Г. Ава 11 Повноваження органів місцевого самоврядування в бюджетно-фінансовій сфері

Об’гкти	Фінансові ресурси у фондовій і нефондовій формах
Н |||< МОМІЛІІОСІІІІІІ	Між суб'єктами системи місцевих фінансів та іншими липкими фінансової системи держави

11. пишним і то і і,тим місцемич (|>іппіісін в Україні є територіаль­на іром.ілн і і • ■ 111 .■■пі ми іи мого самоврядування, правовий статус мміч ііікрниіі’но м Копсіиіуції України.

()і> і і.пі,ічи ииіеми місцемих фінансів є фінансові ресурси, що мін ти імип.і. м. розподіляються та використовуються місцевими 111 ■ і .мііімм її її. і чи лля миконання покладених на них функцій і за­юшім Фітинові ресурси місцевих органів влади формуються у фоіщомії) і псфопдовій формах. Головними фінансовими фондами місцсмих орпінів влади є: місцеві бюджети, фонди грошових ре­сурси» комунальних підприємств, організацій, установ. Ресурси, що іалучаються місцевими органами влади у вигляді банківських кредиті», від розміщення місцевих позик та деякі інші, як правило, перебувают ь у нефондовій формі.

НиОитки є точним відображенням функцій і завдань, що пок- іпдаються на органи місцевого самоврядування. Видатки, залеж­но мід їх призначення, поділяються на декілька функціональних милім:

• обом'язкові: видатки, спрямовані на виконання обов'язкових ііімдііііь, які покладаються на всі органи місцевої влади з метою ш(іетпечемня певних стандартів послуг у масштабах всієї країни. До оіюм'и ікомих належать також видатки місцевих органів влади, ііом'м піп і і і ч 111 м н борговими зобов'язаннями за кредитами та пози­ками.

• мини і мі, що іліікіііоюіься для реалізації завдань у межах нii.il мін міміїгігіщії. її іикож пік імаїїих добровільних або факуль- ім і н мі і н ч оГшм'яткім,

• міідііімі дня реалізації делегованих (доручених) централь­ною МЛІІДОЮ ІІІВДІІНЬ.

Крім функціонального поділу, є поділ видатків відповідно до їхнього економічного призначення. У зв'язку із цим законодавство більшості країн вирізняє дві великі групи видатків: поточні (ад­міністративні) та капітальні (інвестиційні).

Доходи місцевих органів влади може бути класифіковано за їх­німи джерелами та за економічною природою. За джерелами дохо­ди місцевих органів влади поділяються на:

1. податкові;

2. неподаткові (платежі, доходи від майна, що належить міс­цевій владі, та від господарської діяльності підприємств кому­нальної' (муніципальної) форми власності, залучені місцевими ор­ганами влади на ринку позичкового капіталу);

3. доходи за рахунок кредитів і позик;

4. трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня.

За економічною природою доходи місцевих органів влади поді­ляються на такі:

• власні: доходи, що мобілізуються місцевою владою само­стійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності комунальних (муніципальних) під­приємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок кому­нальних кредитів і позик;

• передані: доходи, що передаються місцевій владі централь­ною владою або органами влади вищого територіального рівня.

Основним способом формування доходів місцевих органів вла­ди в більшості розвинутих країн є місцеві податки і збори. Важли­вими способами є комунальні платежі, доходи від комунального майна та землі, від діяльності комунальних підприємств, залучен­ня кредитних ресурсів і мобілізація коштів за рахунок комуналь­них позик. Велику роль відіграють дотації та інші трансферти, закономірним явищем у практиці надання яких є перехід у біль­шості країн від спеціальних (цільових) трансфертів до загальних субсидій.

В Україні основним способом формування доходів місце­вих органів влади нині є відрахування від регульованих доходів і трансферти. Місцеві податки і збори, кредити та інші спосо­би формування доходів місцевих органів влади, характерні для розвинутих індустріальних країн, в Україні відіграють незначну роль.

Під інститутами в системі місцевих фінансів, з одного боку, сл ід розуміти сукупність норм права, звичаїв, традицій, культур­них зразків. З другого, - це сукупність організаційних структур, які забезпечують функціонування місцевих фінансових систем. У системі місцевих фінансів з’явились і розвиваються такі інс­титути, як місцевий бюджет, комунальна власність, місцеві по- дптки і збори, комунальний кредит, комунальні позики, фінансові ресурси комунальних підприємств, комунальні платежі, поточні нидатки і видатки розвитку, поточний бюджет і бюджет розвитку пі пі.

І і окремих країнах до таких інститутів відноситься і комуналь­не страхування. У зарубіжних країнах ключова роль також нале­жить інституту громадських послуг.