3. Облік продукції сільськогосподарського виробництва та напрямки його удосконалення.

3.1. Сутність, визнання та первісна оцінка продукції сільськогосподарського виробництва.

Почнемо з того, що окремого стандарту бухгалтерського обліку для сільського господарства немає. Тому в бухгалтерському обліку продукції сільськогосподарського виробництва слід керуватися нормами П(С)БО 9.

Продукція сільськогосподарського виробництва – це продукція, що отримана від різних галузей: рослинництва, тваринництва, промислових виробництв. Ця продукція може призначатись для поповнення виробничих запасів — корми та насіння чи сировина для промислових виробництв, може зберігатись для наступної реалізації як товарні запаси.

Відповідно до Інструкції № 291 до продукції сільськогосподарського виробництва належить отримана в результаті власного виробництва продукція:

• рослинництва;

• тваринництва;

• промислових підрозділів сільгосппідприємства.

Вона обліковується на рахунку 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва". Зважаючи на те, що в обліку треба сформувати інформацію про наявність готової продукції, виробничих запасів, товарів (в розділі П "Балансу"), то до рахунку 27 необхідно відкрити такі субрахунки:

— 271 "Готова продукція";

— 272"Корми власного виробни­цтва":

— 273 "Насіння власного вироб­ництва":

— 274 "Посадковий матеріал влас­ного виробництва":

— 275 "Органічні добрива"

Ця продукція може призначатися:

— для продажу на сторону;

— невиробничого споживання (видачі і продажу працівникам, передачі до дитячих садків, їдалень, що знаходяться на балансі підприємств, тощо;)

— споживання у тваринництві як корми;

— виробництва кормів у кормоцехах;

— використання як насіння і садивного мате­ріалу.

Продукція сільськогосподарського виробництва поділяється на два види:

основна - продукція, для отримання якої створене виробництво (зерно, картопля, овочі, ягоди, молоко, яйця птиці та ін.);

побічна - продукція, що виробляється нарівні з основною (солома зернових і зернобобових культур, стебла кукурудзи, бадилля, нестандартні овочі та картопля, живці, відсадки ягідних культур, гній, послід тощо).

Таке розмежування продукції сільськогосподарського виробництва необхідне для правильного калькулювання її собівартості.

Крім зазначених вище видів продукції сільськогосподарського виробництва існує ще спряжена продукція - її отримують нарівні з основною і побічною в результаті вирощування окремої сільгоспкультури або утримання окремої групи худоби.

Пояснимо на прикладі. Після очищення вирощеного зерна нарівні із зерном прибуткуються зерно відходи, які при калькуляції прирівнюються до повноцінного зерна відповідно відсотковому його вмісту в зерно відходах. У бджільництві основною продукцією є мед, а спряженого - віск, прополіс, рій, квітковий пилок, маточне молочко, бджолиний яд (сирець), стільникова рамка тощо.

Згідно із пунктом 10 П(С)БО 9 первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їх виробнича собівартість, яка визначається відповідно до П(С)БО 16 "Витрати".

Продукцію сільськогосподарського виробництва приймають на облік у певній оцінці. Продукцію, що надходить із виробництва протягом року, прибуткують і списують у витрату по плановій собівартості. Це пов'язане з тим, що фактична собівартість зробленої сільськогосподарської продукції протягом року невідома. Наприкінці року, після складання звітних калькуляцій і визначення фактичної собівартості продукції рослинництва, тваринництва" і інших галузей господарства, визначають різницю між плановою й фактичною собівартістю продукції й на суми виявлених різниць роблять коректувальні записи.

При перевищенні фактичної собівартості над плановою роблять дооцінку, а у випадку, якщо фактична собівартість виявиться нижче планової, - уцінку (сторнировочную запис). Після коректувальних записів сільськогосподарська продукція, отримана з виробництва у звітному році, буде врахована по фактичній вартості.

Однак не для всіх видів продукції встановлюється планова оцінка. Наприклад, волосся, вовна-линка, перо, пух, шкіри тварин, ураховують за закупівельними цінами або але цінам можливої реалізації. Причому ця оцінка наприкінці року не коректується.

Зернові відходи й інші види продукції нижчої якості повинні враховуватися за цінами, більше низьким, чим ціни, установлені на повноцінну продукцію. Наприклад, зерновідходи оцінюють за цінами, установленим виходячи з відсотка змісту в них зерна.

Покупну продукцію враховують за цінами придбання з урахуванням витрат по її заготівлі й доставці в господарство.

Насіння й корму оцінюють у такому ж порядку, як і продукцію: насіння й корму виробництва поточного року - по плановій собівартості з наступним коректуванням наприкінці року до фактичної; насіння й корму, що перейшли з минулого року, - по фактичній собівартості відповідного року; покупні - за цінами придбання з урахуванням витрат по заготівлі й доставці.