3. Застосування калійних добрив

Застосуванню калійних добрив в Україні поки що не надаєть­ся належної уваги. Це пояснюється високим природним вмістом калію в більшості грунтів, достатньою забезпеченістю сільсько­го господарства необхідною кількістю калійних добрив і розмі­щенням в країні значних запасів калійних руд.

Калійні добрива найефективніші на легких дерново-підзолис­тих грунтах Полісся, на осушених торф'яниках, на сірих лісових грунтах і чорноземах вилугуваних Лісостепу (див.табл. 1).

Окупність помірних норм калійних добрив при збалансованому азотно-фосфорному живленні

(за даними польових дослідів агрохімслужби України)

Таблиця 1

Зона, грунти	Окупність І кг калійних добрив приростом урожаю сільськогосподарських культур, кг
	Озима пшениця	Ярий ячмінь	Картопля	Цукрові буряки	Соняшник
Полісся, Карпати
Дерново-підзолисті	2,7	5,0	60	37	—
Лісостеп
Чорноземи типові опідзолені	4,2	1,7	13	60	6,3
Темно-сірі лісові грунти	5,0	6,0	40	73	4,0
Сірі лісові	5,1	4,0	47	—	—
Степ
Чорноземи звичайні	3,0	1,5	—	8	2,7
Чорноземи південні	1,7	2,0	—	—	2,3
Темно-каштанові солонцюваті	1,0	0,8	—	—	__

У Степу, де природний вміст калію високий, калійні добрива насамперед доцільно вносити на незасолених чорноземах, і в пер­шу чергу на зрошуваних полях. Калійні добрива на солонцюва­тих і засолених грунтах не вносять.

На піщаних грунтах, що потребують вапнування, внесення ка­лійних добрив посилює необхідність нейтралізації ґрунтової кис­лотності, оскільки калій витісняє в розчин іони Н⁺, Аl³⁺ і Мn²⁺, які знижують рН. Ще більшого значення набувають калійні доб­рива під час вапнування кислих грунтів. Прирости врожаю від калію на грунтах після їх вапнування збільшуються як в абсо­лютних, так і в відносних величинах. Дія вапна на кислих грун­тах, крім поліпшення фізико-хімічних властивостей грунту, ви­ражається також у посиленні азотно-фосфорного живлення рос­лин і в деякому зниженні забезпечення рослин калієм внаслідок посилення процесів фіксації його ґрунтовими колоїдами. Крім того, із збільшенням врожаїв під час вапнування збільшується винос калію з грунту, а перехід його в грунті в доступні форми відбувається менш інтенсивно, ніж на кислих грунтах.

Внаслідок антагонізму калію і кальцію виникає потреба в під­вищенні норм калійних добрив під час вапнування і на грунтах з реакцією, близькою до нейтральної. Одночасно з поліпшенням калійного режиму грунту підвищується й ефективність вапну­вання.

Чорноземні грунти Лісостепу і Степу містять значну кількість доступного рослинам калію. Вони також багаті необмінним ка­лієм, який активно перетворюється на рухомі форми, тому ефек­тивність калійних добрив на цих грунтах незначна. Навіть при вирощуванні культур, що споживають велику кількість калію (просапні і технічні), вони слабко реагують на внесення калій­них добриь. Особливо це простежується на грунтах важкого гра­нулометричного складу. Проте з часом, особливо при система­тичному вирощуванні калієфобних культур та при внесенні ви­соких норм азотних І фосфорних добрив, ефективність калійних добрив зростає. Пояснюється це збідненням неудобрених грунтів на калій в результаті його виносу врожаями культур.

Систематичне внесення добрив, навіть з урахуванням виносу врожаями, істотно не збільшує вміст рухомих форм калію в чор­ноземах, що пов'язано з високою насиченістю ГВК двовалентни­ми основами, які запобігають поглинанню калію. НеобмІнному поглинанню калію у верхніх шарах чорноземів сприяють такі фак­тори: мінералогічний склад — гідрослюди і високодисперсні міне­рали монтморилонітової групи, які мають велику здатність фік­сувати одновалентні катіони, висока насиченість ГВК основами, значна кількість органічної речовини, майже повна відсутність основного конкурента калію — поглиненого амонію, необернена коагуляція колоїдів при періодичному підсиханні верхнього шару. У зв'язку з цим калій, порівняно з фосфором, можна вносити про запас лише на 2-3 роки, проте цей спосіб внесення калій­них добрив для луків і пасовищ не рекомендується, оскільки під­вищений вміст калію в кормах негативно впливає на його якість. Для більшості сільськогосподарських культур середні норми калійних добрив становлять 45-60 кг/га К₂О. Під культури, які виносять з урожаєм багато калію (цукрові і кормові буряки, кар­топля, тютюн, соняшник, плодові та деякі овочеві), норми добрив збільшують до 90-120 кг/га К₂О. Оптимальний вміст обмінного калію в грунті для калієфобних культур порівняно із зерновими, зернобобовими, однорічними і багаторічними травами вищий. Збільшення вмісту рухомого калію під час внесення калійних добрив насамперед зумовлюється генетичними особливостями і гранулометричним складом грунту (див.табл. 2).

Закономірна дія калійних добрив виявляється тоді, коли вміст обмінного калію становить 60-100 мг/кг, тобто для більшості орних земель ефективність калійних добрив нестійка.

Незважаючи на те що оптимальні рівні калію в грунті встанов­лені, вони потребують уточнення і диференціації, оскільки зале­жать від багатьох причин і умов.

1. Внесення калійних добрив сприяє поповненню всіх форм калію в грунті. Кожна ґрунтова відміна має свою і тільки їй ха­рактерну ємність щодо засвоюваних форм калію. В грунтах дер­ново-підзолистого типу більше накопичується обмінної форми калію, а в чорноземах — необмінної, яка може досягати 60 % від внесеного калію. В усіх випадках доступні форми калію в міру їх використання поповнюються за рахунок необмінних його форм. Тому їх слід враховувати як потенціально доступні форми.

2. Калій за рухомістю в грунті займає проміжне положення між азотом і фосфором. Тому при спробі створення оптимального калійного