1.Поняття особливої частини кримінального права України та її система.

ОЧ КПУ – це сукупність кримінально-правових норм (статей), що встановлені вищим органом законодавчої влади, в яких закріплений вичерпний перелік усіх суспільно небезпечних діянь (злочинів) та конкретна міра покарання за кожний із них.

ОЧ нерозривно пов’язана із загальною, оскільки норми ЗЧ можуть бути виражені назовні лише через положення ОЧ, а норми ОЧ лише на підставі норм ЗЧ.

Систему особливої частини утворюють 20 розділів (всього 35), які розміщені в суворій послідовності, в залежності від цінності того блага, яке охороняється кримінальним законом. Як правило, розділи ОЧ сконструйовані в залежності від родового об’єкта. Виключення складають лише 2 розділи ОЧ, які сконструйовані в залежності від спеціального суб’єкта :

1. Розділ 17 – службові злочини.

2. Розділ 19 – військові злочини.

Крім цього в систему ОЧ входять:

1. Розділ 1 – злочини проти основ національної безпеки України,

2. Розділ 2 – проти життя і здоров’я особи;

3. Розділ 3 – проти волі, честі і гідності особи;

4. Розділ 4 – проти статевої свободи і недоторканності особи;

5. Розділ 5 – проти виборчих, трудових і інших особистих прав і свобод у людини і громадянина;

6. Розділ 6 – проти власності;

7. Розділ 7 – в сфері господарської діяльності;

8. Розділ 8 – проти довкілля;

9. Розділ 9 – проти громадської безпеки;

10. Розділ 10 – проти безпеки виробництва та ін..;

Кожний із розділів ОЧ складається із рядку кримінально-правових норм (статей), які в свою чергу, як правило, поділяються на кілька частин, а іноді містять пункти і примітки.

Норми ОЧ мають наступну структуру:

• диспозиція,

• санкція.

Деякі науковці – гіпотеза, санкція.

Для ОЧ характерні такі диспозиції:

1. проста, в якій законодавець лише наголошує на конкретне діяння, але не розкриває його суті (ст.119 ККУ);

2. описова, в якій законодавець не лише зазначає діяння а й розкриває його (ст.187);

3. відсилочні, при наявності яких для з’ясування змісту яких необхідно звернутись до іншої норми кримінального закону України (ст.ст.364, 365 ККУ);

4. банкетні – для з’ясування змісту яких необхідно звернутися до НПА інших галузей права (ст..ст.201,212, злочин проти довкілля, проти банківської діяльності ККУ).

Санкції:

1. абсолютно визначена санкція, в якій міститься одне основне покарання і чітко вказаний його розмір(в ОЧ ККУ таких немає);

2. відносно визначенні санкції, які містять одне основне покарання, але в різних межах (ч.4ст.152 ККУ);

3. альтернативні санкції, які містять кілька видів основних покарань, з яких суд вибирає одне остаточне покарання (ч.2 ст.115 ККУ).

Усі норми ОЧ за загальним правилом поділяють на три групи:

1. Забороняючі норми, які свідчать про те, що відповідна дія або бездіяльність є неприпустимими, протиправними, а, отже, заборонені кримінальним законом України, а їх вчинення чи не вчинення тягне кримінальну відповідальність (майже всі).

2. Роз’яснюючі норми, за допомогою яких законодавець пояснює або тлумачить окремі поняття, інститути, положення, що закріплені в нормі (ст..401 – поняття військового злочину).

3. Заохочувальні норми, наявність яких дає можливість особі не підлягати кримінальній відповідальності в разі дотримання нею передбачених у нормі відповідних умов (ч.2ст.111, ч.4ст.212,ч.2ст255, ч.3ст.263 ККУ).