Тема 2. Міжнародне економічне і політико-правове середовище

1. Міжнародне економічне середовище.

2. Міжнародне політико-правове середовище.

1. Міжнародне економічне середовище.

Міжнародне економічне середовище – сукупність економічних умов, процесів, чинників, що сприяють чи протидіють розвитку міжнародної маркетингової діяльності.

При виході на зарубіжний ринок фірма повинна врахувати сучасні тенденції, що мають там місце:

- стрімке зростання міжнародної торгівлі і капіталовкладень як прояв інтернаціоналізації світової економіки,

- становлення і удосконалення міжнародної фінансової системи, що забезпечує більш вільну конвертацію валют,

- посилення впливу на розвиток світової економіки країн, що видобувають нафту і газ.

- зростання числа торговельних бар’єрів для захисту внутрішніх ринків від іноземної конкуренції,

- поява нових зарубіжних ринків.

Серед чинників, що формують особливості економіки кожної країни необхідно враховувати такі:

- ступінь відкритості економіки,

- ступінь впливу циклічності міжнародного бізнесу на економіку країни,

- стан зовнішньоекономічних зв’язків країни (збалансованість платежів, експорт-імпорт, наявність бар’єрів для торгівлі і обмежень на платежі),

- внутрішні рушійні сили розвитку державного і приватного секторів економіки,

- тенденції щодо інвестування і споживання,

- вплив держави на ділову активність і т.д.

У міжнародному маркетингу аналіз економічного середовища має певну специфіку, зумовлену невизначеністю деяких загальних параметрів зарубіжних ринків. У табл. 1 подані основні параметри, що мають бути досліджені при намірі виходу на зовнішній ринок.

Таблиця 1

Параметри економічного середовища міжнародного маркетингу

Параметр	Мета аналізу
1. Тип економіки	Визначити питому вагу окремих типів економік у мішаній системі і їх значення для розвитку тих чи інших видів бізнесу
2. Структура господарства, господарська орієнтація	Установити можливу експортно-імпортну орієнтацію країни з погляду галузевої структури та пріоритетів економічного розвитку
3. Темпи економічного зростання	Оцінити: 1) рівень державних доходів (збитків) через: - динаміку основних макроекономічних показників в абсолютному та відносному вимірі; - показники розвитку галузей народного господарства; - стан платіжних балансів; 2) рівень особистих доходів в абсолютному і відносному вимірі та загальнодержавний тип особистих доходів
4. Направленість та ступінь державного втручання в економіку	Виявити форми одержавлення, інтенсивність та глибину їх впливу на певні сфери економічного розвитку країни
5. Наявність спеціальних (вільних) економічних зон (ВЕЗ)	Пошук найсприятливіших умов проникнення та функціонування на зарубіжному ринку через спеціальні території, у межах яких діють економічні пільги для іноземних і вітчизняних компаній
6. Стан конкретного товарного ринку	Визначити: 1) потенційну місткість ринку конкретного продукту; 2) рівень міжнародної спеціалізації основного та споріднених підтримувальних виробництв
7. Загальногосподарська кон’юнктура та кон’юнктура конкретного товарного ринку	Визначити вплив найважливіших кон’юнктуроутворюючих факторів мікро- та макрорівня, що характеризують стан і привабливість ринку

Плануючи вихід на ринок конкретної країни, маркетолог повинен пильно дослідити економіку країни. Дослідження може будуватись на основі вивчення трьох блоків питань.

Перший блок – загальна характеристика економіки країни.

При проведенні оцінки ступеня привабливості експортного ринку країни необхідно визначити дві характеристики.

Перша – структура господарства. За структурою господарства виокремлюють:

1. Країни з економікою типа натурального господарства (більшість населення займається простим сільськогосподарським виробництвом. Вироблене споживається та обмінюється на прості товари та послуги. Можливості для збуту майже відсутні, адже відсутній платоспроможний попит. Бангладеш, Ефіопія).

2. Країни – експортери сировини (країни багаті на природні ресурси –один або кілька, кошти вони отримують від продажу цих ресурсів (Чилі – олово, мідь, Заїр – каучук, Саудівська Аравія – нафта). Такі країни є гарними ринками збуту обладнання для видобутку ресурсів, інструменту і допоміжних матеріалів, обладнання для навантажувально-розвантажувальних робіт, вантажівок. При наявності великої кількості постійно мешкаючи в країні іноземців, країна може бути ринком збуту товарів широкого вжитку західного зразку і предметів.

3. Країни, де швидкими темпами розвивається промисловість. В цих країна обробна промисловість вже дає до 10-20% ВВП. Це такі країни як Єгипет, Філіппіни, Індія, Бразилія. Країни все більше імпортують текстильну сировину, сталь, вироби важкого машинобудування. Скорочується імпорт готових виробів з текстилю, паперових виробів, автомобілів. З’являються прошарки багатіїв та середній клас, які частину потреб можуть задовольнити тільки за рахунок імпорту.

4. Промислово розвинені країни. Є основними експортерами промислових товарів. Великі обсяги і різноманіття виробничо-господарчої діяльності роблять ці країни з великим середнім класом перспективними ринками збуту для будь-яких товарів.

Друга характеристика, яку необхідно враховувати, виходячи на зарубіжний ринок – характер розподілу доходів в країні. За характером розподілу доходів, який залежить від особливостей господарської структури а також особливостей політичної системи, всі країни діляться на:

1. Країни з дуже низьким рівнем родинних доходів,

2. Країни з переважно низьким рівнем родинних доходів,

3. Країни з дуже низьким та дуже високим рівнем родинних доходів,

4. Країни з низьким, середнім і високим рівнем родинних доходів,

5. Країни з переважно середнім рівнем родинних доходів.

Другий блок – результати функціонування економіки країни.

При проведенні дослідження економіки конкретної країни необхідно відстежити такі показники як:

- рівень ВНП і темпи зміни показника, стадія економічного циклу в якої знаходиться економіка країни,

- національних дохід, номінальна і реальна величина показника, рівень життя в країні,

- рівень безробіття,

- темпи інфляції і її прояв в різних галузях економіки,

- валютна система, динаміка валютних курсів, валютні ризики,

- стан платіжного балансу,

- рівень розвитку цільової сфери бізнесу (наявність ресурсів, інфраструктура, наявність консультаційних фірм).

Третій блок – основні ринкові показники, що характеризують:

- стан попиту і пропозиції на ринку,

- місткість ринку,

- доступність ринку,

- потенціал ринку,

- рівень цін,

- стан і структуру конкуренції, в тому числі аналіз ринкових переваг на різних рівнях,

- склад можливих постачальників, споживачів, посередників,

- вимоги до якості, безпечності, реклами, пакування, маркування,

- циклічні і довгострокові коливання попиту і пропозиції і т.д.

Оцінка показників третього блоку дозволяє визначити стратегію і тактику фірми, що виходить на зовнішній ринок.