Дані для побудови калібрувальної кривої
Номер пробірки |
Концентрація CuSO4 в розчині, мг/мл |
Оптична щільність |
|
|
|
За даними таблиці будують калібрувальну криву залежності оптичної щільності досліджуваного розчину від концентрації сульфату міді, вираженої в мг на 1 мл аналізованого розчину.
Дослідження здатності крохмалю зв'язувати іони міді
У кілька пробірок вносять аналізовані розчини в кількостях, зазначених у табл. 25.
Таблиця 25
Схема эксперимента и полученные результаты
Склад розчину, мл |
Оптична щільність |
Кількість зв’язаної міді, мг |
||
CuSO4 (4%) |
Крохмаль(1%) |
Вода |
|
|
1,0 |
0,0 |
4,0 |
|
|
1,0 |
1,0 |
3,0 |
|
|
1,0 |
2,0 |
2,0 |
|
|
1,0 |
3,0 |
1,0 |
|
|
1,0 |
4,0 |
0,0 |
|
|
Вміст пробірок перемішують, при необхідності фільтрують. У фільтраті визначають концентрацію іонів міді за допомогою реакції утворення аміаката міді. Для цього з кожної пробірки відбирають по 2 мл отриманих прозорих розчинів і додають по 1 мл 5%-ного розчину гідроксиду амонію і 2 мл води.
Вміст пробірок перемішують і вимірюють інтенсивність забарвлених розчинів на фотоелектроколориметрі при світлофільтрі з довжиною хвилі 620 нм. Залишкову концентрацію міді та досліджуваних розчинах (Сзал, мг / мл) знаходять за калібрувальною кривою (рис. 38).
Рис. 38. Калібрувальна крива, що містить мідь (II)
Кількість зв'язаної міді (С, мг) розраховують за формулою:
С=Свих – Сзал,
де Свих – вихідна концентрація міді в розчині, мг/мл;
Сзал – залишкова концентрація міді в розчині, мг/мл. Отримані дані вносять до табл. 25.
Дослідження здатності пектину зв'язувати іони міді
У кілька пробірок вносять досліджувані розчини в кількостях, зазначених у табл. 26.
Таблиця 26
Схема експерименту та отримані результати
Склад розчину, мл |
Оптична щільність |
Кількість зв’язаної міді, мг |
||
CuSO4 (4%) |
Пектин (0,5 %) |
Вода |
|
|
1,0 |
0 |
4,0 |
|
|
1,0 |
0,5 |
3,5 |
|
|
1,0 |
1,0 |
3,0 |
|
|
1,0 |
2,0 |
2,0 |
|
|
1,0 |
3,0 |
1,0 |
|
|
Вміст пробірок перемішують. Утворений осад відокремлюють фільтруванням. У фільтраті визначають залишкову концентрацію іонів міді і кількість зв'язаної пектином міді за раніше описаною методикою. Результати експерименту вносять в табл. 26.
Дослідження здатності білка зв'язувати іони міді
У кілька пробірок вносять досліджувані розчини в кількостях, зазначених у табл. 27.
Таблиця 27
Схема експерименту та отримані дані
Склад розчину, мл |
Оптична щільність |
Кількість зв’язаної міді, мг |
||
CuSO4 (4%) |
Білок (0,5 %) |
Вода |
|
|
1,0 |
0 |
4,0 |
|
|
1,0 |
0,5 |
3,5 |
|
|
1,0 |
1,0 |
3,0 |
|
|
1,0 |
2,0 |
2,0 |
|
|
1,0 |
3,0 |
1,0 |
|
|
Вміст пробірок перемішують і фільтрують. У фільтраті визначають залишкову концентрацію іонів міді і зчитують кількість міді, пов'язаної з білком за раніше описаної методикою.
Дослідження здатності суміші білка та пектину зв'язувати іони міді
В ряд пробірок вносять досліджувані розчини в количес зазначених у табл.28.
Таблиця 28
Схема експерименту та отримані дані
Склад розчину, мл |
Оптична щільність |
Кількість зв’язаної міді, мг |
|||
CuSO4 (4%) |
Пектин (0,5 %) |
Білок (0,5 %) |
Вода |
|
|
1,0 |
1,0 |
0 |
3,0 |
|
|
1,0 |
1,0 |
1,0 |
2,0 |
|
|
1,0 |
1,0 |
2,0 |
1,0 |
|
|
1,0 |
1,0 |
3,0 |
0,0 |
|
|
1,0 |
0,0 |
1,0 |
3,0 |
|
|
1,0 |
2,0 |
1,0 |
1,0 |
|
|
1,0 |
3,0 |
1,0 |
0,0 |
|
|
1,0 |
0,0 |
1,0 |
4,0 |
|
|
Вміст пробірок фільтрують. У фільтраті визначають залишкову концентрацію іонів міді і розраховують кількість зв'язаної пектином і білком міді за вищеописаною рочки. На підставі отриманих результатів роблять висновки про здатність різних біополімерів зв'язувати іони міді і порівнюють сполучну здатність пектину, білка і їх сумішей.