16.Вбивство через необережність.

1. Вбивство, вчинене через необережність, - 

карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Вбивство двох або більше осіб, вчинене через необережність, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

1. Об'єктивна сторона цього вбивства характеризується: 1) діянням - посяганням на життя іншої людини; 2) наслідками у вигляді її смерті; 3) причиновим зв'язком між вказаними діянням і наслідками.

Якщо заподіяння смерті через необережність є ознакою іншого злочину (зокрема, передбаченого ч. 2 ст. 134, ч. 3 ст. 135, ч. 3 ст. 136, ч. 2 ст. 137, ч. 2 ст. 139), воно кваліфікується за відповідною статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за цей злочин, і додаткової кваліфікації за ст. 119 не потребує.

Вбивство через необережність вважається закінченим з моменту настання смерті потерпілого.

2. Суб'єкт злочину загальний.

3. З суб'єктивної сторони дане вбивство характеризується необережною формою вини: злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю.

Вбивство через необережність слід відмежувати від випадкового заподіяння смерті (казусу), коли особа, що заподіяла смерть потерпілому, не передбачала настання смерті потерпілого від своїх дій (бездіяльності) і за обставинами справи не повинна була або не могла цього передбачати.

4. Кваліфікуючою ознакою цього злочину (ч. 2 ст. 119) є вбивство через необережність двох або більше осіб.

5. Заподіяння смерті через необережність при зґвалтуванні чи насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом (наприклад, потерпіла особа вистрибнула з транспортного засобу під час його руху або з вікна квартири) повністю охоплюється ч. 4 ст. 152 або ч. 3 ст. 153 і додаткової кваліфікації за ст. 119 не потребує.

17.Тілесні ушкодження: поняття, види та характеристика.

Тілесне ушкодження – винне (умисне або через необережність), протиправне порушення анатомічної цілісності людського організму. Кримінальна відповідальність, як правило, настає за заподіяння тілесного ушкодження іншій особі, хоча в деяких випадках така відповідальність можлива і за нанесення тілесного ушкодження самому собі(ст..409 – ухилення від виконання обов’язку по військовій службі шляхом самокалічення).

Безпосереднім об’єктом тілесних ушкоджень є здоров’я особи. Кримінальний закон рівною мірою охороняє здоров’я будь-якої особи, навіть незалежно від стану здоров’я.

Із об’єктивної сторони тілесні ушкодження характеризуються матеріальним складом, для його характерне:

• Суспільно небезпечне діяння у вигляді активної дії або бездіяльності, що спрямоване порушення анатомічної цілісності,

• Суспільно небезпечний наслідок у вигляді шкоди здоров’ю особи, яка можу бути різною, в залежності від ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (тривалий розлад здоров’я, втрата працездатності, психічне захворювання, втрата органу чи його функції та ряд інших),

• Причинний зв'язок між діянням і наслідком, який повинен бути прямим, безпосереднім і необхідним.

В деяких випадках такі ознаки як наслідки і причинний зв'язок можуть мати і більш складну структуру, зокрема ч.2ст.121ККУ передбачає умисне тяжке тілесне ушкодження, що потягнуло смерть особи. В такому разі можна стверджувати:

1. про наявність 2 рівневих наслідків, де 1-ий є обов’язковим – здоров’я особи, а другий – віддалений (необов’язковий) – смерть особи;

2. 2-рівневий причинний зв'язок: 1 – необхідний, що виникає між діянням і першими обов’язковими наслідками, та 2- похідний причинний зв'язок, що виникає між 1 групою наслідків та наслідками 2 рівня.

В деяких випадках з’ясуванню підлягають такі ознаки тілесних ушкоджень, як спосіб, час та обстановка їх нанесення. Зокрема, це умисне тяжке тілесне ушкодження способом мучення, умисне тяжке тілесне ушкодження в сатні афекту та умисне тяжке тілесне ушкодженя в обстановці захисту.

Із суб’єктивної сторони, тілесні ушкодження можуть вчинятися як умисно, так і через необережність. (ст..125,128). Характерною є також змішана форма вини (ч.2ст.121, де має місце умисел, щодо діяння і обов’язкових наслідків, та необережність щодо віддаленого наслідку у вигляді смерті. Саме за цією ознакою умисне тяжке тілесне ушкодження що потягнуло смерть особи, слід відрізняти від умисного вбивства та убивства через необережність.

Інколи обов’язковість із суб’єктивної сторони – мета заподіяння тілесних ушкоджень (умисне тяжке тілесне ушкодження з метою залякування) або емоційний стан суб’єкта (умисне тяжке тілесне ушкодження в стані сильного душевного хвилювання).

Суб’єктом тілесних ушкоджень може бути:

1. особа з 14 років (ст.ст.121, 122);

2. особа з 16 р. (ст.ст.123,124, 125, 128).

В деяких випадках такі суб’єкти конкретизуються (особа, яка захищалася, або особа у стані афекту). Всі тілесні ушкодження за формою вини поділяють:

- умисні тілесні ушкодженні (ст..ст.121-125),

- тілесні ушкодження через необережність (ст..128).

Умисне тілесне ушкодженні в свою чергу, за ступенем тяжкості поділяють:

1. умисні тяжкі тілесні ушкодження (ст. 121),

2. умисні середньої тяжкості (ст. 122),

3. умисні легкі (ст. 125).

Тілесні ушкодження через необережність за ступенем тяжкості поділяють 9ст.128):

• необережні тяжкі,

• необережні середньої тяжкості тілесні ушкодженні.

Легких тілесних ушкоджень через необережність кримінальний закон України не передбачає.

В свою чергу умисні тяжкі тілесні ушкодження в залежності від пом’якшуючих та обтяжуючих обставин поділяють:

1. прості умисні тяжкі тілесні ушкодження (ч.1ст.121ККУ) – без пом’якшуючих та обтяжуючих обставин;

2. кваліфіковані умисні тяжкі тілесні ушкодження (ч.2ст.121):

А. з метою залякування,

Б. способом мучення,

В. групою осіб,

Г.На грунті расової нетерпимості…,

Д. смерть потерпілої особи.

3. привілейовані умисні тяжкі:

• умисне тяжке тілесне в стані сильного душевного хвилювання (ст..123),

• при перевищенні меж необхідної оборони або заходів необхідних для затримання злочинців (ст..124).