3.2. Оформлення ілюстративного матеріалу (рисунків, таблиць, формул тощо)

Зібраний цифровий матеріал подають у вигляді таблиць, схем, діаграм, графіків тощо. Особливу увагу потрібно приділити їх правильному офо­рмленню і побудові. Вони повинні бути логічним продовженням викладених теоретичних положень і слугувати основою для відповідних висновків та пропозицій. Одна з головних вимог до графічного і табличного матеріалу – їх наочність. Заголовки (назви) таблиць, схем, графіків, діаграм мають відображати основний зміст ілюстративного матеріалу та місти­ти три обов’язкових елементи, а саме: назву і порядковий номер (для кожного типу ілюстрацій); найменування об’єкту, що харак­теризується; період, за який наведено дані. Наприклад, у таблицях вказують одиниці виміру, об’єкт аналізу, часовий ряд дослідження, а в графіках – масштаб тощо.

Ілюструють курсові роботи, враховуючи загальний задум, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути випадкових ілюстрацій, пов’язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій. Кожна ілюстрація повинна відповідати тексту, а текст – ілюстрації.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, діаграми, карти тощо) і таблиці треба подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або в окремих випадках на наступній сторінці. Нумерують їх послідовно, вказуючи назву та посилання на джерело. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках. Ілюстрації в роботі позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно у межах параграфу.

Цифровий матеріал у курсовій роботі, зазвичай, подають у вигляді таблиць. Оформляючи їх, треба пам’ятати, що кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту (назву не підкреслюють). Назву і слово “Таблиця” пишуть з великої літери без скорочень.

Таблицю розмішують після першого згадування про неї у тексті так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку курсової роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш (сторінку), на якому дублюють тільки шапку таблиці (без назви) та над нею зазначають “Продовження таблиці … (номер, наприклад 1.5)”. При поділі таблиці на частини дозволяється заміняти заголовки стовпців або рядків номерами, нумеруючи їх також і в першій частині таблиці.

Нумерують таблиці так само як і інші ілюстрації. У правому верхньому кутку над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” і зазначають її порядковий номер у межах відповідного параграфу (наприклад, “Таблиця 2.4” – четверта таблиця другого параграфу).

Комп’ютерний набір формул рекомендується здійснювати з використанням редактора формул (наприклад, Microsoft Equation) таким чином, щоб розмір основних символів відповідав розміру шрифту тексту дослідження.

Якщо в роботі зустрічається лише одна формула, то її позначають: (1), якщо ж їх декілька – номер формули складається з номера параграфу та порядкового номера формули, відокремлених крапкою. Порядкові номери формул позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого краю сторінки нарівні відповідної формули без крапок від неї до її номера, наприклад: (2.3) – третя формула другого параграфу. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний. Номер громіздкої формули, яка не поміщається в одному рядку, при її перенесенні розміщують на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і звернене в бік номера.

Пояснення використаних у формулі позначень (символів) розміщують безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони наведені в формулі, та кожне з нового рядка. Перший рядок розпочинають словом “де” без двокрапки, після чого подають змістовне пояснення одного із використа­них символів.