Тема 3.Фінансове планування як інструмент формування фінансової стратегії підприємства

Прежде чем раскрыть сущность финансового планирования рассмотрим ряд базовых категорий и понятий:

План – замысел, предусматривающий развитие чего-либо; намеченная на определенный период работа с указанием цели, содержания, объема, методов, последовательности, сроков выполнения.

Финансовый план – обобщающий финансовый документ, отражающий прогноз поступления и расходования денежных средств на текущий (до 1 года) и долгосрочный (свыше 1 года) периоды.

Прогноз (экономический, финансовый) – предсказание по поводу будущих значений экономических (финансовых) переменных, основанное на изучении (анализ и оценка) других экономических (финансовых) переменных, связанных причинно-следственными зависимостями.

Прогнозирование – процесс разработки прогнозов с применением различных прогностических методов.

Ни один прогностический метод не дает абсолютно точных предсказаний. Делая любой прогноз, необходимо учитывать пределы погрешности этого прогноза, поскольку существует область возможных (вероятностное распределение) будущих значений переменных с центром в прогнозируемой точке.

Финансовое планирование – процесс разработки системы финансовых планов и плановых показателей, включающий:

- анализ финансовых возможностей (инвестиционные, текущие), которыми располагает организация;

- прогнозирование последствий принимаемых управленческих решений;

- обоснование выбора варианта из ряда возможных решений для включения его в финансовый план;

- оценку соответствия результатов, достигнутых организацией, параметрам, установленным в финансовом плане.

 

Цель финансового планирования – обеспечение организации необходимыми финансовыми ресурсами и повышение эффективности ее финансовой деятельности в предстоящем периоде.

Задачи финансового планирования:

- определение возможных объемов и сроков поступления денежных средств (финансовых ресурсов);

- прогнозирование будущего финансового состояния организации;

- стандартизация финансовой информации;

- оптимизация распределения финансовых ресурсов;

- подготовка необходимой информации для разработки и корректировки финансовой стратегии на рынках товаров, капитала и денег;

- сопоставление (оценка) фактических и плановых результатов;

- разработка мероприятий по устранению выявленных отклонений от плана.

Объектом финансового планирования служат денежные потоки, фонды и отношения экономических субъектов.

Непосредственный предмет планирования складывается из предполагаемого результата и механизма (процедуры) его достижения. Свое выражение они получают в системе различных финансовых планов, балансов, смет, графиков и т.д. Центральное место среди них принадлежит бюджетному плану, в котором показываются движение, формы и методы образования и использования доходов и расходов экономических субъектов. В результате планирования экономические субъекты получают планы, представляющие, во-первых, руководство к реальным практическим действиям, во-вторых, основу для постановки конкретных задач, в-третьих, программу действия, в-четвертых, базу для финансового контроля.

В практиці фінансового планування застосовуються слідуючі методи: економічного аналізу, нормативний, балансових розрахунків, грошових коштів, метод багатоваріантності, економіко-математичне моделювання, програмно-цільовий метод тощо.

Метод економічного аналізу дозволяє визначити основні закономірності, тенденції в русі натуральних і вартісних показників, внутрішні резерви підприємства. На основі доступної звітньо-облікової інформації оцінюється фінансове положення підприємства, його внутрішні і зовнішні відносини. Це дозволяє охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності та інші показники, а потім на основі результатів прийняти обгрунтовані рішення.

Суть нормативного методу полягає в тому, що на основі наперед встановлених норм і техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарюючого суб’єкта в фінансових ресурсах і їх джерелах. При нормативному методі фінансові показники кількісно обгрунтовуються на основі системи норм і нормативів.Такими нормативами є податкові ставки та відрахування, норми амортизації та інше. Існують також нормативи господарюючого суб’єкта – це нормативи, розроблені безпосередньо на підприємстві і використовуються ним для регулювання виробничої діяльності, контролю за використанням фінансових ресурсів, інших цілей щодо ефективного вкладення капіталу.

Балансовий метод є основою особливою формою фінансового планування – бюджетування, що являє собою процес складання бюджетів надходжень (доходів) і витрат. Використання методу балансових розрахунків для визначення майбутньої потреби в фінансових ресурсах базується на прогнозі надходженні засобів і витрат по основним статтям балансу на певну дату в перспективі. При цьому особливу увагу слід приділити вибору дати: вона повинна відповідати періоду нормальної експлуатації підприємства.

Метод багатоваріантності розрахунків полягає в розробці альтернативних варіантів планових розрахунків, щоб з їх допомогою вибрати найоптимальніший, при цьому можуть використовуватися різні критерії вибору.

Так, наприклад, в одному варіанті може бути закладений спад виробництва, що продовжується, інфляція і слабкість національної валюти, а в іншому – ріст процентних ставок і , як наслідок, сповільнення темпів росту світової економіки і зниження цін на продукцію.

Цей метод цікавий тим, що дає можливість проаналізувати діяльність підприємства в різних економічних ситуаціях, а також проробити шляхи розвитку всіх варіантів.

Метод економіко-математичного моделювання дозволяє кількісно виразити тісноту взаємозв’язків між фінансовими показниками і основними факторами, що їх визначають.

І тільки сукупність усіх вище перерахованих методів дає можливість робити різносторонні висновки.

Програмно-цільовий метод зводиться до цільового програмування. Програмування широко поширено в сучасній практиці фінансового планування. В даний час використовуються цільові комплексні програми, що являють собою систему науково-дослідних, організаційно-господарських і інших заходів, направлених на досягнення функціональних цілей, збалансованості щодо ресурсів і виконавців. Фінансове програмування – метод фінансового планування, що використовує програмно-цільовий підхід, в основі якого закладені чітко сформульовані цілі і засоби їх досягнення. Він передбачає:

• встановлення пріоритетів витрат за напрямами;

• підвищення ефективності витрачання засобів;

• призупинення фінансування відповідно до вибору альтернативного варіанту.