3.3. Правила цитування та посилання на джерела

Виконуючи курсову роботу, студент повинен посилатися на першоджерела, інформацію, матеріали тощо, які використано у власному дослідженні, оскільки вони є предметом інтелектуальної власності. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність інформації, що цитується, та дають потрібні відомості щодо документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг тощо.

Для обґрунтування окремих положень і висновків у курсовій роботі можуть використовуватись цитати з літературних джерел чи витяги з нормативних документів. Поряд із цитуванням думок з аналізованої праці допускається також виклад чужих міркувань власними словами. У такому разі недослівний переказ думок не беруть у лапки, але це не позбавляє обов’язку зробити посилання на відповідне джерело. Посилання може бути зроблене в детальній¹ чи короткій формі. У курсовій роботі рекомендовано використовувати коротке посилання, яке роблять одразу після завершення цитати чи викладу думки інших авторів. Цитати наводять також для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору.

Кожен показник, цифра чи цитата у курсовій роботі повинні мати посилання, які роблять у тексті (зазвичай, в кінці речення) у квадратних дужках, наприклад: [15, с. 154], де перша цифра “15” означає номер джерела у списку опрацьованої літератури, а друга “154” – сторінку, на якій наведено зазначені дані або цитовану тезу. При одночасному посиланні на декілька джерел посилання оформляють таким чином: [5, с. 19; 11, с. 5; 23, с. 9], тобто автор одночасно посилається на 5; 11 та 23 джерело у списку використаної літератури.

3.4. Оформлення списку опрацьованої літератури та додатків

Наприкінці роботи наводять список опрацьованих джерел (літератури), який розпочинають з нової сторінки, а самі джерела нумерують арабськими цифрами і розташовують (не перериваючи нумерації) у такій послідовності:

1. Закони України (в алфавітному порядку);

2. Постанови Верховної Ради та Уряду України, Укази Президента;

3. книги, статті та інші літературні джерела кириличною абеткою в алфавітному порядку (опубліковані українською мовою, а після них іншими);

4. іншомовні джерела за латинською абеткою, крім випадку джерел, виданих мовою з особливою графікою (арабською, вірменською, грузинською, єврейською, китайською, японською тощо), які розміщують у кінці цього блоку в довільній послідовності;

5. електронні джерела інформації у порядковості наведеній вище.

У курсовій роботі список опрацьованої літератури рекомендовано подавати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (назви публікації – колективних монографій, збірників, довідників тощо). Авторів, які мають однакові прізвища, записують за алфавітним порядком їхніх ініціалів. Праці одного автора записують за першими буквами назв його праць. Можна також подати список джерел у порядку появи посилань у тексті.

Список літератури не зараховують до обсягу тексту курсової роботи, але ну­мерацію сторінок продовжують.

Додатки курсової роботи оформляють на наступних сторінках як її продовження або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Додатки повинні мати спільну з рештою тексту наскрізь нумерацію сто­рінок. Кожен додаток має розпочинатись з нової сторінки та мати назву (заголовок), надруковану вгорі малими літерами (крім першої) симетрично до тексту сторінки. З правого боку рядка над заголовком друкують з першої великої літери слово “Додаток” та його позначення (велика літера чи номер). Додатки позначають великими літерами української абетки (за винятком літер Г, Ґ, З, Є, И І, Ї, Й, О, Ч, Ь) або нумерують арабськими цифрами, наприклад, додаток Б або додаток 2. Якщо в роботі лише один додаток, то його позначають як “Додаток А”.