Aл- 33 літери(11 голосних, 22 приголосн) на письмі вжив. Знак переносу і наголосу.

зміни в українському правописі.

1. Частка пів пишеться через – власні назви: пів-Кривого Рогу, пів-Азії, пів-Європи. Разом загальні назви, крім тих у яких після частки пів стоять я, ю, є, ї: пів вікна, півсвіту. З апострофом пишуться слова, заг. назви у яких після частки пів стоять я, ю, є, ї: пів’яблука, пів’ями.

2. Зазнав змін правопис слів іншомовного походження: а) з подвоєнням букв пишуться всі власні назви та слова утворенні від них: Голландія – голландський сир, Філіппіни – філіппінець, Марокко - марокканець. Б) без подвоєння пишуться слова, загальні назви: інтермецо, бароко, піанісимо, крім ванна, манна, панна, тонна, мадонна, нетто, брутто, вілла, булла, мірра, дурра, білль, бонна, пенні.

3. З буквою у пишуться слова: журі, брошура, парашут, парфуми, парфумерія, Жульверн.

4. Назви всіх церковних свят пишуться з великої букви: Трійця, Спас, Успіня, Великдень, Різдво, Перша Пречиста.

5. Назви всіх церковних книг не беруться в лапки: Біблія, Псалтир, Коран, Часослов, Євангеліє.

6. З великої букви пишуться слова: Матір Божа, Бог (але боги)

Зазнав змін правопис слів: феєрверк, мадяр. . Чергування голосних звуків. Чергування звуків – постійна і закономірна зміна їх у коренях і афіксах етимологічно споріднених слів та форм. Наприклад: стіл – столи, нести – носити, плести – заплітати, могти – помагати. В українській мові розрізняють два види чергувань: позиційне (фонетичне) й історичне (фонетично не зумовлене). Позиційне – це чергування, яке відбувається залежно від позицій звука в слові і зумовлюється фонетичними законами сучасної мови. Наприклад: лити – ли[е]ла; ле[и]ла. Тут звукове чергування: и – и[е] – е[и]. Історичне – це чергування, успадковане із спільнослов’янської та давньоруської мов. Інші виникли в період формування фонетичної системи української мови. Більшість чергувань голосних належить до історичних: а) чергування о – а: могти – помагати, горіти – згарище, схопити – хапати; б) чергування е – і: плести – заплітати, летіти – літати, мести – замітати; в) чергування о – е – и – з нулем звука: беру – брати, день – дня, ставок – ставка, дзвінок – дзвінка; г) чергування і –а: сідати – садити; д) чергування и – і: бити – бій, бий – бійка; е) чергування о, е – і: столи – стіл, семи – сім, печі – піч.

Чергування приголосних звуків. У сучасній українській мові при відмінюванні слів та утворенні нових відбувається чергування приголосних звуків. До найпоширеніших належать: 1. Чергування г, к, х з ж, ч, ш. Наприклад: плуг – плужок, друг – дружба, дорога – дорожній, вік –вічний, око – очі, рука – ручний, юнак – юначе, пастух – пастуше, сухий – сушити; Чергування г, к, х з з, ц, с. Це чергування відбувається перед закінченням – і в давальному відмінку однини іменників жіночого роду та в місцевому відмінку однини іменників чоловічого, жіночого та середнього родів. Наприклад: давальний відмінок: знахідка – знахідці, книга – книзі, облога – облозі, опалубка – опалубці, папка – папці, пересадка – пересадці, плаха – пласі, покупка – покупці, сім’янка – сім’янці, фабрика – фабриці; місцевий відмінок: берег – на березі, блок – у блоці, відпустка – у відпустці, капелюх - на капелюсі, колега – на колезі, палатка – в палатці, поріг – на порозі, рейка – на рейці, техніка – в техніці. Чергування відбувається також при відмінюванні, наприклад: аптека – аптеці, універмаг – в універмазі, літфак – на літфаці.

Спрощення у групах приголосних

відбувається

у власне українських словах у групах приголосних: ждн - жн: тиждень - тижня; стн - сн: честь - чесний; скн - сн: блиск - блиснути; слн - сн: масло - масний; стл - сл: лестощі - улесливий; здн - зн: поїзд - поїзний

не відбувається

у словах зап'ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастну­ти, шістнадцять;

у прикметниках, утворених від іменників іншомовного похо­дження з кінцевим -ст: аванпост - аванпостний, баласт - баласт­ний, контраст - контрастний, студент - студентський

Апостроф перед я, ю, є, ї після попереднього твердого приголосного звука

ставиться

після букв б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає кореневого приголосного (крім р): б'ється, п'явка, в'язи, м'ясо, верф'ю

після префіксів, що за­кінчуються на приголос­ний: з'єднувати, під'їха­ти, роз'ятрити

після літери к у словах Лук'ян, Лук'яненко, Лук'янівка, Лук'янчук

у складних словах, пер­ша частина яких закін­чується на приголосний: двох'ядерний, дит'ясла.

не ставиться

після букв б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть інший кореневий при­голосний (крім р): цвях, святковий, морквяний

після літер б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч,

ш, р перед я, ю, є, ї у словах іншо­мовного походження, якщо літери я, ю, є, ї позначають м'якість попере­дніх приголосних: бязь, бюро, пюре, фюзеляж, кювет, рюкзак, Гюго

після літер на позначення твердого приголосного перед звукосполучен­ням [іо], для якого в українському алфавіті немає відповідної «йото­ваної» літери: курйоз, серйозний

після р, що позначає м'який приго­лосний на початку складу: поряту­нок, буряк, рясний

Числівники

1.У числівниках 6,7,8 при відмінюванні змінюється коренева голосна

Шість сім вісім

Шести семи восьми

Шести семи восьми

Шість сім вісім

Шести семи восьми

Шістьма сьома вісьма

2.у числівниках на визначення десятків відмінюється тільки друга частина

Шістдесят 60, 70, 80

шістдесяти

шістдесяти

шістдесяти

шістдесятьма

шістдесят

3.На визн. сотень відмін кожне слово

Шістсот вісімдесят сім

Шістсот вісімдесяти семи

Шестистах сімдесяти семи

Шістсот вісімдесят сім

Шістьмастами вісімдесятьма сьома

Шестистам вісімдесяти семи

4. Числівники 40,90,100 мають закінчення а в усіх відмінках крім Н та З

сорок

сорока

сорока

сорок

сорока

сорока

5. Ч тисяча, мільйон, млрд.. відмін як іменники

6. У складених кількісних Ч відмінюється за своїм правилом кожне слово.

тисяча дев’ятсот сімдесят вісім

тисячі дев’ятисот сімдесяти восьми

тисячі дев’ятистам сімдесяти восьми

тисячу дев’ятсот сімдесят вісім

тисячі дев’ятистах сімдесяти восьми

тисячею дев’ятьмастами сімдесятьма вісьма

7. У складених порядкових числівниках відмінюється тільки останнє слово:

восьмий, восьмого, восьмому, восьмого, восьмим, восьмому.

8. Ч, що закінч словами тисячний, мільйонний, млрд. пишуться разом, одним словом

Девятисотсімдесятивосьмитисячний, стадвадцятисемимільйоний.

9. Ч півтора, півтори, півтораста НЕ відмінюються, змін тільки ім при якому вони знаходяться.

Півтора відра, відра, відрам, відрами, відра

Півтораста гектарів, гектарів, гектарам …

10. Скласти 1 з 17 888 999 312 сімнадцятьма мільярдами вісьмастами вісімдесятьма вісьма

мільйонами дев’ятьмастами дев’яноста дев’ятьма тисячами трьомастами

дев’ятнадцятьма.

.

Правопис прізвищ. Українські прізвища вимовляються та пишуться за правилами вимови та за загальними нормами українського правопису. Наприклад: Литвиненко, Гапоненко, Писаренко, Шевченко, Марченко, Муляр, Кравченко, Назар, Удовенко, Пугач, Солов’яненко, Тимошенко, Юрчук. Ряд прізвищ слов’янського походження в українській мові мають деякі особливості: 1) у російських прізвищах ё передається сполученням йо на початку слова та в середині після голосних, а також після твердих приголосних, якщо ё у вимові відповідає сполучення йо. Наприклад: Йотов, Йоржик, Майоров, Водойомов, Муравйов, Соловйов, Воробйов; 2) якщо ё означає звук о після м’якого приголосного, то тоді пишеться сполучення ьо. Наприклад: Синьов, Дегтярьов, Пушкарьов, Лавреньов, Треньов; 3) під наголосом після шиплячих ж, ч, ш, щ та ц завжди пишеться о. Наприклад: Чижов, Свяшов, Балашов, Лихачов, Лобачов, Кольцов. У ненаголошеній позиції пишеться е. Наприклад: Горячов, Чебишев, Коришев, Солнцев, Кривенцев, Плющев, Лещев; 4) російська літера е після приголосних передається в українській мові літерою е. Наприклад: Мельник, Вербицький, Александров, Демидов, Шевцов, Кобзаревич, Леонов, Мошек, Сапек, Гашек, Лушпекаєв, Білевич. Але звук е в російських прізвищах, що відповідає українському і, передається буквою є. Наприклад: Бєлкін, Бєляєв, Сєдіна, Пєшковський, Лєтов, Мєстківський; 5) російська літера и в основах прізвищ на початку слова та після приголосних передається літерою і. Наприклад: Іваненко, Івко, Ісаченко, Ісаєв, Іллєнко, Нікітін, Ніколаєв, Фірсова, Бірюков, Лісний, Ліненко. Після шиплячих ж, ч, ш, щ завжди пишеться и. Наприклад: Живков, Жиловенко, Жигалюк, Кочигін, Чигрін, Чирва, Шишарова, Шишацький, Щиглов, Щипачов; 6) російська літера и у середині слів після голосних, апострофа та м’якого знака передається через ї. Наприклад: Руїн, Войнович, Мар’їн, Захар’їнов, Ільїн, Переїденко; 7) російський звук ы завжди передається літерою и. Наприклад: Фортали, Черниш, Малишевський, Цимбал, Циганенко, Цвелих, Білих, Куцих; 8) літера и завжди пишеться в прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для української та російської мов. Наприклад: Мироненко, Сидоров, Тихонов, Максимов, Данилов, Григорчук, Виноградов, Винокур; 9) російський суфікс -ев, -еев передається через є після приголосних (за винятком шиплячих, р та ц). Наприклад: Матвєєв, Андреєв, Федосєєв, Євсєєв, Патрікєєв, Веденєєв, Лаптєв, Медведєв, Пахарєв, Каменєв, Гундарєв, Жухарев, Малишев, Баришев, Зайцев, Мальцев, Хомічев, Мариничев, Онищев, Костищев; 10) у префіксі при- завжди пишеться и. Наприклад: Приходько, Присяжнюк, Прилуцький, Пригорілов, Прибережний, Привалов, Придніпровський, Приймаков, Прийденко, Придорожній; 11) у суфіксах -ич, -ик пишеться и. Наприклад: Пашкевич, Зінкевич, Мазуркевич, Базилевич, Зозулевич, Перепелятник, Рудик, Цилюрик, Дудник, Малик, Антосик, Бендрик; 12) слов’янські прізвища, незалежно від походження, пишуться з ь у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк. Наприклад: Вишневецький, Новицький, Литовський, Іваницький, Жванецький, Корецький, Савицький, Квітницький, Хмельницький, Купецький, Пінаєвський, Залюбовський, Заводовський, Зелінський, Петровський, Гронський, Міщерський, Добровольський, Печерський, Матусовський, Броварський.

Імена по батькові

Утворюються додаванням суфіксів -ович,-івна: Роман— Романо­вич, Романівна, Георгій — Георгійович, Георгіївна

від деяких імен утворюються паралельні форми по батькові:

Кузьма— Кузьмич, Кузьмівна і Кузьмович, Кузьмівна Лука— Лукич, Луківна і Лу'кович, Лу~ківна Хома — Хбмович, Хбмівна і Хомич, Хомівна

деякі імена утворюють особливі форми: Ілля— Ілліч, Іллівна Микола— Миколайович, Миколаївна Яків— Якович, Яківна

М'який знак (ь)

пишеться

1 після літер д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова та в середині слова після складу перед твердим при­голосним: мідь, сіль, кінь, донь­ка, близько, ганьба

2 у середині складу після літер д, т, з, с, ц, л, н та р перед о: дьо­готь, тьохкати, чотирьох

3 у прикметникових суфіксах -зьк (ий), -ськ(ий), -цьк(ий) та в по­хідних від прикметників імен­никах, прислівниках: -зькість, -ськість; -зько, -сько, -пько; -зькому, -ському, -цькому; -зьки, -ськи: близький, міський, хваць­кий; близькість, людськість; ву­зько, військо; по-українському (по-українськи), по-польському (по-польськи)

4 після літери н у прикметнико­вих суфіксах -еньк(ий), -есеньк (ий), -ісіньк(ий), -юсіньк(ий) та в похідних від них прислівни­ках: тоненький, тонесенький, тонісінький, тонюсінький

5 після літери л перед буквами, що позначають м'які приголос­ні: читальня, рибальський, стіль­чик

не пишеться

1 після літер б, п, в, м, ф та ж, ч, ш, дж, щ [шч], що по­значають губні та шиплячі приголосні звуки: дуб, тип, корів, щем, верф; колаж, плач, плащ

2 після літери р у кінці слова та складу: бібліотекар, ін­женер, зброяр, воротар (але Горький)

3 між двома однаковими при­голосними, що позначають один довгий м'який звук: знання, стаття, чекання, квиління, транспортування

4 між двома м'якими приго­лосними - м'якість першо­го такого приголосного по­стає як наслідок впливу на­ступного: майбутнє, літній, радість, бадьорість

5 у сполученнях літер лц, нц, лч, нч, які походять від лк, нк: матінці - матінка, ри­балці - рибалка

6 після літери н перед шипля­чими ж, ч, ш, дж, щ [шч] та суфіксами -ськ(ий), -ств(о): менший, тонший, громадянст­во, громадянський