24.Характеристика та види злочинів проти волі, честі та гідності.

Передбачені третім розділом ОЧ КК України. Сюди відносять:

• ст..146 – незаконне позбавлення волі або викрадення людини;

• ст..147 – захоплення заручників;

• ст..148 – підміна дитини;

• ст..149 – торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини;

• ст..150 – експлуатація людей;

• ст..150^{1 –} використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом;

• ст..151 – незаконне поміщення в психіатричний заклад.

Родовим об’єктом усіх злочинів є воля, честь та гідність особи. Безпосередні об’єкти кожному злочину аналогічні родовому.

Деякі злочини 3-го розділу поєднані з насильством, застосування зброї, або тягнуть за собою суспільно небезпечні наслідки, а тому їм властиві і додаткові безпосередні об’єкти ( викрадення людини, захоплення заручника, використання малолітньої дитини для зайняття жебрацтвом та інше). Такими додатковими об’єктами є: особиста недоторканість потерпілих осіб, їх здоров’я та життя, громадська безпека та інше.

Характерною рисою злочинів проти волі, честі, гідності – потерпіла особа. Це, зокрема:

• малолітні та неповнолітні особи(кваліфіковані види статей 146, 147, 149 КК України);

• особи, які перебувають у вразливому стані (ст..149);

• заручники (ст..147);

• особи, які перебувають в матеріальній чи іншій залежності суб’єкта(кваліфікований вид ст..149);

• новонароджена дитина або немовля (ст..148);

• особа віком до 16 років (ст..150);

• психічно здорова особа (ст..151).

Із об’єктивної сторони усі злочини третього злочину в цілому характеризуються формальним складом. А, отже, є закінченими в момент посягання незалежно від того, чи настали будь-які наслідки. Тим не менше, в ряді випадків, настання суспільно небезпечних наслідків є обов’язковою ознакою того чи іншого кваліфікуючого складу (ч.3ст.146, ч.2ст.147, ч.2ст.151 КК України). В таких випадках склади мають матеріальний характер, а отже їм властиві діяння, наслідок та причинний зв'язок між ними. Серед таких наслідків зокрема виділяють: смерть особи або її самогубство, тяжке захворювання, в тому числі психічне, відсталість дитини в розумовому чи фізичному розвитку. Настання інших тяжких наслідків (тяжкі або середньої тяжкості). Усі злочини проти волі, честі і гідності особи вчиняються лише за допомогою активних дій, які є різними в залежності від виду посягання (викрадення, захоплення, експлуатація).

Усі злочини тро=етього розділу вчиняються виключно шляхом активної дії, яка може бути різною в залежності від складу злочну ( викрадення , захоплення , тримання, вербування та інші), в деяких випадках такі дії мають альтернативний характер, а одже наявність хоча б однієї з них свідчить про склад злочину( ст 149)- продаж людини, вербування, переміщення, переховування, одержання та інші)

В деяких випадках обов’язковому зясування підлягають і інші ознаки об’єктивної сторони, зокрема, СПОСІБ вчинення злочину – торгівля людьми шляхом обману, шантажу, або використанням вразливого стану , викрадення людини способом небезпечним для життя і здоров’я. ЧАС – незаконне позбавлення волі протягом тривалого часу . ЗНАРЯДДЯ – викрадення людини із застосуванням зброї.

Із суб’єктивної сторони усі злочини проти волі, честі та гідності особи вчиняються лише з прямим умислом. Ставлення суб’єкта до тяжких кваліфікованих наслідків може бути і необережне. В ряді випадків характерними ознаками є мотив або мета вчинення такого роду діяння, зокрема, підміна дитини вчиняється з корисливих мотивів або інших особистих інтересів, метою торгівлі людьми є подальша експлуатація потерпілої особи.

Суб’єктами злочину 3 розділу може бути: особа з 14 років (захоплення заручників). Особа з 16 років (ст..146-149 КК України). Спеціальний суб’єкт:

А) особа від якої потерпілий перебуває в матеріальній чи іншій залежності;

Б) службова особа (кваліфіковані види ст..149 КК України);

В) працівник дитячого або пологового будинку (ст..148 КК України);

Батьки або особи, які їх заміняють (ст..150¹);

Головний лікар психіатричної лікарні або лікар психіатр (ст..151).

Злочини проти волі, честі та гідності особи – умисні, суспільно небезпечні протиправні діяння, що посягають на волю честь та гідність особи вчиненні суб’єктом злочину.

Ст..146

Незаконне позбавлення волі або викрадення людини.

Основним безпосереднім об’єктом є воля особи

Додатковим: життя і здоров’я , громадська безпека

Потерпілою може бути будь яка особа , однак якщо такі дії буди вчинені щодо малолітньої дитини то такі дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст.146 КК України.

Об’єктивна сторона. Для складу злочину характерні 2 самостійні, абсолютно відокремленні дії: незаконне позбавлення волі; викрадення людини.

Позбавлення волі завжди вважається незаконним, якщо воно вчинене всупереч КУ та законів України, або з недотриманням процесуального порядку (без санкції, протоколу та інше). Не вважається незаконним позбавлення волі, якщо щодо особи було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту за вчинення відповідного злочину, або щодо особи винесений обвинувальний вирок, за яким вона на певний строк обмежується у волі. Для незаконного позбавлення волі характерно:

• поміщення потерпілої особи у місце, в якому вона не бажає перебувати;

• тримання особи в місці, яке вона не може вільно залишити.

Обов’язковою ознакою злочину в цій формі є місце його вчинення, оскільки кримінальний закон не конкретизує таке місце, тому не може визнаватись будь-яке (будинок, службове приміщення, горище підвал, транспортний засіб, безлюдний острів та ін..).

Незаконне позбавлення волі є закінченим, з моменту, коли потерпіла особа, обмежена у фізичній волі (в праві пересування чи вибору місця перебування). Незаконне позбавлення волі є триваючим злочином, який постійно і безперервно тримає у часі з моменту обмеження волі до його припинення. Викрадення людини – будь-які дії, в результаті яки суб’єкт заволодіває потерпілою особою і в подальшому обмежує її волю. Саме з моменту заволодіння особою, викрадення людини є закінченим злочином.

Викрадення людини може вчинятися шляхом обману або зловживання довірою, таємно, відкрито або шляхом нападу із застосуванням насильства чи без нього.

Зазначені ознаки загалом не мають значення для кваліфікації. Однак, якщо вони були вчинені у спосіб, що є небезпечним для життя і здоров’я особи, або супроводжується застосуванням зброї, то дії суб’єкта кваліфікуються за ч.2 ст.146.

Якщо в результаті незаконного позбавлення волі, або викрадення людини потерпілій особі були завдані умисно, чи через необережність тяжкі наслідки, то вчинене слід кваліфікувати за ч.3 ст.146 КК України. Якщо ж такі дії були поєднані із заподіянням умисно чи через необережність смерті особи, то крім ч.3 ст.146, кваліфікація відбувається ще й за п.3 ч.2 ст.115 КК України або ст..119 КК України.

Із суб’єктивної сторони, посягання вчиняється тільки з прямим умислом. Ставлення до тяжких наслідків може бути і необережне. Мотиви і мета не є обов’язковими ознаками, однак підлягають з’ясуванню, оскільки дають можливість відмежувати цей склад злочину від суміжних. Якщо такі дії будуть вчинені з корисливих мотивів кваліфікація здійснюється за ч.2 ст.146 КК України. За наявністю мети проводять відмежування ст..146і ст..147 КК України (захоплення заручників). Багато в чому схожі між собою і відрізняються лише за метою вчинення. Якщо суб’єкт заволодів потерпілою особою з метою пред’явлення відповідних вимог, до близьких, родичів, державних органів, службових осіб про виконання чи невиконання ними певних дій, то кваліфікація вчиненого повинна відбуватись лише за ст..147 КК України.

Суб’єктом злочину передбаченого ст..146 – особа з 16 років. Якщо такі дії були вчинені службовою особою, то ст..146 не застосовується а кваліфікація здійснюється за відповідною частиною ст..365 (перевищення владних або службових повноважень).

Якщо незаконне позбавлення волі було вчинено працівниками органів внутрішніх справ, тоді дії слід кваліфікувати за ст..371 КК України (незаконне затримання привід або арешт).

Якщо такі дії було вчинено суддею, кваліфікація здійснюється за ст..375.

Ч.2 і 3 ст.146 КК України передбачає ряд кваліфікованих та особливо кваліфікованих обставин. Серед них зокрема, вчинення таких дій щодо малолітньої особи, щодо двох чи більше осіб, вчинення таких дій за попередньою змовою групою осіб, організованою групою, протягом тривалого часу, що потягнуло тяжкі наслідки та інше.