). Інколи, в деяких випадках для злочинів прости основ національної безпеки із об’єктивної сторони характерні і інші ознаки, зокрема:

1)Час вчинення злочину (перехід на бік ворога під час військового стану або збройного конфлікту).

2)Обстановка вчинення злочину (посягання на діяча, що перебуває в обстановці при виконанні своїх обов’язків).

3)Засоби вчинення злочину (публічні заклики до захоплення державної влади через ЗМІ).

Із суб’єктивної сторони усі злочини проти основ національної безпеки вчиняються тільки умисно. При цьому умисел є лише прямим. Ставлення суб’єкта до тяжких кваліфікованих наслідків (ч.3ст.110 ККУ) може бути і необережне. Часто обов’язковою суб’єктивною ознакою у злочинах першого розділу є мета або мотив. Зокрема, метою диверсії є ослаблення України. Метою шпигунства є передача зібраних відомостей, що містять державну таємницю іноземним адресатам. Посягання на життя державного чи громадського діяча може вчинятись з мотивів помсти, саме за таку діяльність.

Суб’єктом злочину проти основ безпеки може бути:

1)Загальний суб’єкт – особа 16р. (ст.ст.109,110).

2)Особа 14 р. (ст..ст.112, 113).

3)Спеціальний суб’єкт:

• громадянин України віком 16р. (ст..111),

• іноземець або апатрид (ст. 114),

• представники влади (кваліфіковані види ст..ст.109,110).

Отже, злочини проти основ національної безпеки України – це умисні, суспільно небезпечні протиправні діяння (дія або бездіяльність), що посягають на цілісність та недоторканість України, її суверенітет та конституційний лад, економічну, політичну, інформаційну та інші види безпеки, вчинені суб’єктом злочину.